Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ри́мський імпера́тор — правитель Римської держави впродовж імперського періоду (починаючи з 27 до н. е.). Римляни не вживали єдиного терміну для найменування цієї найвищої посадової особи держави. У різні часи вживались такі латинські титули: imperator, augustus, caesar і princeps. Протягом історії імператори використовували різноманітні титули. Часто, коли даний римлянин англійською мовою описується як «імператор», це відображає те, що він отримав титул augustus (а пізніше basileus). Іншим титулом, який часто використовувався, був цезар, який використовувався для позначення спадкоємців, і імператор, спочатку військовий почесний титул. Ранні імператори також використовували титул princeps civitatis («перший громадянин»). Імператори часто збиралисяреспубліканські титули, зокрема принцепс сенат, консул і великий Римляни вважали посаду імператора відмінною від посади короля. Перший імператор Август рішуче відмовився від визнання монарха. [1] Протягом перших трьохсот років римських імператорів, від Августа до Діоклетіана, намагалися зобразити імператорів як лідерів республіки, побоюючись будь-якого зв’язку з королями Риму до республіки.
Від Діоклетіана, чиї тетрархічні реформи також розділили положення на одного імператора на Заході та одного на Сході , до кінця імперії, імператори правили у відкрито монархічному стилі [2] і не зберігали номінального принципу республіки, але контраст із «королями» зберігався: хоча імперська спадкоємність загалом була спадковою, вона була спадковою лише за наявності відповідного кандидата, прийнятного для армії та бюрократії [3], тому принцип автоматичного успадкування не був прийнятий. Елементи республіканської інституційної бази (сенат, консули, магістрати) збереглися й після розпаду Західної. На додаток до папської посади, деякі імператори після смерті отримували божественний статус. З остаточною гегемонією християнства, імператор став розглядатися як обраний Богом правитель, а також особливий захисник і лідер християнської Церкви на Землі, хоча на практиці повноваження імператора в церковних справах піддавалися оскарженню.
Передісторія та початок
Сучасні історики традиційно вважають Августа першим імператором, тоді як Юлій Цезар вважається останнім диктатором Римської республіки, і ця точка зору бере свій початок від римських письменників Плутарха, Тацита та Кассія Діона. [6] Проте більшість римських письменників, включаючи Йосипа Флавія, Плінія Молодшого, Светонія та Аппіана, а також більшість звичайних людей Імперії, вважали Юлія Цезаря першим імператором. [7]
Наприкінці Римської республіки жоден новий, і, звичайно, жоден титул не вказував на особу, яка мала верховну владу. Оскільки emperor можна розглядати як англійський переклад imperator, то Юлій Цезар був імператором, як і кілька римських полководців до нього. Натомість до кінця громадянських воєн, у яких Юлій Цезар очолював свої армії, стало зрозуміло, що не існує консенсусу щодо повернення до монархії старого зразка , але період, коли кілька чиновників, наділених однаковою владою від сенату, боротьба один з одним прийшла до кінця.
Юлій Цезар, а потім і Август після нього, накопичили посади та титули найвищого значення в республіці, зробивши владу, яка надається за цими посадами, постійною і не дозволяючи будь-кому з подібними прагненнями накопичувати чи зберігати владу для себе. Однак Юлій Цезар, на відміну від тих, хто був після нього, зробив це без голосування та схвалення Сенату. Юлій Цезар обіймав республіканські посади консула чотири рази і диктатора п'ять разів, був призначений диктатором назавжди ( dictator perpetuo ) у 45 році до нашої ери і був «pontifex maximus» протягом тривалого періоду. Він отримав ці посади за згодою сенатора і незадовго до свого вбивства був наймогутнішою людиною в римському світі. У заповіті Цезар призначив своїм спадкоємцем прийомного сина Октавіана. Після смерті Цезаря Октавіан успадкував майно і родовід свого прийомного батька, лояльність більшості своїх союзників і – знову ж таки через офіційну процедуру згоди сенатора – все більшу кількість титулів і посад, які дісталися Цезарю. Через десять років після смерті Цезаря перемога Октавіана над його колишнім союзником Марком Антонієм при Акціумі поклала край будь-якій ефективній опозиції та підтвердила верховенство Октавіана.
