Аладжинська битва (1877)

Аладжинська битва (рос. Аладжинское сражение) — битва в районі висот відрогів Карадагу в південній частині Карської рівнини в жовтні 1877 року, яка вирішила долю російсько-турецької війни 1877—1878 років на Кавказькому театрі військових дій.

Після невдалих боїв на турецькій території біля Зівіна та Даяри в липні 1877 року кавказький корпус під орудою генерала М. Т. Лоріс-Мелікова під тиском наступаючих турків зняв облогу Карса і відійшов до Александрополя на позиції Кюрюк-Дара—Башкадіклар. Головні сили турецької армії під орудою Мухтара-паші до 7(19) липня зайняли аладжинські висоти. Спроби наступу російських військ 6(18)—8(20) серпня та 20-22 вересня (2-4 жовтня) були відбиті контрударами турецьких військ, які утримували підступи до Карса. 27 вересня (9 жовтня) російські війська, посилені до 56 тисяч солдатів та 220 гармат проти 37-38 тисяч солдатів та 74 старих гармат в турків, розпочали новий наступ у напрямку Карса, з обходом правого флангу та виходом в тил укріплених турецьких позицій на горі . 3(15) жовтня загін генерала І. Д. Лазарєва штурмом узяв гору, що зірвало намічений турецьким командуванням відступ до Карса. 13(25) жовтня російські війська знову обложили Карс, який узяли штурмом 13 (25) листопада.

В Аладжинській битві в російській армії для управління військами вперше широко використали телеграф.

Джерела

• Советская историческая энциклопедия — Т. 1. — Москва: Советская энциклопедия, 1961. — С. 326