Історична урбаністика — галузь соціогуманітарного знання, яка досліджує урбанізацію як історичний процес. Вивчає історію міст, історію міського господарства та самоврядування, принципи містобудування тощо; розробляє класифікаційні критерії для віднесення того або іншого населеного пункту до категорії міст і для поділу міст на певні категорії. Досліджує закономірності переходу від традиційних (доіндустріальних) до індустріальних і постіндустріальних форм міського життя, еволюцію соціокультурного поділу міського простору, управління містами, міську культуру та відповідну ментальність.
У теорії предметом У.і. є вивчення міста в його цілісності — як соціокультурного феномену із власними фазами розвитку, в широкому політичному й ідеологічному контексті. На практиці ж увага зосереджується переважно на неповторних рисах окремих міст та формуванні системи міських атрибутів (архітектурно-планувальних, фортифікаційних, культоворелігійних, соціальних тощо).
Першими теоретиками У.і. вважають О.Тьєррі та Ф.-П.Гізо, які визначали місто на основі розрізнення промислового й аграрного виробництва. Традицію порівняльного містознавства із простеженням циклічних коливань у міському розвитку започаткував М.Вебер, який розглядав місто як об'єднане спільними інтересами співтовариство, а основними домінантами міського розвитку вважав самоуправління й суверенність.
Універсальна теорія Роккана
Універсальну теорію У.і. створив норвезький політолог С.Роккан. Порівнюючи конгломерат самоврядних міських общин Месопотамії і централізовану імперію єгипетських фараонів, С.Роккан доходить цікавого висновку: уже в ті часи створений людьми інститут міста стояв вище, ніж природний поділ суспільства на сім'ї і клани. При цьому шляхи розвитку міст за месопотамським і єгипетським зразком були докорінно відмінні та представляли два різні напрями територіальної експансії. Лояльність міста першого типу неможливо завоювати силою, бо носієм його суверенітету були збори громадян. У другому випадку формується династичний центр в умовах с.-г. цивілізації, і соціальної активності в міських центрах не спостерігається. Месопотамський тип превалював у великому регіоні від Індії до Середземномор'я і північніше, в Європі. Єгипетський має паралелі в Китаї, у кочових імперіях Центральної Азії, у деяких мусульманських державах і в Росії.
Основа міст-держав Європи
С.Роккан простежив 3 основних чинники розвитку Західної Європи: рівень розвитку мережі міст, сила державоутворюючих центрів і спротив культурній уніфікації та стандартизації. Ці три чинники, переплітаючись, створили гідну подиву різнобарвність політичних систем. Віддаль між державоутворюючими центрами і головними торговими шляхами істотно впливає на тип державного устрою — чим вона більша, тим сильніша влада столиці; чим менша — тим рівномірніше розподіляються ресурси між містами і тим сильнішими виявляються їхні власні територіально-адміністративні функції. Території, розташов. на сході й заході від серединного «міського пояса» (city belt), виявилися у своїй більшості виразно централізованими, бо не відчували сильної конкуренції з боку міст, наближених до торгових шляхів. У районі Середземномор'я, навпаки, сильний вплив містдержав утруднив формування домінуючих центрів і ускладнив процес становлення національних держав. Центри багатства увійшли в суперечність із носіями політичної волі, зробивши Італію й Німеччину «запізнілими націями». Так створювалася основа для «Європи міст-держав».
Українська урбаністика
Вітчизняна У.і. базується на розгляді міста як складної геокультурної системи, у нерозривній єдності її територіальних, архітектурно-планувальних, соціально-економічних, духовних вимірів. Місто розглядається як населений пункт, який:
- має відповідний правовий статус;
- функціонує як система зі сталими географічними характеристиками, соціальною структурою та архітектурно-просторовим вирішенням;
- реалізується як центр впливу (військового, адміністративного чи економічного) на навколишні території;
- має відмінний від сільського уклад життя;
- ідентифікується самими мешканцями як місто з протиставленням його поселенням інших типів.
