Володи мир Анато лійович Аджа венко 20 квітня 1995 Урзуф 28 вересня 2019 Дніпро старший солдат Збройних Сил України учас

Володи́мир Анато́лійович Аджа́венко (* 20 квітня 1995, Урзуф — 28 вересня, 2019, Дніпро) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Добровольцем воював у складі Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ», загинув розвідником-навідником 56 ОМБр Збройних Сил України.

Володимир Аджавенко
Старший солдат

Загальна інформація
Народження	20 квітня 1995(1995-04-20) Урзуф
Смерть	28 вересня 2019(2019-09-28) (24 роки) (помер від поранень)
Псевдо	«Аджа»
Військова служба
Роки служби	2015-2016; 2017—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	56 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Широкине Бої за Мар'їнку Оборона Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 20 квітня 1995 року в с. Урзуф (Мангушський район, Донецька область). Від 2000-го мешкав у м. Маріуполі. Займався боксом. Учасник Революції гідності.

У часі війни воював в складі окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ». З 30 червня 2015-го по 19 вересня 2016 року - проходив службу в БСП «Донбас», був стрільцем-санітаром 2-ї роти, старшим стрільцем-кулеметником 3-ї роти. Пройшов бої за Широкине та Мар'їнку. У 2017 році підписав контракт на військову службу у складі 56 ОМБр Збройних Сил України. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального підрозділу, розвідник-навідник.

11 вересня 2019 року, поблизу селища Піски (Ясинуватський район) зазнав важкого наскрізного поранення голови кулею снайпера. Був евакуйований до міської лікарні м. Селидового, в подальшому - до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Вночі переніс операцію й на ранок навіть опритомнів. Надалі перебував в непритомності на апараті штучної вентиляції легенів. Помер перед опівніччю 28 вересня.

1 жовтня 2019 року був похований на новому Старокримському кладовищі м. Маріуполя.

Без Володимира лишилися мати, брат, сестра й дружина.

Нагороди

Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування

4 грудня 2021 року, на фасаді школи №31 м. Маріуполя, де навчався Володимир, було відкрито меморіальну дошку.

Примітки

. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2020.
. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 13 травня 2020.
Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.

Джерела

Аджавенко Володимир Анатолійович [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
Втрати липня. Упродовж місяця на Донбасі загинули 13 українських військових [ 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2020.

[:0-2] . Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.

[3] . Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 13 травня 2020.

[4] Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

[5] . Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.