У 27 р. до н.е. Октавіан виступив перед Сенатом і запропонував піти з активної політики та уряду; Сенат не тільки попросив його залишитися, але й збільшив його повноваження і зробив їх довічними, присвоївши йому титул Августа (піднесений або божественний, дещо менший, ніж бог, але наближений до божества). Август залишався на посаді до самої смерті; велика широта його вищих повноважень як принцепса та постійного імператора римських армій гарантувала мирне продовження того, що номінально залишалося республікою. Його «відновлення» повноважень Сенату та народу Риму було демонстрацією його auctoritas і благочестивої поваги до традиції.
Деякі пізніші історики, такі як Тацит, сказали б, що навіть після смерті Августа справжнє відновлення Республіки могло бути можливим. Натомість Август активно готував свого прийомного сина Тіберія, щоб він став своїм наступником, і подав свою справу в Сенат про успадкування за заслугами. Сенат оскаржив це питання, але зрештою підтвердив Тиберія принцепсом. Прийшовши до влади, Тіберій доклав значних зусиль, щоб спостерігати за формами та повсякденним змістом республіканського правління.
Класичний період
У Римі не було жодної конституційної посади, титулу чи рангу, точно еквівалентних англійському титулу «римський імператор». Римляни імперської епохи використовували кілька титулів для позначення своїх імператорів, і всі вони були пов’язані з доімперською, республіканською епохою.
Очікувалося, що римські магістрати в офіційних справах носять форму тоги , пов'язану з їх посадою; різні тоги носили різні чини; старші магістрати мали право на тоги, облямовані пурпуром. Тріумфальний імператор республіки мав право носити тогу пікта (суцільного фіолетового кольору, багато вишитий) на час тріумфального обряду. Під час Пізньої республіки це право було розширено на наймогутніших. Вважається, що Помпей і Цезар носили тріумфальну тогу та інші тріумфальні вбрання на громадських заходах. Пізніші імператори відрізнялися носінням тог пурпурних , пурпурових тог; звідси фраза «одягнути пурпур» для припущення імператорської гідності. Титулами, які зазвичай асоціюються з імператорською гідністю, є imperator («командир»), що підкреслює військову зверхність імператора і є джерелом англійського слова emperor; Цезар, яке спочатку було ім'ям, але стало використовуватися для призначеного спадкоємця (як Nobilissimus Caesar , «Найблагородніший Цезар») і було збережено після вступу. Титул правлячого імператора був описовий Август ("величний" або "поважний", який мав відтінки божественного), який був прийнятий після вступу. У грецькій мові усі ці три титули передавалися як autokratōr (" Αὐτοκράτωρ "), кайсар ("augoustos (" Αὔγουστος ") або sebastos (" Σεβαστός ") відповідно. У тетрархії Діоклетіана збереглися традиційні старшини: «Август» був зарезервований для двох старших імператорів, а «Цезар» для двох молодших імператорів – кожен делегував частку влади та відповідальності, але кожен повинен був бути імператором у очікуванні. будь-що спіткає його старшого.
Повноваження
Коли Август заснував Принцепса, він відмовився від верховної влади в обмін на сукупність різних повноважень і посад, що саме по собі було демонстрацією його auctoritas («авторитету»). Маючи сенат принцепса, імператор оголошував відкриття та закриття кожної сесії Сенату, оголошував порядок денний Сенату, нав’язував правила та правила, яким Сенат слідувати, і зустрічався з іноземними послами від імені Сенату. Будучи pontifex maximus, імператор став головним розпорядником релігійних справ, надавши йому повноваження проводити всі релігійні церемонії, освячувати храми, контролювати римський календар (додаючи або вилучаючи дні за потребою) а також узагальнює догмат Римської релігії.
Західна Європа
Після падіння Римської імперії титул Римський імператор перейшов до правителів Східної Римської імперії (т.з. Візантії).
У Західній Європі титул римських імператорів носили германські монархи, правителі Священної Римської імперії. Вперше цей титул прийняв Карл I Великий у 800 році. Його нащадки використовували цю титулатуру до 1806 року.
