Атаманчук Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Атаманчук.

Атаманчук Василь Іванович (* 13 березня 1901, село Сихів, Стрийський повіт — † 20 вересня 1962, м. Долина, Станіславська область) — вояк УГА, член Летючої бригади УВО. Почесний громадянин Долини.

Василь Атаманчук
Загальна інформація
Народження	13 березня 1901(1901-03-13) Сихів, Стрийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина
Смерть	20 вересня 1962(1962-09-20) (61 рік) Долина, Станіславська область, Українська РСР,  СРСР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Рід військ	УГА

Життєпис

Могила Василя Атаманчука на Долинському цвинтарі

Народився 13 березня 1901 у селі Сихів (тепер Стрийський район Львівська область).

У 1914 році закінчив 4 класи Стрийської гімназії. Протягом 1916—1918 навчався у вчительській семінарії у Львові.

З кінця 1918 вояк УГА, помічник командира батареї. Учасник боїв у Львові та «Чортківської офензиви». Двічі втікав з польського полону.

Член УВО з часу створення організації. 7 жовтня 1922 арештований у справі Стрийської боївки УВО.

Зліва направо: Василь Атаманчук, Іван Вербицький, Михайло Вербицький, Ольга Вербицька, Юліан Головінський на процесі з приводу вбивства Собінського. Львів, січень 1928

Входив до «Летючої бригади» — спеціального підрозділу, створеного у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів — нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації)..

Учасник нападу на Головну пошту у Львові.

На початку квітня 1927 заарештований поліцією при спробі перетину кордону до Чехо-Словаччини.

У березні 1928 помилково засуджений на резонансному на той час політичному процесі «Вбивць Собінського» або «Атаманчука-Вербицького» за вбивство шкільного куратора Собінського до смертної кари. (Дане вбивство здійснив Богдан Підгайний, спільно з Романом Шухевичем).

Найвищий Суд Польщі 19 жовтня 1928 року вирок скасував і призначив новий суд. Засуджений на 10 років, з яких відсидів 8,5. Вийшов на волю 25 липня 1935.

Одружився з уродженкою міста Долина Оленою Грицей і переїхав до дружини.

Відновив діяльність в ОУН, очолював Службу Безпеки в Долинському повітовому проводі. Повторно був ув'язнений польською владою на початку 1939.

15 вересня 1941 року заарештований Гестапо в Долині. Перебував кілька тижнів в ув'язненні в Тюрмі на Лонцького, згодом звільнений.

Після війни працював на керівних посадах у лісовій промисловості.

Помер 20 вересня 1962 року від інфаркту, спричиненого постійним тиском місцевого КДБ.

Похований на цвинтарі міста Долини.

Примітки

1. З.Книш «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924—1926 роках)», Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р.
2. Коваль Омелян. Спомини мого життя: Львів-Auschwitz-Брюссель. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2016. — 240 ст.

Джерела

• Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст.
• Роман Пастух. Один з «Летючої бригади». Газета «Мій Дрогобич. Поступ». № 46. 17 листопада 2005.

Посилання

• Степан Шухевич. «Моє життя. Спогади». — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] — книга у е-бібліотеці «Чтиво».