Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Євге́н Я́кович Сави́цький (рос. Евгений Яковлевич Савицкий; 11 (24) грудня 1910 — 6 квітня 1990) — радянський воєначальник, льотчик-ас та командувач 3-го винищувального авіаційного корпусу 8-ї повітряної армії під час німецько-радянської війни. Двічі Герой Радянського Союзу, маршал авіації (1961). Батько Світлани Савицької. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання в 1962—1966 роках.
| Євген Якович Савицький | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Евгений Яковлевич Савицкий | |||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Дракон | ||||||||||||||||||||
| Народження | 11 (24) грудня 1910 Новоросійськ | ||||||||||||||||||||
| Смерть | 6 квітня 1990 (79 років) Москва | ||||||||||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | ||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | ||||||||||||||||||||
| Освіта | Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1955) | ||||||||||||||||||||
| Партія | ВКП(б) | ||||||||||||||||||||
| Звання |  Маршал авіації | ||||||||||||||||||||
| Командування | війська ППО СРСР | ||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||||
| Діти | Савицька Світлана Євгенівна | ||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
 Савицький Євген Якович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||
Життєпис
Народився 11 (24 грудня) 1910 року в місті Новоросійську Чорноморської губернії (нині місто Краснодарського краю) в родині суднобудівника. Трудову діяльність розпочав підручним у порту, потім на судноверфі слюсарем. Закінчив школу ФЗУ при цементному заводі «Пролетарій», працював механіком з ремонту автомобілів, шофером. Був секретарем комітету ВЛКСМ на заводі «Пролетарій».
У Червоній Армії з листопада 1929 року. Член ВКП(б) з 1931 року. У 1932 році закінчив 7-ю Сталінградську військову школу льотчиків Приволзького військового округу. Після закінчення школи залишився в ній інструктором-льотчиком і тимчасово виконуючим посаду командира ланки. З лютого 1934-го по лютий 1936 року — командир ланки, командир авіаційного загону 18-ї легкої штурмової авіаескадрильї Українського військового округу (Київ); з лютого 1936-го по липень 1937 року — командир авіаційного загону 32-ї штурмової авіаескадрильї ВПС 1-ї Окремої Червонопрапорної армії; з липня 1937-го по вересень 1938 року — виконувач обов'язків командира 61-го розвідувального авіаційного загону; з вересня 1938-го по вересень 1940 року — помічник командира і командир 29-го авіаційного полку 26-ї авіаційної бригади ВПС Далекосхідного фронту; з вересня 1940-го по квітень 1941 року — командир 3-го винищувального полку; з квітня 1941-го до березня 1942 року — командир 29-ї винищувальної авіадивізії в складі ВПС Далекосхідного фронту.
На фронтах німецько-радянської війни підполковник Савицький з січня 1942 року. Обіймав посади командувача ВПС 25-ї армії (березень—квітень 1942 року), командира 205-ї Кіровоградської винищувальної авіаційної дивізії (з 5 травня по листопад 1942 року). З липня 1942 року — полковник. Командував авіагрупою 17-ї повітряної армії (листопад—грудень 1942 року). З грудня 1942 року і до кінця війни — командир 3-го винищувального авіаційного корпусу 8-ї повітряної армії.
Воював на Західному, Воронезькому, Південно-Західному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Південному, 4-му Українському, 1-му і 3-му Білоруських фронтах. Брав участь у боях за визволення Кубані, Польщі, відвоювання Донбасу, України, Криму, Білорусі, Прибалтики, в Сталінградській, Курській битвах, Донбаській, Мелітопольській, Кримській, Вільнюській, Варшавсько-Познанській, Східно-Померанській, Берлінській наступальних операціях.
З 17 березня 1943 року — генерал-майор. До березня 1944 року зробив 107 бойових вильотів, збив 15 літаків противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 травня 1944 року генерал-майору авіації Савицькому Євгену Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1 324) і присвоєне звання генерал-лейтенанта.
