Аджа рська автоно мна респу бліка Аджарія Аджара груз აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა автономний регіон у складі Грузії ро

Аджа́рська автоно́мна респу́бліка, Аджарія, Аджара (груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა) — автономний регіон у складі Грузії, розташований на південному заході Грузії, на узбережжі Чорного моря. біля підніжжя Малого Кавказу, на північ від Туреччини. Це важливий туристичний центр і включає друге за чисельністю населення місто Грузії - Батумі (179 185 мешканція на 2023 рік). В Аджарії проживають аджарці, субетніча група грузин .

Аджарська Автономна Республіка
груз. აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა
Ach'aris Avtonomiuri Respublika


Прапор	Герб

Столиця
(та найбільше місто)

Батумі
^{country H G O}

Форма правління

- Загалом

2 900 км² (163)

Населення

- перепис 2014

333 953 (96,04 % — грузини)

- Густота

115,2/км²

Часовий пояс

()

Домен

GE-AJ

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аджарія

Демографія

Релігія

Після переходу Аджарії до складу Російської імперії у 1878 році відповідно до умов Берлінського договору мусульманському населенню регіону було надано можливість емігрувати до Османської імперії. Незважаючи на підтримку Російською владою місіонерської діяльності Російської православної церкви, паралельно здійснювалися заходи для здобуття лояльності місцевого мусульманського населення, включаючи будівництво мечетей, медресе та сприяння діяльності місцевого мусульманського духовенства. Як наслідок, значна частина аджарських емігрантів, відомих як "мухаджири", згодом повернулася до Аджарії.

Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії стали каталізаторами ісламського відродження в Аджарії. Утім, згодом християнство зазнало значного поширення, особливо серед молоді, яка сприймала повернення до християнства як відновлення духовної спадщини, що існувала до османського завоювання.

Попри це, в Аджарії досі існують громади мусульман-сунітів, переважно зосереджені в районі Хуло. Турецьке управління у справах релігії активно здійснює свою діяльність у регіоні. За словами Гії Нодіа, значна частина аджарців, залишаючись мусульманами, ідентифікує себе як етнічні грузини.

Хоча політична та релігійна автономія Аджарії була офіційно закріплена Карським договором 1921 року, радянська атеїстична політика значною мірою обмежила релігійну діяльність у регіоні.

Розпад Радянського Союзу та відновлення незалежності Грузії прискорили зростання християнства у регіоні, особливо серед молоді. Проте в Аджарії все ще залишаються мусульманські громади сунітів, в основному в Хулойському районі. Згідно з переписом населення Грузії 2014 року, 54,5% були православними християнами та 39,8% мусульманами. Інші були вірменами-християнами (0,3%) та іншими (5,3%).

Етнічні групи

Аджарці (аджари) — етнографічна група грузинського народу, що говорить на групі місцевих діалектів, відомих під загальною назвою . Письмова мова — грузинська.

Аджарці були відомі як «мусульманські грузини». Вони офіційно називалися такими до радянського перепису 1926 року, в якому вони були зараховані до «аджарців» і нараховано 71 000 з них. Пізніше їх просто віднесли до ширшої категорії грузин, оскільки жоден офіційний радянський перепис не запитував про релігію. У незалежній Грузії переписи не включають категорію «аджарців», а також не розрізняють етнічних грузинських мусульман та інших мусульман, таких як азербайджанці.

До етнічних меншин відносяться лази, росіяни, вірмени, понтійські греки, абхази та інші.

Кількість населення

За переписом 2023 року населення Аджарії складає 361 411 особи.

Область / район-муніципалітет	1959	1970	1979	1989	1991	2002	2014	2021	2022	2023
Автономна Республіка Аджарія	245 286	309 768	354 179	392 707	381 500	376 016	333 953	354 905	355 462	361 411
Батумі	82 328	100 603	122 815	136 609	137 500	121 806	152 839	172 063	173 745	179 185
Муніципалітет Кеда	17 204	19 065	19 232	19 928	19 100	20 024	16 760	16 700	16 612	16 537
Муніципалітет Кобулеті	54 401	70 717	78 382	88 107	89 400	88 063	74 794	71 843	70 737	70 382
Муніципалітет Шуахеві	20 324	23 196	23 081	25 113	17 900	21 850	15 044	14 936	14 838	14 753
Муніципалітет Хелвачаурі	42 870	61 905	71 887	83 562	85 200	90 843	51 189	52 737	52 696	52 930
Муніципалітет Хуло	28 159	34 282	38 782	39 388	32 400	33 430	23 327	26 626	26 834	27 624

Економіка

В Аджарії є хороші землі для вирощування чаю, цитрусових і тютюну. Гірсько-лісиста місцевість має субтропічний клімат, тут багато курортів. Тютюн, чай, цитрусові, авокадо — провідні культури; Важливе значення має і тваринництво. Галузі промисловості включають пакування чаю, переробку тютюну, консервування фруктів і риби, нафтопереробку та суднобудування.