Домінуюче на початку 20 ст. насторожено-стримане ставлення до процесів урбанізації (як до таких, що послаблюють сусідські контакти й традиційні культурно-мистецькі та духовні зв'язки) змінилося нині на протилежне — урбанізація пов'язується із впровадженням більш оптимальних форм суспільної організації. Ознаками урбанізації прийнято вважати високу частку міського населення, густоту і ступінь рівномірності розміщення міст, у тому числі великих, транспортну доступність, багатогранність видів трудової діяльності та дозвілля тощо. Сучасні історіографічні підходи, зокрема ті, які сформульовані в рамках «нової локальної історії», відчутно змінюють кут зору на міський простір і соціокультурний досвід міського співтовариства. Місто як система розглядається як частина більшої системи — з урахуванням впливу середовища на процеси саморозвитку. Концепції історичних циклів у розвитку міст дають ключ до пояснення зміни висхідної фази міського розвитку — спочатку інерційної, а потім, імовірно, і нисхідної, якщо виклик з боку середовища не буде знайдено або управління містом виявиться неефективним. Саме поняття урбанізації останнім часом помітно трансформувалося: вона пов'язується не тільки і не стільки із ростом розмірів і чисельності міст та збільшенням кількості зосередженого в них населення, скільки із формуванням і поширенням міського способу життя, міської культури. Домінує підхід до ролі урбанізації як інтегруючого чинника цивілізаційних процесів і структуроутворюючого механізму у формуванні соціокультурного простору міст. Цивілізаційний підхід до явищ урбанізації передбачає зосередження уваги на урбанізаційних процесах, які приносять із собою не лише технічні й технологічні вдосконалення, але й нові загрози довкіллю, історикокультурній спадщині, ускладнюють проблеми захисту від епідемій, утилізації відходів тощо.
Сучасна методологія урбаністики
Сучасна методологія урбаністики базується на комплексному дослідженні притаманних місту ознак і функцій з паралельним осмисленням складної динаміки розвитку наукового знання про місто, простеженням його логічних та функціональних типів, форм спадкоємності тощо. Однією з найскладніших в У.і. є проблема типологізації міст. Історико-часовий та ландшафтно-географічний підходи допомагають долати обмеженість формаційних схем, але дають не так вже й багато орієнтирів для визначення належності тієї чи іншої міської структури до певного історичного типу суспільства (традиційного, індустріального чи пост-індустріального). З проблемою типологізації тісно пов'язана проблема розрізнення ритмів міської і сільської історії і розмежування цих двох субдисциплін. Оскільки в СРСР У.і. існувала майже виключно в системі краєзнавства, традиція розгляду історії міст і сіл у своєрідній нерозчленованій єдності і донині потужно тисне на свідомість дослідників. Проте міська й сільська спільноти — це два гостро відмінні типи групової самоідентифікації. Локальні соціокультурні простори, якими є міста й села, виступають у ролі структуроутворюючих начал для двох відмінних типів самоорганізації. Міській субкультурі притаманний потяг до інновацій, сільській — авторитет традиції. А отже, постає необхідність пошуку часто невидимих, розмитих меж між містом і селом, з одного боку, і міською і сільською історією — з другого.
«Історичне місто»
Для історичної науки принципово важливою є проблема визначення поняття «історичне місто». Зазвичай під це поняття мають підпадати ті населені пункти, незалежно від їхнього нинішнього статусу, які акумулюють успадковані від минулого неперехідні соціокульт. цінності, вирізняються автентичністю і оригінальною планувальною структурою, мають власний неповторний образ, що накладає відбиток на всі аспекти їхньої життєдіяльності. Найбільш загальні критерії приналежності населеного пункту до категорії «історичне місто» мають враховувати його вік, наявність визначних історико-культурних пам'яток, його роль як політичного і духовного центру для прилеглої території на певному історичному етапі. Отже, Козелець і Брацлав слід вважати історичними містами, незважаючи на їхній нинішній статус селищ міського типу. У прийнятій 1987 Міжнародною радою з питань пам'яток та визначних місць при ЮНЕСКО «Міжнародній хартії про охорону історичних міст» наголошується на необхідності сприяння підвищенню знань про минуле історичних міст, заохочення дослідження їхньої археології і належного показу знахідок. Щоб залучити до справи охорони всіх жителів міста, слід налагодити дієву програму інформування, починаючи зі шкільного віку. Особлива увага звертається на підготовку фахівців, причетних до охорони, заохочення діяльності пам'яткоохоронних організацій. Найнадійніший на сьогодні орієнтир для визначення статусу міста і його віку — затверджений КМ України Список історичних населених місць України (2001), в якому закріплені офіційно визнані дати їх заснування або першої писемної згадки. КМ України зобов'язав Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України продовжити цю роботу з визначенням меж історичних ареалів населених місць, включених до списку. Треба сподіватися, що в її ході поступово усуватиметься різнобій у датах, а вік міста фіксуватиметься з урахуванням думок, висловлених під час численних дискусій. У вітчизн. У.і. співіснують кілька підходів — геоурбаністичний, історико-подієвий, історико-культурний, історико-топографічний, управлінський, історико-регіональний та ін. Проте вони погано узгоджуються між собою, що дає підставу фахівцям говорити про певну хаотичність у розробці міської проблематики. Ґрунтовно досліджується історія великих міст — Києва, Львова, Одеси, Дніпра, Харкова, але існує певна невідповідність між глибиною дослідження містобудівної практики і ступенем осмислення міської історії в контексті історичної локалістики й нової філософії урбанізму. Гостро дискусійними лишаються проблеми датування початків міської історії, типології міст, специфічної міської ментальності тощо.
