У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Бистрик Би стрик село в Україні у Погребищенській міській г

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бистрик.

Би́стрик — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 82 особи.

село Бистрик
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Громада	Погребищенська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05020210050068504
Основні дані
Засноване	1000
Населення	82
Площа	0,09 км²
Густота населення	911,11 осіб/км²
Поштовий індекс	22231
Телефонний код	+380 4346
Географічні дані
Географічні координати	49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д. / 49.53583; 29.43500Координати: 49°32′09″ пн. ш. 29°26′06″ сх. д. / 49.53583° пн. ш. 29.43500° сх. д. / 49.53583; 29.43500
Середня висота над рівнем моря	235 м


Місцева влада
Адреса ради	22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Бистрик
Бистрик
Мапа

Географія

Село займає територію 0,090 км². Селом протікає річка Бистрик, права притока Оріховатки (притока Росі, басейн Дніпра). На річці Бистрику, як в межах села, так і поза його межами, облаштовано кілька ставків.

Адміністративна приналежність

Наприкінці 18 століття село входило до складу Київського воєводства Речі Посполитої. У другій половині 19 століття село входило до складу Бабинецької волості Сквирського повіту Київської губернії.

Історія

Село було заселено (вдруге^[]^[]) наприкінці 18 століття за Стефана Любовицького, який володів також сусідніми Бабинцями. Пізніше Любовицький продав село Войцеху Бистриновському. У 1812 році Бистрик перейшов до його зятя Ігнатія Скупсього, а від нього сину Бальтазару. До 1793 року, тобто до другого поділу Речі Посполитої, територія, на якій розташоване село, була у складі Речі Посполитої.

У 1821 році Ігнатій Скупський побудував в селі римо-католицьку муровану церкву і утримував при ній священика за рахунок прибутків з маєтку, який щоденно здійснював службу. У цьому костелі була ікона Божої Матері, що вважалася чудотворною серед римських католиків.

У середині 19 століття Бистрик називався «новохвастівським» (через сусідство з Новохвастовом), на відміну від інших Бистриків. У 1864 році тут проживало близько 300 осіб, серед яких було до 40 католиків і 15 євреїв. Місцеві православні відносилися до парафії в селі Бабинцях. Землі лічилося в тутешньому маєтку 720 десятин. Біля села були розташовані Іовицький ліс та Барабашева могила, що про них мешканці села розповідали перекази.

У 1900 році в селі було 76 дворів, тут мешкало 322 особи, з них чоловіків — 163, жінок — 159. Основним зайняттям селян було землеробство. Поштово-телеграфна станція була на хуторі Босий Брод, поштова (земська) — в селі Бабинцях. В селі лічилося землі 759 десятин, з яких належало поміщикові 483 десятини, селянам — 276 десятин. Маєток в селі належав П. М. Врочинському. Господарство у маєтку вів орендар К. Ф. Крачкевич за трипільною системою, так само як й селяни. В селі була 1 каплиця, 1 початкова школа, 1 водяний млин й 1 кузня. Пожежний обоз складався з 3 бочок й 11 багрів.

Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. У лютому 1943 року окупаційна влада наклала штраф на село Бистрик у розмірі 60 тис. крб. за забій худоби. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району.

Населення

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 80 осіб, із них 98,78 % зазначили рідною мову українську, 1,22 % — російську.

Населення Бистрику в різні роки
Рік	~1864	1897	~1900	1989	2001
Кількість осіб	300		332	80	81

Пам'ятки

В селі розташована каплиця 1821 року побудови, що тепер є православним храмом Іоанна Богослова. Церква є пам'яткою архітектури.

У 1968 році в селі встановлено Пам'ятник 25 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам'ятник розташований біля клубу.

У 1992 році на кладовищі встановлено Пам'ятник жертвам голодомору.

Див. також

Битва під Бистриком

Примітки

. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 208—209. (рос. дореф.)
Список населенных мест Киевской губернии [ 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 1304. (рос. дореф.)
Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 35, 47.
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область [ 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 330. [Електронний ресурс]

Література

Bystrzyk (2) Nowochwastowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 288. (пол.)
Ба́бинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528 (Бистрик)

Посилання

. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
Погода в селі Бистрик [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[К-1] . http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.

[W-2] Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 208—209. (рос. дореф.)

[LSKG-3] Список населенных мест Киевской губернии [ 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 1304. (рос. дореф.)

[V-4] Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 35, 47.

[5] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[П2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.

[8] Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.

[9] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // . ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.

[КІ-10] Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область [ 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 330. [Електронний ресурс]