Столиця регіону, Батумі, є важливими воротами для відправки товарів до Грузії, Азербайджану та Вірменії, що не має виходу до моря. Порт Батумі використовується для відвантаження нафти з Казахстану та Туркменістану. Його нафтопереробний завод переробляє каспійську нафту з Азербайджану, яка надходить трубопроводом до порту Супса і звідти транспортується до Батумі залізницею. Аджарська столиця є центром суднобудування та виробництва.

Аджарія є головним центром індустрії прибережного туризму в Грузії, замінивши північно-західну провінцію Абхазія після фактичного відділення цього регіону від Грузії в 1993 році.

Закон та влада

Статус Аджарської автономної республіки визначається законом Грузії про Аджарію та новою конституцією регіону, прийнятою після усунення Аслана Абашидзе. Місцевим законодавчим органом є Верховна Рада, яка складається складається з 21 члена. Глава уряду регіону — Рада міністрів Аджарії — призначається президентом Грузії, який також має повноваження розпускати збори та уряд і скасовувати місцеві органи влади з питань, що суперечать конституції Грузії. є чинним головою уряду Аджарії.

Адміністративний поділ

Аджарія ділиться всього на 6 адмінистративних одиниць.

Назва	Площа (км²)	Населення
Назва	Площа (км²)	(17 січня 2002)	(2014)
Місто Батумі	65	121,806	152,839
Кедський Муніципалітет	452	20,024	16,760
Кобулетський Муніципалітет	720	88,063	74,794
Хелвачаурський Муніципалітет	410	90,843	51,189
Шуахевський Муніципалітет	588	21,850	15,044
Хулойський Муніципалітет	710	33,430	23,327

Географія

Аджарія розташована на південно-східному узбережжі Чорного моря і простягається в лісисті передгір'я та гори Малого Кавказу. Межує з регіоном Гурія на півночі, Самцхе-Джавахеті на сході та Туреччиною на півдні.

Клімат

Територія Аджарії за особливостями природних умов ділиться на дві частини — приморську і нагірну.

Приморська Аджарія відрізняється характерною для субтропічної зони високою середньорічною температурою (+14,5 °C, при цьому температура найхолоднішого місяця зими — січня — становить +6,5 °C), великою кількістю опадів (у середньому 2500 мм на рік) і сонячних днів.

У нагірній Аджарії вплив Чорного моря через гірські перешкоди послаблено, тому повітря тут відрізняється більшою сухістю. Середня висота гір — 2000—2500 м. Через (2025 м) проходить автомобільна дорога державного значення Батумі — Ахалцихе. У Хуло, на висоті 920 м над рівнем моря, середня температура в січні становить +1 °C, у липні +19 °C.

Історія

У грузинських та візантійських джерелах Аджарія згадується з X століття, ще раніше про неї згадується у вірменських (Мовсес Хоренаці та інші).

У VI—IV століттях до н. е. була частиною західногрузинського царства Колхіда.

У IV столітті н. е. входила до складу грузинської держави Лазіки.

У VI столітті як і вся Західна Грузія була місцем боротьби між Римом та Іраном.

У VII столітті її спустошили своїми набігами араби.

У IX столітті увійшла до складу Тао-Кларджеті.

З кінця X століття була частиною об'єднаної грузинської держави. На чолі її стояли правителі провінцій — ерістави. Пізніше приморські землі сучасної Аджарії входили до складу Гурійського мтаварства.

У XI—XIII століттях сильно постраждала від набігів сельджуків та монголів.

У другій половині XVI століття більша частина Аджарії була захоплена турками.

У результаті російсько-турецької війни за Берлінським трактатом 1878 року Батумі, Карс і Ардаган перейшли до Російської імперії. З кінця 80-х років XIX століття в Батумі почала розвиватися промисловість, це був один з центрів торгівлі та промисловості російського Закавказзя. В 1898 році в місті нараховувалося більше десятка великих підприємств і близько 11 тисяч робітників, переважно в порту та на нафтових заводах. У 1897—1907 роках був збудований перший нафтопровід від Каспійського до Чорного морів — Баку-Батумі.