Османська імперія
Після завоювання турками Константинополя, столиці Візантійської (Римської) імперії в 1453 році, султани Османської імперії стали носити титул «імператорів Риму» (тур. Kayser-i Rum). Він використовувався у титулатурі правителів цієї держави до 1922 року.
До 1461 року, до падіння Трапезундської імперії під ударами Османів, титул римських імператорів носили її правителі.
Примітки
- İlber Ortaylı, «Büyük Constantin ve İstanbul», Milliyet, 28 May 2011.
Література
- Діон Кассій Коккейян. Історія кесарів. Книги LVII-LXIII «Історії римлян» [ 5 червня 2016 у Wayback Machine.] / Предмова, переклад з англійської, коментарі В. М. Талаха; під ред. В. М. Талаха і С. А. Купрієнко. — Київ, 2013. — 239 с. — .
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Imperator Ne plutati z Imperator pochesnij titul Ri mskij impera tor pravitel Rimskoyi derzhavi vprodovzh imperskogo periodu pochinayuchi z 27 do n e Rimlyani ne vzhivali yedinogo terminu dlya najmenuvannya ciyeyi najvishoyi posadovoyi osobi derzhavi U rizni chasi vzhivalis taki latinski tituli imperator augustus caesar i princeps Protyagom istoriyi imperatori vikoristovuvali riznomanitni tituli Chasto koli danij rimlyanin anglijskoyu movoyu opisuyetsya yak imperator ce vidobrazhaye te sho vin otrimav titul augustus a piznishe basileus Inshim titulom yakij chasto vikoristovuvavsya buv cezar yakij vikoristovuvavsya dlya poznachennya spadkoyemciv i imperator spochatku vijskovij pochesnij titul Ranni imperatori takozh vikoristovuvali titul princeps civitatis pershij gromadyanin Imperatori chasto zbiralisyarespublikanski tituli zokrema princeps senat konsul i velikij Rimlyani vvazhali posadu imperatora vidminnoyu vid posadi korolya Pershij imperator Avgust rishuche vidmovivsya vid viznannya monarha 1 Protyagom pershih trohsot rokiv rimskih imperatoriv vid Avgusta do Diokletiana namagalisya zobraziti imperatoriv yak lideriv respubliki poboyuyuchis bud yakogo zv yazku z korolyami Rimu do respubliki Vid Diokletiana chiyi tetrarhichni reformi takozh rozdilili polozhennya na odnogo imperatora na Zahodi ta odnogo na Shodi do kincya imperiyi imperatori pravili u vidkrito monarhichnomu stili 2 i ne zberigali nominalnogo principu respubliki ale kontrast iz korolyami zberigavsya hocha imperska spadkoyemnist zagalom bula spadkovoyu vona bula spadkovoyu lishe za nayavnosti vidpovidnogo kandidata prijnyatnogo dlya armiyi ta byurokratiyi 3 tomu princip avtomatichnogo uspadkuvannya ne buv prijnyatij Elementi respublikanskoyi institucijnoyi bazi senat konsuli magistrati zbereglisya j pislya rozpadu Zahidnoyi Na dodatok do papskoyi posadi deyaki imperatori pislya smerti otrimuvali bozhestvennij status Z ostatochnoyu gegemoniyeyu hristiyanstva imperator stav rozglyadatisya yak obranij Bogom pravitel a takozh osoblivij zahisnik i lider hristiyanskoyi Cerkvi na Zemli hocha na praktici povnovazhennya imperatora v cerkovnih spravah piddavalisya oskarzhennyu Peredistoriya ta pochatokSuchasni istoriki tradicijno vvazhayut Avgusta pershim imperatorom todi yak Yulij Cezar vvazhayetsya ostannim diktatorom Rimskoyi respubliki i cya tochka zoru bere svij pochatok vid rimskih pismennikiv Plutarha Tacita ta Kassiya Diona 6 Prote bilshist rimskih pismennikiv vklyuchayuchi Josipa Flaviya Pliniya Molodshogo Svetoniya ta Appiana a takozh bilshist zvichajnih lyudej Imperiyi vvazhali Yuliya Cezarya pershim imperatorom 