Банківський акт 1844 року англ Bank Charter Act 1844 також відомий як Банківський акт Роберта Піля акт парламенту Велико

Банківський акт 1844 року (англ. Bank Charter Act 1844, також відомий як Банківський акт Роберта Піля) — акт парламенту Великої Британії, прийнятий за часів врядування Роберта Піля, який обмежив діяльність і фактично передав повноваження з емісії фунта стерлінгів Банку Англії.

До 1844 року в Лондоні та у 60 милях навколо Лондона тільки один акціонерний банк, Банк Англії, мав право випуску банкнот. Таким самим правом володіли й приватні банки з числом пайщиків не більше шести, але вони не займались емісійною діяльністю. Поза районом у 60 миль навколо Лондона емісією могли займатись як приватні, так і акціонерні банки. До 1844 року обсяг випуску банкнот не обмежувався.

Банківським актом Роберта Піля започаткування нових емісійних банків цілком заборонялось. Чинні емісійні банки у провінції могли продовжувати випуск банкнот тільки у розмірі 8 648 853 фунтів стерлінгів. За Банком Англії зберігались майже всі його привілеї: він залишався монопольним банком в Лондоні й у 60 милях навколо Лондона, але в його організації було здійснено суттєві зміни. Банк Англії було розділено на два департаменти, одним з яких був емісійний департамент, у ведення якого перейшли функції з емісії банкнот. Йому було передано майже весь запас дорогоцінного металу, що знаходився у банку, й було дозволено випуск банкнот у розмірі 14 мільйонів фунтів стерлінгів. Зі збільшенням або зменшенням резервів Банк Англії мав тією ж мірою скорочувати чи розширювати випуски банкнот.

Джерела

Bank Charter Act 1844 (оригінальний текст 1844 року) (англійською) . UK Statute Law Database. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 17 січня 2012.
UK Corporate Lawyers [ 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] - Витяг закону про корпоративних юристів Великої Британії.