Ірина Гуро

Ірина Гуро (народжена Раїса Романівна Соболь; 6 травня 1904, Київ — 29 червня 1988) — радянська письменниця і поетеса, українка за національностю. Автор численних книг для дітей та дорослих читачів. Вона писала переважно оповідання та романи. Лауреат премії Миколи Островського. Також політична активістка. Лейтенант державної безпеки, капітан.

Ірина Гуро
Народилася	6 травня 1904(1904-05-06) Київ, Російська імперія
Померла	29 червня 1988(1988-06-29) (84 роки) СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	письменниця, дитяча письменниця
Мова творів	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народилася в сім'ї директора великого заводу.

У 1919 брала участь в організації гуртків червоної молоді. З 1920 член КСМ, з 1921 член повітового комітету КСМ в Бєлгороді.

У 1921 поступила на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства, який закінчила в 1924. У 1923—1926 на судовій роботі. У 1925 вступила в ВКП (б).

З 1926 в органах ОГПУ, працювала в економічному управлінні, потім в іноземному відділі. У 1938 арештована за показаннями її чоловіка М. Е. Ревзіна, з яким прожила 13 років. На слідстві вину не визнала, засуджена на 8 років за підозрою в шпигунстві. Перебуваючи в ув'язненні, написала лист Л. П. Берії, після чого у вересні 1941 була звільнена з припиненням справи. З 16 жовтня 1941 по 27 липня 1942 оперуповноважений в особливому відділі Південно-Західного фронту. З серпня 1942 інструктор розвідувального загону штабу Північної групи партизан. 12 січня 1944 ЦКК КПСС відмовив Р. Р. Соболь у відновленні в партії, дозволивши вступити в ВКП (б) на загальних підставах. У травні 1945 звільнена в .

Стала письменницею з літературним псевдонімом Ірина Гуро. У 1948 повторно вступила в ВКП (б). У 1958 прийнята в Союз письменників СРСР.

Лауреат премії імені М. А. Островського.

Вибрані твори

• 1950 : На добру дорогу, Кумрініса
• 1951 : Один з вас
• 1955 : Синій кабан
• 1953 : На нерівному схилі
• 1959 : Хто пив воду з Зеравшану; Наша знайома Гульджан, Шлях сибірський дальній
• 1962 : Барбюс (спільно з )
• 1964 : Усім смертя на зло
• 1966: Дорога на Рібекал
• 1973: І міра в руці його
• 1974: Веснянка, собака і кандидат в президенти
• 1976: Пісочний годинник
• 1987 : Мій кінь біжить (в співавторстві з П. А. Судоплатов, який виступив під псевдонімом А. Андрєєв)
• 1989: Вільхова алея. Повість про Клару Цеткін (видана посмертно)
• Міра людських вчинків
• Невидимий вершник
• Пивний дім «Під пісочними часами»
• Літня пригода

У 1971 за романом «Дорога на Рюбецаль» був поставлений однойменний фільм.

У 1985 видано двотомник вибраних творів.

Нагороди

• орден Вітчизняної війни 2-го ступеня;
• дві медалі «За відвагу»;
• медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня;
• медаль «За оборону Москви»;
• медаль «За перемогу над Німеччиною»;
• інші медалі.

Література

• Павлов В. Г. Жіноче обличчя розвідки. Видавництво: ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. .
• Бережков В. І., Пехтерева С. В. Жінка-чекістка. Видавництво: Нева, ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. , .
• Сандлер Б. М., Сандлер І. Б. Євреї, хто вони? 2004. .
• Колпакиди А. І. Енциклопедія секретних служб Росії. Видавництво: АСТ, Астрель, Транзиткнига, 2004. , , .
• Попелів Віт., Дві повісті, «Зірка Сходу», 1948, № 12;
• Нагишкин Дм., Забуті сторінки історії, «Жовтень», 1958, № 9;
• Степанов В., «Шлях сибірський дальній», «Зірка», 1960, № 2;
• Яковлєв Ю., «Ти вже дорослий», "Мол. комуніст ", 1962, № 12;
• Яхонтова М., Живий Барбюс, "Зап. літ-ри ", 1963, № 5.

Посилання

• Гуро Ірина // Коротка літературна енциклопедія / Гол. ред. А. А. Сурков . — М.: Радянська енциклопедія, 1962—1978.
• Офіційний web-сервер органів державної влади Республіки Саха (Якутія) ^{[недоступне посилання з Ноябрь 2018]}
• Дами НКВД: 1-а частина [ 5 червня 2013 у Wayback Machine.], 2-га частина [ 27 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Ірина Гуро в ЖБК «Радянський письменник»

Примітки

1. e-reading.ws
2. . Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020.