Алябанда Агаво Алябанд Аллабанда Альбаланд Беліна Альба Луна з латині Білий Місяць Альбалант Дамалевич Конічек дослівно

Алябанда (Агаво, Алябанд, Аллабанда, Альбаланд, Беліна, Альба Луна (з латині - Білий Місяць), Альбалант, Дамалевич, Конічек (дослівно - коник), Коневашия, пол. Agavo, Alaband, Allabanda, Albaland, Albalant, Alba Luna, Albaluna, Bielina, Damalewicz, Koniczek, Koniowaszyja) — шляхетський герб італійського походження.

Алябанда

найраніше зображення герба печатка Стефана де Кобилаґлова (1278)
Деталі
Носій	Азулевичі, Алябанди, Дулемби, Кобилаґлови, Копровські, Копроські, Протобовери, Фрезери, Фризери
Затверджений	1278 (найраніше зображення)
Використання	9 родин

Історія

На думку Бартоша Папроцького, герб прибув у Польщу з Італії. В своєму гербовнику він стверджував, що герб походить ще з часів, коли в Польщі починало розповсюджуватись християнство. Тоді прибув з Італії у Крушвицю єпископ Луцідус (†993) зі своїм гербом Алябанда (перший з восьми легендаринх єпископів крушвицьких). Пйотр Малаховський натомість пише, що герб прибув до Польщі з Італії за правління Мешка I близько 967 року. В гербовнику Каспера Несецького говориться також, що герб принесено в Польщу з Італії крушвицьким єпископом Луцідусом.

На базі різних публікацій та історичних пошуків було підтверджено 9 родів, що користувались гербом Алябанда. Гербом користувався рід Кобилаґлова від часів династії П'ястів у XII ст. Рід цей занепадає у XVI ст. Відома печатка Стефана і Стшеживоя (Стреживоя) Кобилаґловів з 1278 року, також зберігся судовий запис з описом гербу від 1448 року, хоча там він фігурує під назвою Беліна.

Іполит Ступницький стверджував, що не впевнений, чи саме італієць іменем Мамфіола (Mamphiola), номінований на єпископа плоцького в 1395 році, використовува герб Алябанда. Натомість Збіґнєв Лещиць вказував, що саме ця людина була єпископом плоцької дієцезії з 1391 року й вживала даного герба.

Більшість геральдистів вважають, що герб зник в XVI ст.

Опис

У чорному полі на півмісяці, що рогами догори, кінська голова, повернута ліворуч, обидва срібні; у клейноді три срібні страусові пера. Намет чорний, підбитий сріблом.

Роди

Тадеуш Гайль у своїй праці вказав сім родин, що користувались цим гербом:

Азулевичі (Azulewicz), Алябанди (Alabanda), Копровські (Koprowski), Копроські (Koproski), Протовбери (Protowbier), Фрезери (Frezer), Фризери (Fryzer).

Російський історик Микола Павлищев добавляв до цього переліку ще одну родину:

Дулемби (Dulęba).

Додатково, з печатки 1278 року, вдалось вияснити, що цього герба вживала також ще одна родина:

Кобилаґлови (Kobylagłowa).

Тобто, всього виходить 9 родин.

Відомі представники

Література

Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
Simon Okolski. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1-3.
Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.
Tadeusz Gajl. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk, 2007.
Часть 1 Гербовника дворянских родов Царства Польского, стр. 37 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]