Бойков Іван Павлович

Бойков Іван Павлович (1902, Санкт-Петербург — 1987 або липень 1987, СРСР) — начальник декількох ВТТ (Богословського та інших) та будівництв НКВС СРСР, генерал-майор (1945).

Бойков Іван Павлович
Народився	1902^[1] Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	1987 або липень 1987^[1] СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	воєначальник
Alma mater	^d
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
У військах ОГПУ з 1922. У 1927 закінчив ВПШ ОГПУ і в 1932 ВПА РККА. З 1935 інспектор, а з 1 вересня 1936 старший інспектор Політвідділу ГУПВ НКВС СРСР. З 1938 начальник Політичного відділу 1-го Відділу (охорони) ГУДБ НКВС СРСР. 10 лютого 1939 звільнений від роботи і зарахований у резерв призначення Відділу кадрів НКВС СРСР. З 1 квітня 1939 начальник Солікамлага та будівництва Солікамського Целюлозно-паперового комбінату. З 3 березня 1941 начальник Кандалакшинского ВТТ та будівництва алюмінієвого заводу НКВД. З 27 липня 1943 начальник Богословлага та будівництва алюмінієвого заводу НКВД. З 13 лютого 1946 Уповноважений НКВС СРСР з передачі Вовчанського вугільного розрізу в Наркомтопстрой СРСР. З 1 березня 1946 начальник ВТТ № 100 і УС № 865 НКВС СРСР. З 6 квітня 1949 по 29 жовтня 1950 начальник ВТТ і УС № 313 МВС СРСР. Одночасно з 11 квітня 1949 по 1 червня 1949 начальник ВТТ і УС № 514 МВС СРСР. З 29 жовтня 1950 року в розпорядженні Управління кадрів МВС СРСР. З 21 липня 1951 Уповноважений МВС СРСР за Управлінню Волго-Донським з'єднувальним каналом. З 1951 заступник начальника Мобілізаційного відділу МВС СРСР, а з 15 жовтня 1952 заступник начальника Головазбеста МВС СРСР. З 1954 начальник ВТТ і УС № 352 МВС СРСР. 2 березня 1955 звільнений з посади із залишенням у розпорядженні Главспецстроя МВС СРСР. Звання 1936, полковий комісар; 1939, бригадний комісар; 1943, полковник державної безпеки; 14.04.1945, комісар державної безпеки; 09.07.1945, генерал-майор. Нагороди три ордени Леніна (16.05.1945: «за успішне виконання завдань уряду щодо будівництва підприємств чорної металургії»; 30.01.1951: за вислугу років; 8.12.1951: за успішне виконання завдань Уряду); орден Червоної Зірки (19.09.1952: за будівництво Волго-Донського каналу); медалі. Посилання Довідник «Хто керував органами держбезпеки. 1941–1954» [ 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.) Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — d:Track:Q2061139d:Track:Q851563d:Track:Q28027554