Амелін Анатолій Гаврилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амелін.

Анатолій Гаврилович Амелін (нар. 24 вересня 1907 — 1987) — радянський вчений у галузі автоматизації хіміко-технологічних процесів, двічі лауреат Сталінської премії.

Амелін Анатолій Гаврилович
Народився	24 вересня (7 жовтня) 1907 Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	15 червня 1987(1987-06-15) (79 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Заклад	^d
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Біографія

Народився 24 вересня 1907 року в Маріуполі.

Закінчив 7-річну школу, в 1921—1923 роках працював розсильним у міліції Маріуполя.

У 1923—1925 роках навчався у ФЗУ при заводі ім. Ілліча, після закінчення якого отримав направлення в Одеський хіміко-технологічний інститут.

Після закінчення інституту працював на Костянтинівському хімічному заводі (Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР): Апаратник, майстер, начальник зміни.

У 1933—1936 роках начальник сірчанокислотного цеху заводу «Нафтогаз» № 1.

Із 1936 року начальник лабораторії контактної сірчаної кислоти НДУІФ ім. Я. В. Самойлова.

У 1945—1946 роках у відрядженні в Німеччині, інженер-експерт із хімічного обладнання

У 1942 році захистив кандидатську, в 1947 році — докторську дисертацію. Старший науковий співробітник (1942), професор (1949).

У 1951—1958 роках працював за сумісництвом в Інституті автоматики та телемеханіки АН СРСР (ІАТ).

У 1970—1981 роках був зав. кафедрою ЗХТ Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва.

Автор підручників і монографій.

Нагороди

• Заслужений діяч науки та техніки РРФСР .
• Двічі лауреат Сталінської премії :

• 1942 — за розробку способу інтенсифікації контактних апаратів та нової схеми виробництва контактної сірчаної кислоти,
• 1951.

• орден «Знак Пошани» (тричі: 1942, 1951 та 1967),
• медалі,
• знак «Відмінник Наркомхімпрому»
• знак «Відмінник Міністерства хімічної промисловості».

Посилання