У квітні 1918 року турки захопили Батум, частину Гурії, Ахалцихе, Ардаган. Від грудня 1918 року по липень 1920 Аджарія окупована англійськими військами. 16 червня 1921 року була створена Аджарська АРСР в складі Грузинської РСР. У грудні 1922 року Аджарська АРСР у складі Грузинської РСР увійшла до Закавказької РФСР.

Пам'ятки

На території автономної республіки розташовано багато пам'яток природи, архітектури та культури:

Фортеці: Петра, Тамарі, Гоніо, Хірхаті, Бегошвілі, Цивасула, Сагореті, Гулебі, Такідзе, Кавіані, Чвані, Окропілаурі Калабоін, Мтісубані, Вардіціхе, Ччутунеті, Короліставі, Вежа Аламбрі, фортечна стіна Нігазеулі.

Церкви: Церква Схалті, Насакудрал Ванадзесів, Церква Верні, Церква Тхілвані, Церква Тшкоморіс, Церква Квахіді Сері, Собор Вознесіння Нініфоні, Церква Тетросан, Архангел Какуті, Собор Хінос.

Мечеті: Мечеть Ахмеда-паші, Мечеть Муфтія, Мечеть Зіє, Мечеть Орта-Джаме .

Мости: міст Махо, міст Махунцеті, міст Дандало, міст Фуртіо, сухопутний міст, міст Цхемлар, міст Чхері, міст Зварія, міст Басрімелі, міст Цхемвані, міст Чамахісурі, міст Чвані .

Батумський ботанічний сад

Відомі люди

(1190–1240), Грузинський письменник та вчений.
Софо Халваші (народилась 31 травня 1986), грузинська співачка.
(3 червня 1815), паша політичних відносин Османської Імперії та Росії в 1802 р.
(помер в 1836 р.), великий паша Османської Імперії.
Мемед Абашідзе (1873-1937), політичний лідер мусульман в Грузії.
Аслан Абашідзе (народився в 1938 р.), регіональний лідер у вигнанні.
Зураб Ногаїделі (народився в 1964 р.), минулий прем'єр-міністр Грузії.
Леван Варшаломідзе (народився в 1972 р), голова Аджарського уряду, 2004-2012.

Традиційні свята

Селімоба

Селімоба проходить у селі Бако Хулойського муніципалітету 3 липня та присвячена пам'яті . У рамках фестивалю відбувається концерт за участю місцевих самодіяльних колективів та виставки виробів народних промислів. Його підтримує Міністерство освіти, культури та спорту Аджарії.

Шуамтоба

Шуамтоба («міжгірське свято») — традиційний фестиваль, який проводиться на літніх гірських пасовищах двох муніципалітетів (Хуло та Шуахеві) у перші вихідні кожного серпня. Проводяться кінні стрибки, виставка народних промислів та концерт за участю фольклорних ансамблів.

Мачахлоба

Мачахлоба – свято ущелини , що проводиться у другій половині вересня. Це традиційне свято, яке відзначається в ущелині Мачахела Хелвачаурського муніципалітету. Фестиваль розпочинається біля пам'ятника гвинтівці Мачахела (у місці злиття річок Мачахела та Чорохи), триває у селі Мачахіспірі та закінчується у селі Зеда Чхутунеті.

Колхоба

Колхоба — стародавнє лазське свято. Воно проводиться наприкінці серпня або на початку вересня у селі Сарпі Хелвачаурського району. Історія аргонавтів виконується на сцені під час фестивалю.

Галерея

Порт Батумі
Міст над Чолокі
Рада Міністрів Аджарії
Емблема уряду Аджарії
Кваріаті
Батумі
Батумі
Батумі
Замок Гонйо
Ботанічний сад

Див. також

Аджарська криза (2004)

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961

Література

Дахно, Іван Іванович. Країни світу: енциклопедичний довідник / Іван Дахно, С. М. Тимофієв. - К. : МАПА, 2011. - 606 с.