До кінця війни Євген Савицький здійснив 216 бойових вильотів, збив особисто 22 і в групі 2 літаки противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 червня 1945 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
Після війни: до жовтня 1947 року продовжував командувати 3-м винищувальним авіаційним корпусом; з жовтня 1947-го по серпень 1948 року — начальник Управління бойової підготовки винищувальної авіації Головного управління ВПС СРСР; з серпня 1948-го по лютий 1952 року — командувач винищувальної авіації Військ ППО, одночасно виконувач обов'язків командувача 19-ї повітряної винищувальної армії ППО (у лютому 1949 року армія перейменована в 78-му повітряну винищувальну), потім командувач 64-ю повітряною винищувальною армією ППО. З травня 1953-го по січень 1954 року і з листопада 1955-го по липень 1960 року — знову командувач винищувальної авіації Військ ППО країни. З січня 1954 року по листопад 1955 року — слухач авіаційного факультету Військової академії Генерального штабу. З 8 серпня 1955 року — генерал-полковник авіації. З липня 1960 року по липень 1966 року — командувач авіацією Військ ППО країни. З 6 травня 1961 року — маршал авіації.
З липня 1966 року по квітень 1980 року — заступник головнокомандувача Військами ППО країни. Під його керівництвом було здійснено комплекс заходів щодо підвищення боєздатності і боєготовності цього виду Збройних Сил СРСР. З квітня 1980 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства Оборони СРСР.
Жив у Москві. Помер 6 квітня 1990 року. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.
Нагороди, відзнаки
Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції (23 грудня 1980), п'ятьма орденами Червоного Прапора (у тому числі 16 березня 1942, 23 листопада 1942), орденами Суворова 2-го ступеня (19 березня 1944), Кутузова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня (11 березня 1985), двома орденами Червоної Зірки, орденами «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-й і 3-го ступеня, медалями, іноземними орденами.
Заслужений військовий льотчик СРСР (з 19 серпня 1965 року). Лауреат Ленінської премії (1978). (з 1970 року) і Севастополя (з 6 травня 1974 року).
Твори
- В небе над Малой землей. Краснодар, 1980;
- Небо — для смелых. М., 1985;
- Полвека с небом. — М.: Воениздат, 1988;
- «Я — Дракон». Атакую!. М., 1988.
Також автор статей з питань військової науки:
- «Командир і повітряний бій»;
- «Винищувальна авіація ППО»;
- «За нові успіхи в бойовому навчанні. Про завдання бойової підготовки льотчиків винищувальної авіації» та інших.
Пам'ять
Бронзовий бюст Героя встановлений у місті Новоросійську на вулиці Рад. Його ім'ям названо Пушкінський військовий інститут радіоелектроніки Космічних військ. У Москві на будинку, по , 5/13, в якому з 1955 по 1990 рік він жив, в 1994 році встановлена меморіальна дошка. На його честь також названо астероїд 4303 Савицький.
Примітки
- (англ.)Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Джерела та література
- Савицький Євген Якович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Т. Першина. Савицький Євген Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 414. — .
- (рос.)«Я — Дракон, атакую первым…»//Авиация и космонавтика.-1973.-№ 10.-с.20-21;
- (рос.)Великая Отечественная: Комкоры. Том 2. Биогр. словарь. М.-Жуковский, 2006;
- (рос.)Военная элита России. Советский период. 1917—1991. — Москва: Вече, 2010;
- (рос.)Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
- (рос.)Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973;
- (рос.)Залесский К. А. Кто есть кто в истории СССР. 1953—1991 гг. -М., 2010;
- (рос.)Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975;
- (рос.)Москвителев Н. Маршал авиации Е. А. Савицкий. //ВИЖ. — 1980. — № 12;
- (рос.)Сомов Г. А. Маршал авиации. — М: Политиздат, 1990;
