Алан-гоа

Алан-гоа — легендарна прародителька ^[ru], панівної фратрії у ^[ru] (монголи до створення Монгольської імперії). За легендою, була дочкою Хорілартай-Мергана, ватажка ^[ru], і Баргуджін-Гоа, доньки владики ^[ru].

Алан-гоа із синами. Мініатюра першої половини XV століття

У зв'язку із суперечками через звіроловні угіддя на хорі-туматських землях, батько Алан-гоа, нойон Хорілартай-Мерган, вирішив відокремитися в окремий рід — Хорілар, і разом зі своїми кочовищами рушив до земель у гори Бурхан-Халдун. Тут їх помітили брати ^[ru] і ^[ru]. Алан-гоа, будучи неодруженою, була видана в шлюб з Добун-Мерганом.

Від Добун-Мергана Алан-гоа народила двох синів — Бельгунотай і Бугунотай; ще трьох — Бугу-Хадагі, Бухату-Салчжі й Бодончар, — народила вже після смерті чоловіка. Старші сини стали підозрювати, що ці діти могли народитися від слуги в будинку Алан-Гоа, вихідця з роду Мааліх-^[ru].

Дізнавшись про це, Алан-гоа зібрала синів і дала кожному по хворостинці (згідно з іншою версією, по стрілі), попросивши їх зламати, що ті з легкістю зробили. Потім Алан-гоа дала синам вже пучок з п'яти пов'язаних хворостинок і знову попросила зламати, але на цей раз ні у кого з них не вийшло цього зробити. Тоді Алан-гоа сказала синам, що якщо вони відокремляться один від одного, то будь-який з них буде переможений так само легко, як одна хворостинка; але якщо вони будуть триматися разом, як зв'язка з п'яти хворостин, здолати їх буде набагато складніше.

Алан-гоа розкрила і таємницю народження трьох своїх молодших синів: згідно з нею, щоночі до Алан-гоа приходила світло-русява (або рудоволоса) людина, світло від якої проникало в її лоно. Подібні легенди зустрічаються у ряду народів, наприклад, у споріднених монголам киданів. Попри це, деякі дослідники, такі як П. Рачневський, дотримуються версії походження Борджигінів від Мааліх-баяудайця; Е. І. Кичанов також вважає цю версію допустимою. Згідно альтернативного припущення І. М. Березіна, батько молодших синів Алан-гоа міг бути киргизом або, як припускав Е. І. Кичанов, вихідцем з «омонголеного» киргизького роду. При цьому в сучасних дослідженнях генетиків відзначається приналежність предків Борджигінів до ^[ru] і, таким чином, спростовується припущення І. Н. Березіна. Гаплогрупа C2, як зазначено в роботах з популяційної генетики, маркує демографічну експансію монголомовних популяцій Центральної Азії.

Легенда про непорочне зачаття Алан-гоа з «Таємної оповіді монголів» і переказ із ^[ru]» про вагітність Алан-гоа від променя світла, згідно з Б. Р. Зоріктуєву, відображають офіційне замовлення панівної еліти для створення «ідеї про небесний мандат монгольського хана на правління земною імперією».

Сини Алан-гоа Бельгунотай, Бугунотай, Бугу-Хатагі і Бухуту-Салчжі стали засновниками родів ^[ru], ^[ru], ^[ru] і ^[ru]; молодший син, Бодончара, став родоначальником Борджигінів. З цього роду походив Чингісхан.

Примітки

1. [1] з джерела 19 липня 2019
2. [2] з джерела 19 липня 2019
3. Сокровенное сказание / А. Милехин, А. Жемерова. — 2016. — 480 с. — (Великие правители) — 4100 прим. — .
4. [3] з джерела 19 липня 2019
5. . Сборник летописей / Перевод с персидского Л. А. Хетагурова, редакция профессора А. А. Семенов. — М., Л : Издательство АН СССР, 1952. — Т. 1, кн. 1.^{[недоступне посилання з Ноябрь 2019]}
6. Жизнь Темучжина, думавшего покорить мир. Чингис-хан: личность и эпоха. — М : Издат. фирма «Восточная литература, 1995. — С. 16. — 2000 прим. — .
7. Ratchnevsky P. Činggis-khan: Sein Leben und Wirken. — Münchener Ostasiatische Studien, Bd. 32. Wiesbaden, 1983.
8. Монголын нууц товчоо [ 18 травня 2022 у Wayback Machine.]. — 1995. — С. 198.
9. Акеров Т. А. (рос.). http://kghistory.akipress.org. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
10. Распространенность мужских линий «чингизидов» в популяциях Северной Евразии // Генетика. — 2007. — Т. 43, вип. 3 (7 липня). — С. 422—426. — ISSN 0016-6758. з джерела 21 березня 2019. Процитовано 24 листопада 2020.
11. Харьков В. Н. Структура и филогеография генофонда коренного населения Сибири по маркерам Y-хромосомы. Автореферат. — Томск, 2012. — С. 31.
12. Зориктуев Б. Р. Образование монгольского рода борджигин // Новые исследования Тувы. — 2014. — Вип. 4 (24) (7 липня). — С. 80—87. з джерела 2 серпня 2019. Процитовано 24 листопада 2020.
13. [4] з джерела 19 липня 2019

Джерела

• Кичанов Е. І. Жизнь Темучжина, думавшего покорить мир. Чингис-хан: личность и эпоха. — М. : Издат. фирма «Восточная литература», 1995. — С. 15, 16, 17, 20, 48, 49, 57, 215. — 20000 прим. — .
• Лубсан Данзан. Алтан Тобчи. Золотое сказание. Перевод Н.П. Шастиной / Румянцев Г.Н. — Москва : Наука, 1973. — 440 с.
• Алан-гоа [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.] // Міфологічний словник / Гол. ред. Е. М. Мелетинський . - М .: Радянська енциклопедія, 1990. - 672 с.
• Монгольский обыденный изборник / Переклад С. А. Козіна // Сокровенное сказание. Монгольская хроника 1240 г. ЮАНЬ ЧАО БИ ШИ.. — М.-Л. : Издательство АН СССР, 1941. — Т. I (7 липня). з джерела 7 червня 2019. Процитовано 24 листопада 2020.
• Рашид ад-Дін. Сборник летописей / Перевод с персидского Л. А. Хетагурова, редакция профессора А. А. Семенова. — М., Л. : Издательство АН СССР, 1952. — Т. 1, кн. 1. з джерела 19 жовтня 2019