Чорне море	Гурія	Гурія
Чорне море		Самцхе-Джавахеті
Туреччина	Туреччина	Туреччина

Georgia division
Transforming Identity of Ajarian Population. ALPPI Annual of Language & Politics and Politics of Identity (English) . Т. V, № 05. 2011. с. 57—72. ISSN 1803-1757. Процитовано 21 грудня 2024.
Sanikidze, George (1 квітня 2018). Muslim Communities of Georgia: Old Problems and New Challenges. Islamophobia Studies Journal. Т. 4. с. 247—265. doi:10.13169/islastudj.4.2.0247. ISSN 2325-8381. Процитовано 21 грудня 2024.
Köksal, Pınar; Aydıngün, Ayşegül; Gürsoy, Hazar Ege (2019-06). Religious Revival and Deprivatization in Post-Soviet Georgia: Reculturation of Orthodox Christianity and Deculturation of Islam. Politics and Religion (англ.). Т. 12, № 2. с. 317—345. doi:10.1017/S1755048318000585. ISSN 1755-0483. Процитовано 21 грудня 2024.
Mšvidobis, Demokratiisa da Ganvit'arebis Kavkasiuri Instituti, Georgij O.; Pinto Scholtbach, Alvaro (2006). The political landscape of Georgia: political parties; achievements,challenges and prospects. Delft: Eburon. ISBN .
George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN . {{}}: Перевірте значення |doi= ()
Wayback Machine. web.archive.org. 9 серпня 2016. Процитовано 21 грудня 2024.
Religious composition of Georgia 2014. pop-stat.mashke.org. Процитовано 21 грудня 2024.
George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN . {{}}: Перевірте значення |doi= ()
Description. www.batumioilterminal.com. Процитовано 21 грудня 2024.
Inbound tourism (Edition 2022). OECD Tourism Statistics. 9 травня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.
სამოქალაქო პორტალი - აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა. web.archive.org. 25 грудня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.
Lazishvili, Sophio; Firanashvili, Maka (20 червня 2024). Green investments: a modern tool for sustainable development of tourism (on the example of the Autonomous Republic of Adjara). Academic Digest. с. 78—92. doi:10.55896/2298-0202/2023/78-92. ISSN 2298-0202. Процитовано 21 грудня 2024.
Cultural Monuments. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
Batumi Botanical Garden. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
Machahloba. www.gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.
Kolkhoba. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.

[:2-1] Georgia division

[2] Transforming Identity of Ajarian Population. ALPPI Annual of Language & Politics and Politics of Identity (English) . Т. V, № 05. 2011. с. 57—72. ISSN 1803-1757. Процитовано 21 грудня 2024.

[:0-3] Sanikidze, George (1 квітня 2018). Muslim Communities of Georgia: Old Problems and New Challenges. Islamophobia Studies Journal. Т. 4. с. 247—265. doi:10.13169/islastudj.4.2.0247. ISSN 2325-8381. Процитовано 21 грудня 2024.

[4] Köksal, Pınar; Aydıngün, Ayşegül; Gürsoy, Hazar Ege (2019-06). Religious Revival and Deprivatization in Post-Soviet Georgia: Reculturation of Orthodox Christianity and Deculturation of Islam. Politics and Religion (англ.). Т. 12, № 2. с. 317—345. doi:10.1017/S1755048318000585. ISSN 1755-0483. Процитовано 21 грудня 2024.

[5] Mšvidobis, Demokratiisa da Ganvit'arebis Kavkasiuri Instituti, Georgij O.; Pinto Scholtbach, Alvaro (2006). The political landscape of Georgia: political parties; achievements,challenges and prospects. Delft: Eburon. ISBN .

[:1-6] George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN . {{}}: Перевірте значення |doi= ()

[7] Wayback Machine. web.archive.org. 9 серпня 2016. Процитовано 21 грудня 2024.

[8] Religious composition of Georgia 2014. pop-stat.mashke.org. Процитовано 21 грудня 2024.

[9] George, Julie A. (2009). The Politics of Ethnic Separatism in Russia and Georgia (англ.). New York: Palgrave Macmillan US. doi:10.1057/9780230102323. isbn 978-0-230-61359-1. oclc 320435107.. ISBN . {{}}: Перевірте значення |doi= ()

[10] Description. www.batumioilterminal.com. Процитовано 21 грудня 2024.

[11] Inbound tourism (Edition 2022). OECD Tourism Statistics. 9 травня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.

[12] სამოქალაქო პორტალი - აჭარის ავტონომიური რესპუბლიკა. web.archive.org. 25 грудня 2023. Процитовано 21 грудня 2024.

[13] Lazishvili, Sophio; Firanashvili, Maka (20 червня 2024). Green investments: a modern tool for sustainable development of tourism (on the example of the Autonomous Republic of Adjara). Academic Digest. с. 78—92. doi:10.55896/2298-0202/2023/78-92. ISSN 2298-0202. Процитовано 21 грудня 2024.

[14] Cultural Monuments. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.

[15] Batumi Botanical Garden. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.

[16] Machahloba. www.gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.

[17] Kolkhoba. gobatumi.com (англ.). Процитовано 22 грудня 2024.