- (рос.)Тищенко А. Т. Дракон идет на цель. Краснодар, 1969;
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yevge n Ya kovich Savi ckij ros Evgenij Yakovlevich Savickij 11 24 grudnya 1910 19101224 6 kvitnya 1990 radyanskij voyenachalnik lotchik as ta komanduvach 3 go vinishuvalnogo aviacijnogo korpusu 8 yi povitryanoyi armiyi pid chas nimecko radyanskoyi vijni Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu marshal aviaciyi 1961 Batko Svitlani Savickoyi Kandidat u chleni CK KPRS u 1961 1966 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 6 go sklikannya v 1962 1966 rokah Yevgen Yakovich Savickijros Evgenij Yakovlevich SavickijPrizviskoDrakonNarodzhennya11 24 grudnya 1910 1910 12 24 NovorosijskSmert6 kvitnya 1990 1990 04 06 79 rokiv MoskvaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRVid zbrojnih sil VPS SRSROsvitaVisha vijskova akademiya imeni K Ye Voroshilova 1955 PartiyaVKP b Zvannya Marshal aviaciyiKomanduvannyavijska PPO SRSRVijni bitviNimecko radyanska vijnaDitiSavicka Svitlana YevgenivnaNagorodi Savickij Yevgen Yakovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Savickij ZhittyepisNarodivsya 11 24 grudnya 1910 roku v misti Novorosijsku Chornomorskoyi guberniyi nini misto Krasnodarskogo krayu v rodini sudnobudivnika Trudovu diyalnist rozpochav pidruchnim u portu potim na sudnoverfi slyusarem Zakinchiv shkolu FZU pri cementnomu zavodi Proletarij pracyuvav mehanikom z remontu avtomobiliv shoferom Buv sekretarem komitetu VLKSM na zavodi Proletarij U Chervonij Armiyi z listopada 1929 roku Chlen VKP b z 1931 roku U 1932 roci zakinchiv 7 yu Stalingradsku vijskovu shkolu lotchikiv Privolzkogo vijskovogo okrugu Pislya zakinchennya shkoli zalishivsya v nij instruktorom lotchikom i timchasovo vikonuyuchim posadu komandira lanki Z lyutogo 1934 go po lyutij 1936 roku komandir lanki komandir aviacijnogo zagonu 18 yi legkoyi shturmovoyi aviaeskadrilyi Ukrayinskogo vijskovogo okrugu Kiyiv z lyutogo 1936 go po lipen 1937 roku komandir aviacijnogo zagonu 32 yi shturmovoyi aviaeskadrilyi VPS 1 yi Okremoyi Chervonoprapornoyi armiyi z lipnya 1937 go po veresen 1938 roku vikonuvach obov yazkiv komandira 61 go rozviduvalnogo aviacijnogo zagonu z veresnya 1938 go po veresen 1940 roku pomichnik komandira i komandir 29 go aviacijnogo polku 26 yi aviacijnoyi brigadi VPS Dalekoshidnogo frontu z veresnya 1940 go po kviten 1941 roku komandir 3 go vinishuvalnogo polku z kvitnya 1941 go do bereznya 1942 roku komandir 29 yi vinishuvalnoyi aviadiviziyi v skladi VPS Dalekoshidnogo frontu Na frontah nimecko radyanskoyi vijni pidpolkovnik Savickij z sichnya 1942 roku Obijmav posadi komanduvacha VPS 25 yi armiyi berezen kviten 1942 roku komandira 205 yi Kirovogradskoyi vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi z 5 travnya po listopad 1942 roku Z lipnya 1942 roku polkovnik Komanduvav aviagrupoyu 17 yi povitryanoyi armiyi listopad gruden 1942 roku Z grudnya 1942 roku i do kincya vijni komandir 3 go vinishuvalnogo aviacijnogo korpusu 8 yi povitryanoyi armiyi Voyuvav na Zahidnomu Voronezkomu Pivdenno Zahidnomu Stalingradskomu Pivnichno Kavkazkomu Pivdennomu 4 mu Ukrayinskomu 1 mu i 3 mu Biloruskih frontah Brav uchast u boyah za vizvolennya Kubani Polshi vidvoyuvannya Donbasu Ukrayini Krimu Bilorusi Pribaltiki v Stalingradskij Kurskij bitvah Donbaskij Melitopolskij Krimskij Vilnyuskij Varshavsko Poznanskij Shidno Pomeranskij Berlinskij nastupalnih operaciyah Z 17 bereznya 1943 roku general major Do bereznya 1944 roku zrobiv 107 bojovih vilotiv zbiv 15 litakiv protivnika Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 11 travnya 1944 roku general majoru aviaciyi Savickomu Yevgenu Yakovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 1 324 i prisvoyene