Джерела та література
- Я. В. Верменич. Урбаністика історична [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 237-239. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istorichna urbanistika galuz sociogumanitarnogo znannya yaka doslidzhuye urbanizaciyu yak istorichnij proces Vivchaye istoriyu mist istoriyu miskogo gospodarstva ta samovryaduvannya principi mistobuduvannya tosho rozroblyaye klasifikacijni kriteriyi dlya vidnesennya togo abo inshogo naselenogo punktu do kategoriyi mist i dlya podilu mist na pevni kategoriyi Doslidzhuye zakonomirnosti perehodu vid tradicijnih doindustrialnih do industrialnih i postindustrialnih form miskogo zhittya evolyuciyu sociokulturnogo podilu miskogo prostoru upravlinnya mistami misku kulturu ta vidpovidnu mentalnist U teoriyi predmetom U i ye vivchennya mista v jogo cilisnosti yak sociokulturnogo fenomenu iz vlasnimi fazami rozvitku v shirokomu politichnomu j ideologichnomu konteksti Na praktici zh uvaga zoseredzhuyetsya perevazhno na nepovtornih risah okremih mist ta formuvanni sistemi miskih atributiv arhitekturno planuvalnih fortifikacijnih kultovoreligijnih socialnih tosho Pershimi teoretikami U i vvazhayut O Tyerri ta F P Gizo yaki viznachali misto na osnovi rozriznennya promislovogo j agrarnogo virobnictva Tradiciyu porivnyalnogo mistoznavstva iz prostezhennyam ciklichnih kolivan u miskomu rozvitku zapochatkuvav M Veber yakij rozglyadav misto yak ob yednane spilnimi interesami spivtovaristvo a osnovnimi dominantami miskogo rozvitku vvazhav samoupravlinnya j suverennist Universalna teoriya RokkanaUniversalnu teoriyu U i stvoriv norvezkij politolog S Rokkan Porivnyuyuchi konglomerat samovryadnih miskih obshin Mesopotamiyi i centralizovanu imperiyu yegipetskih faraoniv S Rokkan dohodit cikavogo visnovku uzhe v ti chasi stvorenij lyudmi institut mista stoyav vishe nizh prirodnij podil suspilstva na sim yi i klani Pri comu shlyahi rozvitku mist za mesopotamskim i yegipetskim zrazkom buli dokorinno vidminni ta predstavlyali dva rizni napryami teritorialnoyi ekspansiyi Loyalnist mista pershogo tipu nemozhlivo zavoyuvati siloyu bo nosiyem jogo suverenitetu buli zbori gromadyan U drugomu vipadku formuyetsya dinastichnij centr v umovah s g civilizaciyi i socialnoyi aktivnosti v miskih centrah ne sposterigayetsya Mesopotamskij tip prevalyuvav u velikomu regioni vid Indiyi do Seredzemnomor ya i pivnichnishe v Yevropi Yegipetskij maye paraleli v Kitayi u kochovih imperiyah Centralnoyi Aziyi u deyakih musulmanskih derzhavah i v Rosiyi Osnova mist derzhav YevropiS Rokkan prostezhiv 3 osnovnih chinniki rozvitku Zahidnoyi Yevropi riven rozvitku merezhi mist sila derzhavoutvoryuyuchih centriv i sprotiv kulturnij unifikaciyi ta standartizaciyi Ci tri chinniki pereplitayuchis stvorili gidnu podivu riznobarvnist politichnih sistem Viddal mizh derzhavoutvoryuyuchimi centrami i golovnimi torgovimi shlyahami istotno vplivaye na tip derzhavnogo ustroyu chim vona bilsha tim silnisha vlada stolici chim mensha tim rivnomirnishe rozpodilyayutsya resursi mizh mistami i tim silnishimi viyavlyayutsya yihni vlasni teritorialno administrativni funkciyi Teritoriyi roztashov na shodi j zahodi vid seredinnogo miskogo poyasa city belt viyavilisya u svoyij bilshosti virazno centralizovanimi bo ne vidchuvali silnoyi konkurenciyi z boku mist nablizhenih do torgovih shlyahiv U rajoni Seredzemnomor ya navpaki silnij vpliv mistderzhav utrudniv formuvannya dominuyuchih centriv i uskladniv proces stanovlennya nacionalnih derzhav Centri bagatstva