7 Naprikinci Rimskoyi respubliki zhoden novij i zvichajno zhoden titul ne vkazuvav na osobu yaka mala verhovnu vladu Oskilki emperor mozhna rozglyadati yak anglijskij pereklad imperator to Yulij Cezar buv imperatorom yak i kilka rimskih polkovodciv do nogo Natomist do kincya gromadyanskih voyen u yakih Yulij Cezar ocholyuvav svoyi armiyi stalo zrozumilo sho ne isnuye konsensusu shodo povernennya do monarhiyi starogo zrazka ale period koli kilka chinovnikiv nadilenih odnakovoyu vladoyu vid senatu borotba odin z odnim prijshla do kincya Yulij Cezar a potim i Avgust pislya nogo nakopichili posadi ta tituli najvishogo znachennya v respublici zrobivshi vladu yaka nadayetsya za cimi posadami postijnoyu i ne dozvolyayuchi bud komu z podibnimi pragnennyami nakopichuvati chi zberigati vladu dlya sebe Odnak Yulij Cezar na vidminu vid tih hto buv pislya nogo zrobiv ce bez golosuvannya ta shvalennya Senatu Yulij Cezar obijmav respublikanski posadi konsula chotiri razi i diktatora p yat raziv buv priznachenij diktatorom nazavzhdi dictator perpetuo u 45 roci do nashoyi eri i buv pontifex maximus protyagom trivalogo periodu Vin otrimav ci posadi za zgodoyu senatora i nezadovgo do svogo vbivstva buv najmogutnishoyu lyudinoyu v rimskomu sviti U zapoviti Cezar priznachiv svoyim spadkoyemcem prijomnogo sina Oktaviana Pislya smerti Cezarya Oktavian uspadkuvav majno i rodovid svogo prijomnogo batka loyalnist bilshosti svoyih soyuznikiv i znovu zh taki cherez oficijnu proceduru zgodi senatora vse bilshu kilkist tituliv i posad yaki distalisya Cezaryu Cherez desyat rokiv pislya smerti Cezarya peremoga Oktaviana nad jogo kolishnim soyuznikom Markom Antoniyem pri Akciumi poklala kraj bud yakij efektivnij opoziciyi ta pidtverdila verhovenstvo Oktaviana U 27 r do n e Oktavian vistupiv pered Senatom i zaproponuvav piti z aktivnoyi politiki ta uryadu Senat ne tilki poprosiv jogo zalishitisya ale j zbilshiv jogo povnovazhennya i zrobiv yih dovichnimi prisvoyivshi jomu titul Avgusta pidnesenij abo bozhestvennij desho menshij nizh bog ale nablizhenij do bozhestva Avgust zalishavsya na posadi do samoyi smerti velika shirota jogo vishih povnovazhen yak princepsa ta postijnogo imperatora rimskih armij garantuvala mirne prodovzhennya togo sho nominalno zalishalosya respublikoyu Jogo vidnovlennya povnovazhen Senatu ta narodu Rimu bulo demonstraciyeyu jogo auctoritas i blagochestivoyi povagi do tradiciyi Deyaki piznishi istoriki taki yak Tacit skazali b sho navit pislya smerti Avgusta spravzhnye vidnovlennya Respubliki moglo buti mozhlivim Natomist Avgust aktivno gotuvav svogo prijomnogo sina Tiberiya shob vin stav svoyim nastupnikom i podav svoyu spravu v Senat pro uspadkuvannya za zaslugami Senat oskarzhiv ce pitannya ale zreshtoyu pidtverdiv Tiberiya princepsom Prijshovshi do vladi Tiberij doklav znachnih zusil shob sposterigati za formami ta povsyakdennim zmistom respublikanskogo pravlinnya Klasichnij periodU Rimi ne bulo zhodnoyi konstitucijnoyi posadi titulu chi rangu tochno ekvivalentnih anglijskomu titulu rimskij imperator Rimlyani imperskoyi epohi vikoristovuvali kilka tituliv dlya poznachennya svoyih imperatoriv i vsi voni buli pov yazani z doimperskoyu respublikanskoyu epohoyu Ochikuvalosya sho rimski magistrati v oficijnih spravah nosyat formu togi pov yazanu z yih posadoyu rizni togi nosili rizni chini starshi magistrati mali pravo na togi oblyamovani