Битва біля Лівобережної Сокілки бій що відбувся 11 22 за н ст квітня 1709 року 12 квітня за шведським календарем під час

Битва біля Лівобережної Сокілки — бій, що відбувся 11 (22 за н. ст.) квітня 1709 року (12 квітня за шведським календарем), під час Північної війни, на території сучасної Полтавщини між шведськими і козацькими та російськими військами.

Битва біля Лівобережної Сокілки

Північна війна

Дата:	11 квітня (22 квітня) 1709
Місце:	біля сучасного села Лівобережна Сокілка в Кобеляцькому районі Полтавської області
Результат:	Перемога Швеції та українських козаків

Сторони

Швеція

Військо Запорозьке

Московське царство

Командувачі

Військові сили

8 2730 шведської кавалерії,
7 500 козаків Івана Мазепи,
3000 запорозьких козаків
4 гармати

7 000 піхоти

Втрати

290 вбитих та поранених (шведська інформація), 800 вбитих, 4 гармати (звіт К.Ренне)

400 вбитих та поранених (шведська інформація), 50 вбитих (звіт К.Ренне)

Передісторія

У кампанії 1709 року шведська армія Карла XII діяла на Україні, при цьому на бік шведів перейшли гетьман Іван Мазепа з частиною запорізьких козаків на чолі з Костем Гордієнко.

Росіяни, щоб уникнути генеральної битви, вели «малу війну», всіляко досаждаючи шведам і регулярно нападаючи на їх окремі загони. На початку квітня 1709 року кавалерійський корпус генерал-лейтенанта вирушив «розвідати ворожі обороти» і «для переманювання запорожців». Проти російських солдатів шведи направили кавалерію генерал-майора з козаками.

Чотири тисячі запорожців, що приєдналися до королівського війська справили на регулярне шведське військо несприятливе враження: «ненавчені і негожі люди, у третини не було рушниць, а тільки короткі піки й коси на жердинах». Закинувши рушниці і сіряки на вози, дві тисячі запорожців «йшли як стадо овець» збоку від 2,5-тисячної колони шведських кавалеристів. Вони настільки виснажилися в нічному марші, що шведи до бою залишили частину своєї кінноти для їх прикриття.

Битва

22 квітня 1709 року (12 квітня за шведським календарем) шведи, скориставшись туманом, раптово атакували російський кавалерійський корпус Карла Ренне і притиснули його до річки. Запорозькі козаки зайнялися грабунком російського обозу, відмовилися коритися генералу Крузе і, таким чином, в битві не брали участь. Ренні зумів відновити порядок і пішов на прорив.

Шведи писали, що вони переслідували російських протягом 11 миль, при цьому втрати росіян склали 400 убитих і 1000 поранених. Самі шведи відзвітували про втрату 290 осіб убитих і поранених.

К.Ренне, своєю чергою, оголосив про свою перемогу і загибель 800 шведів, включаючи полковника Гільденштерна, а також захоплення 4 гармат. Свої втрати він оцінив в 50 осіб.

Підсумок бою

Бій не змінив стратегічної обстави. Армія Карла XII переправилася на правий берег р. Ворскла і незабаром розпочала облогу Полтави.

Примітки

А. Б. Широкорад. Мифы и реалии Полтавской битвы. 2010 год.^{[недоступне посилання]}
В. А. Артамонов. Осада Полтавы в 1709 году (по шведским источникам), Вопросы Истории, 2004-11-30VPI -No.011

Література

Артамонов В. А. Полтавская битва и Восточная Европа [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Журнал «Золотой Лев» № 213—214 — издание русской консервативной мысли.
Широкорад А. Б. Мифы и реалии Полтавской битвы. 2010 год.

[Shirokorad-1] А. Б. Широкорад. Мифы и реалии Полтавской битвы. 2010 год.^{[недоступне посилання]}

[HistoryProblems-2] В. А. Артамонов. Осада Полтавы в 1709 году (по шведским источникам), Вопросы Истории, 2004-11-30VPI -No.011