uvijshli v superechnist iz nosiyami politichnoyi voli zrobivshi Italiyu j Nimechchinu zapiznilimi naciyami Tak stvoryuvalasya osnova dlya Yevropi mist derzhav Ukrayinska urbanistikaVitchiznyana U i bazuyetsya na rozglyadi mista yak skladnoyi geokulturnoyi sistemi u nerozrivnij yednosti yiyi teritorialnih arhitekturno planuvalnih socialno ekonomichnih duhovnih vimiriv Misto rozglyadayetsya yak naselenij punkt yakij maye vidpovidnij pravovij status funkcionuye yak sistema zi stalimi geografichnimi harakteristikami socialnoyu strukturoyu ta arhitekturno prostorovim virishennyam realizuyetsya yak centr vplivu vijskovogo administrativnogo chi ekonomichnogo na navkolishni teritoriyi maye vidminnij vid silskogo uklad zhittya identifikuyetsya samimi meshkancyami yak misto z protistavlennyam jogo poselennyam inshih tipiv Dominuyuche na pochatku 20 st nastorozheno strimane stavlennya do procesiv urbanizaciyi yak do takih sho poslablyuyut susidski kontakti j tradicijni kulturno mistecki ta duhovni zv yazki zminilosya nini na protilezhne urbanizaciya pov yazuyetsya iz vprovadzhennyam bilsh optimalnih form suspilnoyi organizaciyi Oznakami urbanizaciyi prijnyato vvazhati visoku chastku miskogo naselennya gustotu i stupin rivnomirnosti rozmishennya mist u tomu chisli velikih transportnu dostupnist bagatogrannist vidiv trudovoyi diyalnosti ta dozvillya tosho Suchasni istoriografichni pidhodi zokrema ti yaki sformulovani v ramkah novoyi lokalnoyi istoriyi vidchutno zminyuyut kut zoru na miskij prostir i sociokulturnij dosvid miskogo spivtovaristva Misto yak sistema rozglyadayetsya yak chastina bilshoyi sistemi z urahuvannyam vplivu seredovisha na procesi samorozvitku Koncepciyi istorichnih cikliv u rozvitku mist dayut klyuch do poyasnennya zmini vishidnoyi fazi miskogo rozvitku spochatku inercijnoyi a potim imovirno i nishidnoyi yaksho viklik z boku seredovisha ne bude znajdeno abo upravlinnya mistom viyavitsya neefektivnim Same ponyattya urbanizaciyi ostannim chasom pomitno transformuvalosya vona pov yazuyetsya ne tilki i ne stilki iz rostom rozmiriv i chiselnosti mist ta zbilshennyam kilkosti zoseredzhenogo v nih naselennya skilki iz formuvannyam i poshirennyam miskogo sposobu zhittya miskoyi kulturi Dominuye pidhid do roli urbanizaciyi yak integruyuchogo chinnika civilizacijnih procesiv i strukturoutvoryuyuchogo mehanizmu u formuvanni sociokulturnogo prostoru mist Civilizacijnij pidhid do yavish urbanizaciyi peredbachaye zoseredzhennya uvagi na urbanizacijnih procesah yaki prinosyat iz soboyu ne lishe tehnichni j tehnologichni vdoskonalennya ale j novi zagrozi dovkillyu istorikokulturnij spadshini uskladnyuyut problemi zahistu vid epidemij utilizaciyi vidhodiv tosho Suchasna metodologiya urbanistikiSuchasna metodologiya urbanistiki bazuyetsya na kompleksnomu doslidzhenni pritamannih mistu oznak i funkcij z paralelnim osmislennyam skladnoyi dinamiki rozvitku naukovogo znannya pro misto prostezhennyam jogo logichnih ta funkcionalnih tipiv form spadkoyemnosti tosho Odniyeyu z najskladnishih v U i ye problema tipologizaciyi mist Istoriko chasovij ta landshaftno geografichnij pidhodi dopomagayut dolati obmezhenist formacijnih shem ale dayut ne tak vzhe j bagato oriyentiriv dlya viznachennya nalezhnosti tiyeyi chi inshoyi miskoyi strukturi do pevnogo istorichnogo tipu suspilstva tradicijnogo industrialnogo chi post industrialnogo Z problemoyu tipologizaciyi tisno pov yazana problema rozriznennya ritmiv miskoyi i silskoyi istoriyi i rozmezhuvannya cih dvoh subdisciplin