purpurom Triumfalnij imperator respubliki mav pravo nositi togu pikta sucilnogo fioletovogo koloru bagato vishitij na chas triumfalnogo obryadu Pid chas Piznoyi respubliki ce pravo bulo rozshireno na najmogutnishih Vvazhayetsya sho Pompej i Cezar nosili triumfalnu togu ta inshi triumfalni vbrannya na gromadskih zahodah Piznishi imperatori vidriznyalisya nosinnyam tog purpurnih purpurovih tog zvidsi fraza odyagnuti purpur dlya pripushennya imperatorskoyi gidnosti Titulami yaki zazvichaj asociyuyutsya z imperatorskoyu gidnistyu ye imperator komandir sho pidkreslyuye vijskovu zverhnist imperatora i ye dzherelom anglijskogo slova emperor Cezar yake spochatku bulo im yam ale stalo vikoristovuvatisya dlya priznachenogo spadkoyemcya yak Nobilissimus Caesar Najblagorodnishij Cezar i bulo zberezheno pislya vstupu Titul pravlyachogo imperatora buv opisovij Avgust velichnij abo povazhnij yakij mav vidtinki bozhestvennogo yakij buv prijnyatij pislya vstupu U greckij movi usi ci tri tituli peredavalisya yak autokratōr Aὐtokratwr kajsar augoustos Aὔgoystos abo sebastos Sebastos vidpovidno U tetrarhiyi Diokletiana zbereglisya tradicijni starshini Avgust buv zarezervovanij dlya dvoh starshih imperatoriv a Cezar dlya dvoh molodshih imperatoriv kozhen deleguvav chastku vladi ta vidpovidalnosti ale kozhen povinen buv buti imperatorom u ochikuvanni bud sho spitkaye jogo starshogo PovnovazhennyaKoli Avgust zasnuvav Princepsa vin vidmovivsya vid verhovnoyi vladi v obmin na sukupnist riznih povnovazhen i posad sho same po sobi bulo demonstraciyeyu jogo auctoritas avtoritetu Mayuchi senat princepsa imperator ogoloshuvav vidkrittya ta zakrittya kozhnoyi sesiyi Senatu ogoloshuvav poryadok dennij Senatu nav yazuvav pravila ta pravila yakim Senat sliduvati i zustrichavsya z inozemnimi poslami vid imeni Senatu Buduchi pontifex maximus imperator stav golovnim rozporyadnikom religijnih sprav nadavshi jomu povnovazhennya provoditi vsi religijni ceremoniyi osvyachuvati hrami kontrolyuvati rimskij kalendar dodayuchi abo viluchayuchi dni za potreboyu a takozh uzagalnyuye dogmat Rimskoyi religiyi Zahidna YevropaDokladnishe Imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Pislya padinnya Rimskoyi imperiyi titul Rimskij imperator perejshov do praviteliv Shidnoyi Rimskoyi imperiyi t z Vizantiyi U Zahidnij Yevropi titul rimskih imperatoriv nosili germanski monarhi praviteli Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vpershe cej titul prijnyav Karl I Velikij u 800 roci Jogo nashadki vikoristovuvali cyu titulaturu do 1806 roku Osmanska imperiyaDokladnishe Osmani Pislya zavoyuvannya turkami Konstantinopolya stolici Vizantijskoyi Rimskoyi imperiyi v 1453 roci sultani Osmanskoyi imperiyi stali nositi titul imperatoriv Rimu tur Kayser i Rum Vin vikoristovuvavsya u titulaturi praviteliv ciyeyi derzhavi do 1922 roku Do 1461 roku do padinnya Trapezundskoyi imperiyi pid udarami Osmaniv titul rimskih imperatoriv nosili yiyi praviteli PrimitkiIlber Ortayli Buyuk Constantin ve Istanbul Milliyet 28 May 2011 LiteraturaDion Kassij Kokkejyan Istoriya kesariv Knigi LVII LXIII Istoriyi rimlyan 5 chervnya 2016 u Wayback Machine Predmova pereklad z anglijskoyi komentari V M Talaha pid red V M Talaha i S A Kupriyenko Kiyiv 2013 239 s ISBN 978 617 7085 02 6 Div takozhSpisok rimskih imperatoriv Vizantijski imperatori Imperatori Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi