Попов Андрій Олексійович 12 квітня 1918 Кострома РРФСР 10 червня 1983 Москва РРФСР радянський російський актор театру і

Попов Андрій Олексійович (12 квітня 1918, Кострома, РРФСР — 10 червня 1983, Москва, РРФСР) — радянський російський актор театру і кіно, театральний режисер, викладач. Лауреат Сталінської премії (1950). Заслужений артист РРФСР (1954). Народний артист РРФСР (1959). Народний артист СРСР (1965). Професор (1973). Кавлер орденів Трудового Червоного Прапора (1967) і Жовтневої Революції (1978).

Попов Андрій Олексійович

Ім'я при народженні	Попов Андрей Алексеевич
Народився	12 квітня 1918(1918-04-12) Кострома, РРФСР
Помер	10 червня 1983(1983-06-10) (65 років) Москва, РРФСР
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Q4525110?
Заклад	Московський художній театр
Роки діяльності	з 1940
IMDb	ID 0691324

Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Андрій Попов у фільмі "Приборкання норовливої" (1961)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Попов.

Біографія

Народився в сім'ї театрального режисера . Підлітком дебютував у кінематографі в 1930 році в картині свого батька (учень).

Закінчив студію при (1939).

З 1940 року — актор, а з 1963 року — головний режисер Центрального театру Радянської Армії.

З 1974 року — актор Московського художнього академічного театру (МХАТ).

У 1976–1979 рр. — одночасно головний режисер .

Зіграв понад п'ятдесят ролей в кіно і фільмах-спектаклях.

Брав участь у записі радіовистав, працював на дубляжі кінофільмів, озвучуванні мультфільму «Пригоди Чичикова. Ноздрьов» (1974).

З 1968 року викладав у Державному інституті театрального мистецтва, з 1973 року — професор.

Пішов з життя 10 червня 1983, похований на Введенському кладовищі в Москві.

Фільмографія

Акторські роботи:

«Мусоргський» (1950, Римський-Корсаков)
«Незабутній 1919 рік» (1952, Микола Неклюдов)
«Шведський сірник» (1954, Еміль Дюковський, слідчий)
«Отелло» (1955, Яго)
«Челкаш» (1956, Челкаш)
«Поєдинок» (1957, Василь Нілович Назанський, поручик)
«Мрії здійснюються» (1959, Петро Тарасович Ільченко, головний інженер)
«Приборкання норовливої» (1961, Петручіо)
«Усе залишається людям» (1963, отець Серафим)
«Сьомий супутник» (1967, Євген Павлович Адамов)
«Гамлет» (1964, епізод)
«У місті С.» (1966, Чехов)
«Денні зірки» (1966, батько Ольги Берггольц)
«Приборкання вогню» (1972, Микола Іванович Логунов)
«Учитель співу» (1972, Єфрем Миколайович Соломатін)
«Повість про людське серце» (1974, Сергій Сергійович Кримов, кардіохірург)
«Як Іванко-дурник по диво ходив» (1977, Лукомор'я Лукоморич, недовірливий чарівник)
«Діалог» (1977)
«Сватання гусара» (1979, лихвар Потап Іванович Лоскутков)
«Кілька днів з життя Обломова» (1979, Захар)
«Кафедра» (Завалишин, професор)
«Сонячний вітер» (1982, Микола Званцев) та ін.

Грав в українській стрічці «Остання справа комісара Берлаха» (1971, Фриц Эменбергер).

Джерела

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.331. (рос.)
Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)