Oskilki v SRSR U i isnuvala majzhe viklyuchno v sistemi krayeznavstva tradiciya rozglyadu istoriyi mist i sil u svoyeridnij nerozchlenovanij yednosti i donini potuzhno tisne na svidomist doslidnikiv Prote miska j silska spilnoti ce dva gostro vidminni tipi grupovoyi samoidentifikaciyi Lokalni sociokulturni prostori yakimi ye mista j sela vistupayut u roli strukturoutvoryuyuchih nachal dlya dvoh vidminnih tipiv samoorganizaciyi Miskij subkulturi pritamannij potyag do innovacij silskij avtoritet tradiciyi A otzhe postaye neobhidnist poshuku chasto nevidimih rozmitih mezh mizh mistom i selom z odnogo boku i miskoyu i silskoyu istoriyeyu z drugogo Istorichne misto Dlya istorichnoyi nauki principovo vazhlivoyu ye problema viznachennya ponyattya istorichne misto Zazvichaj pid ce ponyattya mayut pidpadati ti naseleni punkti nezalezhno vid yihnogo ninishnogo statusu yaki akumulyuyut uspadkovani vid minulogo neperehidni sociokult cinnosti viriznyayutsya avtentichnistyu i originalnoyu planuvalnoyu strukturoyu mayut vlasnij nepovtornij obraz sho nakladaye vidbitok na vsi aspekti yihnoyi zhittyediyalnosti Najbilsh zagalni kriteriyi prinalezhnosti naselenogo punktu do kategoriyi istorichne misto mayut vrahovuvati jogo vik nayavnist viznachnih istoriko kulturnih pam yatok jogo rol yak politichnogo i duhovnogo centru dlya prilegloyi teritoriyi na pevnomu istorichnomu etapi Otzhe Kozelec i Braclav slid vvazhati istorichnimi mistami nezvazhayuchi na yihnij ninishnij status selish miskogo tipu U prijnyatij 1987 Mizhnarodnoyu radoyu z pitan pam yatok ta viznachnih misc pri YuNESKO Mizhnarodnij hartiyi pro ohoronu istorichnih mist nagoloshuyetsya na neobhidnosti spriyannya pidvishennyu znan pro minule istorichnih mist zaohochennya doslidzhennya yihnoyi arheologiyi i nalezhnogo pokazu znahidok Shob zaluchiti do spravi ohoroni vsih zhiteliv mista slid nalagoditi diyevu programu informuvannya pochinayuchi zi shkilnogo viku Osobliva uvaga zvertayetsya na pidgotovku fahivciv prichetnih do ohoroni zaohochennya diyalnosti pam yatkoohoronnih organizacij Najnadijnishij na sogodni oriyentir dlya viznachennya statusu mista i jogo viku zatverdzhenij KM Ukrayini Spisok istorichnih naselenih misc Ukrayini 2001 v yakomu zakripleni oficijno viznani dati yih zasnuvannya abo pershoyi pisemnoyi zgadki KM Ukrayini zobov yazav Derzhavnij komitet budivnictva arhitekturi ta zhitlovoyi politiki Ukrayini prodovzhiti cyu robotu z viznachennyam mezh istorichnih arealiv naselenih misc vklyuchenih do spisku Treba spodivatisya sho v yiyi hodi postupovo usuvatimetsya riznobij u datah a vik mista fiksuvatimetsya z urahuvannyam dumok vislovlenih pid chas chislennih diskusij U vitchizn U i spivisnuyut kilka pidhodiv geourbanistichnij istoriko podiyevij istoriko kulturnij istoriko topografichnij upravlinskij istoriko regionalnij ta in Prote voni pogano uzgodzhuyutsya mizh soboyu sho daye pidstavu fahivcyam govoriti pro pevnu haotichnist u rozrobci miskoyi problematiki Gruntovno doslidzhuyetsya istoriya velikih mist Kiyeva Lvova Odesi Dnipra Harkova ale isnuye pevna nevidpovidnist mizh glibinoyu doslidzhennya mistobudivnoyi praktiki i stupenem osmislennya miskoyi istoriyi v konteksti istorichnoyi lokalistiki j novoyi filosofiyi urbanizmu Gostro diskusijnimi lishayutsya problemi datuvannya pochatkiv miskoyi istoriyi tipologiyi mist specifichnoyi miskoyi mentalnosti tosho Dzherela ta literaturaYa V Vermenich Urbanistika istorichna 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 237 239 ISBN 978 966 00 1359 9