Битва за Аргос

Битва за Аргос — спроба епірського царя Пірра оволодіти Аргосом під час його походу на Пелопоннес у 272 р. до н. е. Остання битва відомого грецького полководця.

Битва за Аргос
Похід Пірра на Пелопоннес
Пірр Епірський Пірр Епірський
Координати: 37°37′ пн. ш. 22°43′ сх. д. / 37.617° пн. ш. 22.717° сх. д. / 37.617; 22.717
Дата: 272 рр. до н.е Місце: Аргос Результат: Перемога спартанців
Сторони
Епір	аргосці, Антигон II Гонат, спартанці
Командувачі
Пірр Епірський	Антигон II Гонат, Арей I

У 272 р. до н. е. Пірр, якому за два роки до того вдалось відібрати у Антигона II Гоната Македонію, вирішив поставити під свій контроль Пелопоннес. Первісно він спробував привести до влади в Лакедемоні , проте зазнав невдачі у битві за Спарту. Після цього епірський воїтель  вирішив втрутитись у ситуацію в іншому важливому місті півострова — Аргосі, де йшла боротьба за владу між Арістіппом, котрий тримався сторони Антигона Гоната, та Аристеєм, який закликав собі на допомогу Пірра. 

Завдавши при переході через гірські тіснини поразки спартанським переслідувачам, Пірр прибув до Арголіди. Тут він дізнався, що Антигон Гонат, який скориставшись походом епірця на південь повернув собі Македонію, вже прибув на Пелопоннес і отаборився неподалік від Аргосу на висотах. За цим обережний Антигон відхилив виклик Пірра стати до битви, зате пообіцяв аргосцям не втручатись у їх справи та надав свого сина як заручника. Епірський же цар, хоча пообіцяв містянам те саме, жодних гарантій не надав.

Вночі Пір почав вводити свої загони через відчинену Аристеєм браму, зокрема, до міста увійшли галати. Первісно цього руху ніхто не помітив, проте виникла затримка із проходом слонів — встановлені на них башти були вищі за отвір брами. Ці пристрої знімали та наново кріпили на слонах, що створило сильний шум та наполохало містян. Пересування загонів епірського царя стримували канали, котрі перетинали місто, воїни губились у вузьких вуличках, у темноті командири не могли керувати своїми солдатами.

Дізнавшись про напад, аргосці кинулись до цитаделі, а також послали по допомогу до Антигона, котрий спрямував до міста своїх полководців та сина. Тоді ж прибув і спартанський цар Арей I, котрий привів з собою легкоозброєних та тисячу критян. Ці сили напали на галатів і викликали серед них занепокоєння, втім, поки відбувались лише попередні сутички — обидві сторони вичікували світанку. 

Хоча Пірру вдалось досягти центральної площі, проте він бачив, що його очікування не виправдались — цитадель осаджували вороги. Він вирішив відступити та послав гінця до свого сина Гелона, котрий з великими силами залишався за межами міста. Пам'ятаючи про тісноту брами, Пірр наказав сину ламати мур та захищати відступаюче військо. Проте вісник від схвильованості переказав доручення так незрозуміло, що Гелон узяв ще слонів та відбірних воїнів і вирушив до Аргосу на поміч батьку. Нові загони забили вулицю та завадили Пірру вийти з міста. У страшенній тісняві багато воїнів гинуло від рук своїх же товаришів, котрі не могли нікуди відхилити зброю.

На додаток, найбільший зі слонів впав поперек воріт, люто трубив та заважав проходити повз нього. В іншого слона, котрий увійшов до міста раніше, звалився поранений вожатий — тварина кинулась шукати його, розкидуючи своїх та ворогів. Нарешті, слон знайшов мертве тіло вожатого, підняв його на хоботом на бивні та, оскаженівши, кинувся вбивати всіх хто траплявся йому на шляху.

В один з моментів Пірр зняв зі свого шолома царський вінець, а сам рушив коня на ворога. Отримавши важку рану (дротик пробив панцир), епірський воїтель поворотив на того, хто завдав удар. Матір аргосця, котра подібно іншим жінкам спостерігала за битвою з дахів, побачила смертельну небезпеку для свого сина — і метнула в Пірра черепицю, поціливши прямо у голову. Епірський цар рухнув з коня та втратив свідомість.

Один з воїнів Антигона на ім'я Зопір все-таки впізнав Пірра, відтягнув в бік та відрізав голову. За цим син Антингон Алкіоней прискакав перевірити чутки про смерть великого воїтеля, узяв його голову та спішно поскакав до свого батька. Антигон, впізнавши Пірра, прогнав Алкіонея палицею, називаючи його варваром та нечестивцем (в подальшому Алкіоней привів до батька живого Гелена, чим пом'якшив його гнів).

Голову та тіло Пірра прикрасили і піддали урочистій кремації, тоді як Гелена Антигон відпустив до Епіру. Так само достойно обійшовся Антигнон і з військом та друзями епірського царя.

Джерела

Плутарх, «Порівняльні життєписи»