Іґа рка місто з 1931 районного підпорядкування в Туруханському районі Красноярського краю Росії місто Іґарка Игарка Краї

67°28′00″ пн. ш. 86°34′00″ сх. д. / 67.4666666666947776320739649° пн. ш. 86.5666666666947861585867940° сх. д.Координати: 67°28′00″ пн. ш. 86°34′00″ сх. д. / 67.4666666666947776320739649° пн. ш. 86.5666666666947861585867940° сх. д.

Часовий пояс

+7

Висота над рівнем моря

20 м

Влада

Вебсторінка

igarkacity.info

Міський голова

Сорокин Виктор Васильевич(рос.)

Мапа

Іґарка

Іґарка

Ігарка у Вікісховищі

Населення — 5,346 осіб (2014).

Місто розташоване на березі Єнісею (від гирла річки до Іґарки 685 км), за 1,360 км на північ від Красноярська по прямій (відстань по Єнісею — 1,740 км). Знаходиться за 163 км північніше полярного кола, у зоні поширення вічної мерзлоти.

На терені міста розташовано порт, доступний для морських суден з Єнісейської затоки, є також Аеропорт Ігарка, який використовують для перевезення вантажів і робочих вахт на нафтові родовища. Ігарка як морський порт працює з 1928 року.

За 130 км на північний захід від Ігарки знаходиться й активно розробляється Ванкорське нафтогазове родовище, яке в серпні 2009 року дало промислову нафту.

За 80 км на північний схід від Ігарки розташована Усть-Хантайська ГЕС, за 90 км на південний схід — Курейська ГЕС. Планується будівництво Нижньо-Курейської ГЕС.

Історичний нарис

Згідно з однією з версій, свою назву місто отримало за ім’ям протоки, на якій розташоване. Протока, своєю чергою, названа за ім’ям місцевого рибалки Єгора Ширяєва, ім'я якого місцеві мешканці перетворили з «Єгорки» в «Ігарка». Однак, факт існування людини з подібним ім'ям не зафіксовано в жодному з історичних документів.

Згідно з іншою версією, яку вперше висловив краєзнавець Адольф Вахмістрів, назву спершу дали річці Іґарка, лівій притоці річки Єнісей. Походження назви річки, можливо, від мови зниклих корінних народів, споріднених сучасним кетами. Згідно з дослідженнями А. В. Вахмістрова, річку Іґарку був наніс уперше на мапу Петро Чичагов у 1725 р.

Ігарську протоку вперше описали та нанесли на мапу в ході Великої північної експедиції в 1740 р. Федір Мінін і .

Клімат

Клімат Ігарки
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру
Абсолютний максимум, °C	1,2	0,7	7,2	13,3	27,8	33,6	34,0	31,3	24,8	14,6	3,1	1,0
Середній максимум, °C	−23,2	−20,1	−10,4	−2,7	4,2	16,5	21,2	17,1	9,1	−2,6	−16,1	−21
Середня температура, °C	−27,2	−24,7	−16,4	−9	−0,6	10,9	15,6	12,3	5,3	−5,7	−20,1	−24,9
Середній мінімум, °C	−31,5	−29,1	−21,7	−14,7	−4,8	6,2	10,7	8,3	2,3	−8,5	−24,1	−29,1
Абсолютний мінімум, °C	−55,2	−54,8	−51,8	−42,8	−29,1	−9	−0,7	−3,9	−14,3	−38,9	−49,5	−55,5
Норма опадів, мм	34	31	35	34	36	57	52	71	56	64	49	45

Примітні пам’ятки міста

^[ru]

Див. також

Трансполярна магістраль

Ресурси Інтернету

(рос.)
(рос.)
Ігарка в енциклопедії «Моє місто» [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
(рос.)
Інформаційний ресурс міста Ігарка. [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Авторський блог Валентини Гапєєнко [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Матеріали о Ігарці, Туруханському районі і півночі Красноярського краю.(рос.)
Фотографії міста і експонатів Музею вічної мерзлоти. Користувач: Бухвалов_. Дата світлин: 2008 рік [ 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Фотографії міста і Музею вічної мерзлоти. Автори: СкиталецЪ, Merlin. Дата світлин: 2008 рік
Фотографії Ігарки. МИХАИЛ ДЕНИСОВ

Примітки

. Архів оригіналу за 12 травня 2009. Процитовано 28 вересня 2013.
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
(рос.) Авторський блоґ Валентини Гапеєнко. Матеріали про Іґарку, Туруханський район і північ Красноярського краю. [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 12 травня 2009. Процитовано 28 вересня 2013.

[rus-census2014-2] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[3] (рос.) Авторський блоґ Валентини Гапеєнко. Матеріали про Іґарку, Туруханський район і північ Красноярського краю. [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]