Асиміляція талишів

Асиміляція талишів— пропагандистський наратив^[], створений владою Азербайджанської РСР та радянськими етнографами, що стверджує про нібито «повну та добровільну асиміляцію» талишів у азербайджанців в радянському Азербайджані. Цей міф був створений для виправдання асиміляційної політики керівництва Азербайджанської РСР стосовно талишского народу і поширювався за допомогою різних засобів, включаючи енциклопедії, карти та підручники.

Хід подій

За радянських часів талиші, як і багато інших мусульманських та іранських народів, зазнали посиленої асиміляції (азербайджанізації/тюркізації) з боку влади Азербайджанскої РСР. На думку дослідників, талиська ідентичність за радянських часів посилено придушувалась.

Відповідно до перепису 1939 року в Азербайджанській РСР налічувалося 87 510 талишів. Таким чином, талиші були п'ятою за чисельністю національністю в Азербайджані (після азербайджанців, росіян, вірмен і лезгін), будучи однією з найбільших етнічних меншин республіки. Проте перепис 1959 року нарахував в Азербайджані лише 85 осіб талиської національності. Офіційне пояснення влади практично повного «зникнення» талишів у цьому переписі полягало у тому, що «таліші добровільно та масово визначали себе як азербайджанців» перед переписчиками. У своїй книзі Кріста Ґофф показує, наводячи документальні свідчення, що московське Центральне статистичне управління мало плани включити категорію талишської національності до перепису 1959 року, але ця категорія була виключена у процесі збирання та підготовки звітності перепису у самому Азербайджані.

Керівництво Азербайджанської РСР, використало дані перепису населення в радянській етнографії, створюючи наратив про «цілком добровільну та природну асиміляцію» талиського народу. Послідувало продукування великої кількості етнографічного, лінгвістичного, історико-географічного та іншого матеріалу, що розвивав і відтворював наративи, покликані, за словами Ґофф, виправдовувати національне «стирання» талишів і зміцнювати офіційний міф про їхню «добровільну асиміляцію». Радянські етнографи, що описували «асиміляцію», акцентували спільні риси талишів в культурі та побуті з азербайджанцями і представляли «асиміляцію» іраномовних талишів тюркомовними азербайджанцями «вражаючим досягненням» радянської держави, «етноісторичним прогресом». Так, наприклад, Велика радянська енциклопедія почала говорити, що «в СРСР талиші майже злилися з азербайджанцями, яким дуже близькі за матеріальною та духовною культурою, тому не виділені у переписі 1970». На думку дослідників, «стирання» талишів з переписів, як і деяких інших народів, було одним із основних способів збільшення «титульної» азербайджанської більшості в республіці та її гомогенізації.

Ця асиміляційна політика чинила великий соціальний, політичний та економічний тиск на талишів та на їхнє повсякденне життя, стимулюючи їх до «злиття» з титульною азербайджанською нацією. Так, наприклад, талиші не могли зареєструватися як представники талиської національності в офіційних документах, а батьки не могли записати своїх дітей до шкіл з викладанням талішською мовою. Деякі талиші клопотали перед владою про свої права бути ідентифікованими як талиші у державних документах, але всі ці прохання владою відхилялися до 1989 року. Інші, не знаходячи іншого виходу, приймали азербайджанську ідентифікацію, щоб уникнути дискримінації в повсякденному житті, наприклад, при прийомі на роботу. Кріста Ґофф також наводить історії талишів, які зізнавалися, що через стигматизацію їхньої національності, відсутність шкіл, книг та інших ресурсів у талишів Азербайджану, а також відсутність будь-яких преференцій бути талишем, вони віддавали перевагу азербайджанській самоідентифікації та азербайджанській мові, навіть боячись, що їхні діти можуть зіткнутися з дискримінацією, якщо говоритимуть азербайджанською з талишським акцентом. Представники талишського народу часто засвоювали ці асиміляційні наративи про себе, які їм розповідали і які вони знаходили в енциклопедіях, статтях та іншому друкованому матеріалі.

З 1960 по 1989 роки талиші не включалися до перепису як окрема етнічна група, оскільки вважалися частиною азербайджанців (азербайджанських тюрок), хоча говорять не тюркською, а іранською мовою.

У 1978 року у Центральне статистичне управління у Москві та газету «Правда» звернулася частина талишів із колективними скаргами у тому, що переписувачі відмовляються реєструвати їх як талишів у майбутньому перепису 1979 року. На що їм у відповідь начальник Відділу управління всесоюзного перепису А. А. Ісупов написав, що категорія талиської національності не буде включена в перепис, тому що, як він писав посилаючись на етнографічний звіт про асиміляцію талишів, талиші тепер азербайджанці.

У своїй книзі Кріста Ґофф наводить інтерв'ю з талишами: «Під час цих переписів [з 1959 по 1979 рік] нас ніхто не запитував ні про нашу національність, ні про самоідентифікацію. Переписчики сиділи в районній чи сільській конторі та заздалегідь заповнювали національний склад населення за наказом зверху. Потім вони просили нас заповнювати інші рядки». Також респонденти ділилися з Ґофф історіями про те, як переписувачі записували їх в «азербайджанці», коли вони представлялися талишами, і заперечували існування талишської національності; крім того, при збиранні інформації для перепису працівники уникали категорій рідної мови та національності. У ході підготовки матеріалів до перепису населення 1970 року деякі етнографи та картографи в Москві висловили сумніви щодо даних переписів, заявляючи, що відповідальні за переписи азербайджанські органи штучно асимілювали талишів і «представляють свій регіон як більш етнічно однорідну, а азербайджанську націю більш консолідовану», ніж є насправді.

За твердженням Ґофф, щоб виправдати асиміляційну політику щодо нетитульних меншин, азербайджанські чиновники та вчені з 1950-х років все частіше почали говорити про «нібито давнє місцеве походження азербайджанської нації», включаючи меншини, у тому числі талишів, у її історію. Таким чином, наголошуючи, що талиші та інші народи Азербайджанської РСР «походять від того ж давнього населення», що й азербайджанці (азербайджанські тюрки), вони, намагалися видати формування тюркоцентристського радянського азербайджанського народу за «природний багатовіковий процес, а не результат насильницької асиміляції, як стверджували деякі меншини».

Лише 1989 року категорія талиської національності була повернута в переписі, відразу нарахувавши 21 196 талишів.

Примітки

1. Goff, 2021, pp. 145, 155, 161, 168, 171, 176, 178.
2. Goff, 2021, p. 136.
3. Талыши. gatchina3000.ru. оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 31 грудня 2010.
4. Goff, 2021, pp. 109, 133—136.
5. Goff, 2021, pp. 140—141, 145.
6. Goff, 2021, p. 144.
7. Goff, 2021, pp. 136—137.
8. Goff, 2021, p. 115.

Література

• Goff, Krista. Nested Nationalism: Making and Unmaking Nations in the Soviet Caucasus. — ^[en], 2021. — , 9781501753299.