zvannya general lejtenanta Do kincya vijni Yevgen Savickij zdijsniv 216 bojovih vilotiv zbiv osobisto 22 i v grupi 2 litaki protivnika Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 2 chervnya 1945 roku nagorodzhenij drugoyu medallyu Zolota Zirka Pislya vijni do zhovtnya 1947 roku prodovzhuvav komanduvati 3 m vinishuvalnim aviacijnim korpusom z zhovtnya 1947 go po serpen 1948 roku nachalnik Upravlinnya bojovoyi pidgotovki vinishuvalnoyi aviaciyi Golovnogo upravlinnya VPS SRSR z serpnya 1948 go po lyutij 1952 roku komanduvach vinishuvalnoyi aviaciyi Vijsk PPO odnochasno vikonuvach obov yazkiv komanduvacha 19 yi povitryanoyi vinishuvalnoyi armiyi PPO u lyutomu 1949 roku armiya perejmenovana v 78 mu povitryanu vinishuvalnu potim komanduvach 64 yu povitryanoyu vinishuvalnoyu armiyeyu PPO Z travnya 1953 go po sichen 1954 roku i z listopada 1955 go po lipen 1960 roku znovu komanduvach vinishuvalnoyi aviaciyi Vijsk PPO krayini Z sichnya 1954 roku po listopad 1955 roku sluhach aviacijnogo fakultetu Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu Z 8 serpnya 1955 roku general polkovnik aviaciyi Z lipnya 1960 roku po lipen 1966 roku komanduvach aviaciyeyu Vijsk PPO krayini Z 6 travnya 1961 roku marshal aviaciyi Z lipnya 1966 roku po kviten 1980 roku zastupnik golovnokomanduvacha Vijskami PPO krayini Pid jogo kerivnictvom bulo zdijsneno kompleks zahodiv shodo pidvishennya boyezdatnosti i boyegotovnosti cogo vidu Zbrojnih Sil SRSR Z kvitnya 1980 roku vijskovij inspektor radnik Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva Oboroni SRSR Zhiv u Moskvi Pomer 6 kvitnya 1990 roku Pohovanij na Novodivichomu kladovishi v Moskvi Nagorodi vidznakiNagorodzhenij troma ordenami Lenina ordenom Zhovtnevoyi Revolyuciyi 23 grudnya 1980 p yatma ordenami Chervonogo Prapora u tomu chisli 16 bereznya 1942 23 listopada 1942 ordenami Suvorova 2 go stupenya 19 bereznya 1944 Kutuzova 2 go stupenya Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 11 bereznya 1985 dvoma ordenami Chervonoyi Zirki ordenami Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 2 j i 3 go stupenya medalyami inozemnimi ordenami Zasluzhenij vijskovij lotchik SRSR z 19 serpnya 1965 roku Laureat Leninskoyi premiyi 1978 z 1970 roku i Sevastopolya z 6 travnya 1974 roku TvoriV nebe nad Maloj zemlej Krasnodar 1980 Nebo dlya smelyh M 1985 Polveka s nebom M Voenizdat 1988 Ya Drakon Atakuyu M 1988 Takozh avtor statej z pitan vijskovoyi nauki Komandir i povitryanij bij Vinishuvalna aviaciya PPO Za novi uspihi v bojovomu navchanni Pro zavdannya bojovoyi pidgotovki lotchikiv vinishuvalnoyi aviaciyi ta inshih Pam yatBronzovij byust Geroya vstanovlenij u misti Novorosijsku na vulici Rad Jogo im yam nazvano Pushkinskij vijskovij institut radioelektroniki Kosmichnih vijsk U Moskvi na budinku po 5 13 v yakomu z 1955 po 1990 rik vin zhiv v 1994 roci vstanovlena memorialna doshka Na jogo chest takozh nazvano asteroyid 4303 Savickij Primitki angl Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Dzherela ta literaturaSavickij Yevgen Yakovich Sajt Geroi strany ros T Pershina Savickij Yevgen Yakovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 414 ISBN 978 966 00 1290 5 ros Ya Drakon atakuyu pervym Aviaciya i kosmonavtika 1973 10 s 20 21 ros Velikaya Otechestvennaya Komkory Tom 2 Biogr slovar M Zhukovskij 2006 ros Voennaya elita Rossii Sovetskij period 1917 1991 Moskva Veche 2010 ros Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 ros Dvazhdy Geroi Sovetskogo Soyuza M Voenizdat 1973 ros Zalesskij K A Kto est kto v istorii SSSR 1953 1991 gg M 2010 ros Lyudi bessmertnogo podviga Kniga 2 M 1975 ros Moskvitelev N Marshal aviacii E A Savickij VIZh 1980 12 ros Somov G A Marshal aviacii M Politizdat 1990 ros Tishenko A T Drakon idet na cel Krasnodar 1969