Ґібралтар

Гібралта́р (англ. Gibraltar) — британська заморська територія та місто, які розташовані на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа становить 6,5 км². Має північний кордон з Іспанією.

Гібралтар англ. Gibraltar
( Прапор) ( Герб)
Девіз: лат. Nulli Expugnabilis Hosti Ніким не завойований
Гімн: Боже, бережи короля
Розташування Гібралтару
Столиця	Гібралтар ^country H G O
Офіційні мови	англійська
Етнос	(суміш (генуезців), мальтійців, португальців та ), англійці, марокканці й індійці
Форма правління	Британська заморська територія
- Король	Карл III
-	^[en]
-	^[en]
Подія	Дата
- Захоплення	4 серпня 1704
- Приєднання до корони	11 квітня 1713
-	10 вересня 1967
-	29 січня
- Приєднання до ЄС	1 січня 1973
- Вихід з ЄС	31 січня 2020
Площа
- Загалом	6,86,843±0,001 км² (229)
- Внутр. води	0 % %
Населення
- оцінка (2014)	33 140 (209)
- перепис (2012)	32 194
- Густота	4 873/км² (5)
ВВП (ПКС)	2010 р., оцінка
- Повний	£914 млн ( —)
- На душу населення	£27 468 ( —)
ІЛР ( —)	— ( —) ( —)
Валюта	(Гібралтарський фунт) £ (GIP)
Часовий пояс	CET ()
- Літній час	CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166	292 / GIB / GI
Домен	(.gi)
Телефонний код	+
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гібралтар

Схема Гібралтару

Керує територією губернатор, якого призначає король Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська партія Гібралтару, Соціал-демократична партія Гібралтару, Прогресивна демократична партія.

Історія

Докладніше: Історія Гібралтару

Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний з ім'ям Таріка ібн Зіяда, армія якого висадилися в Гібралтарі 29 квітня 711 року, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Гібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.

В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом (1650—1709) і приєднано до Англії за Утрехтським миром 1713 року. Референдум 1967 року показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Великої Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію, і в 1969—1985 роках закривала кордон із нею. У 1989 році британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Виведення наземних військ почалося в березні 1991 року, але морські й повітряні сили залишилися.

Завдяки особливому географічному розташуванню Гібралтар — один із важливих стратегічних пунктів, який дає змогу контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Гібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської й військово-повітряної бази та іноземних туристів.

Географія

Геологія

Рельєф місцевості Гібралтару складається з 426-метрової Гібралтарської скелі з юрського вапняку і вузької прибережної низовини навколо. Довжина берегової лінії становить 12 кілометрів.

Клімат

Територія знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 24,4 °C (76 °F). Найхолодніший місяць — січень із середньою температурою 13,3 °C (56 °F).

Клімат Гібралтару
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	23	23	29	31	32	37	37	40	37	32	29	25	40
Середній максимум, °C	16	16	17	18	21	24	27	27	26	21	18	16	21
Середня температура, °C	13	13	15	16	18	21	23	24	22	19	16	14	18
Середній мінімум, °C	11	11	12	13	15	17	20	20	20	16	13	12	15
Абсолютний мінімум, °C	0	2	2	7	10	11	16	16	13	8	2	3	0
Норма опадів, мм	120	100	100	60	30	10	0	0	20	70	140	130	830
Днів з опадами	12	10	10	10	8	3	1	2	6	12	11	14	99
Вологість повітря, %	75	75	75	75	75	75	70	75	75	80	80	80	75.8
Джерело: Weatherbase

• Північна сторона (Мавританського замку) в Гібралтарі
• Гібралтар: вид із повітря
• Гібралтарська скеля, сфотографована з боку Іспанії

Фауна і флора

Докладніше: Список судинних рослин Гібралтару

(Гібралтарський ботанічний сад)

Гібралтарська скеля була оголошена у 1993 році для захисту природи Гібралтару. У Гібралтарі зростає більш як 600 видів рослин. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який у дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними є чагарники маквіс.

На території Гібралтару мешкає єдиний у Європі примат макака лісовий, який живе у напівдикому стані й має непевне походження. У першій половині XX століття були повідомлення про спостереження Balaenoptera edeni у водах поблизу Гібралтару.

Гібралтар також має невеликий (ботанічний сад) площею 6 га.

• Iberis gibraltarica — ендемік Гібралтару
• Silene tomentosa — ендемік Гібралтару
• Макака лісовий на тлі туристів Гібралтару
• (Kogia sima) в Європі трапляється біля берегів Гібралтару, Іспанії та Португалії

Економічне становище

Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла-Лінеа.

Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988).

Населення

Основні етнічні групи за походженням прізвищ поданих до списків виборців, є британці (27 %), іспанці (24 %, переважно з Андалузії, і близько 2 % з Менорки), генуезці та інші італійці (20 %), португальці (10 %), мальтійці (8 %), євреї (3 %). Є також (менш як 1 %) представники інших народів, як-от марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.

За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22 %, «Інші британці» — 9,56 %, марокканці — 3,5 %, іспанці — 1,19 % та «Інші країни ЄС» — 1 %.

Мова

Офіційна мова Гібралтару — англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих мешканців двомовна і також говорить іспанською через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, гінді і синдхі — індійські, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.

Гібралтарці часто розмовляють мовою (яніто). В її основі лежить іспанський діалект Андалузії зі значною домішкою британської англійської й елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької й гакетії (ладіно). Понад 500 слів яніто, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто кличуть себе янітос.

Релігія

Собор Святої Трійці

За даними перепису 2001 року, близько 78,1 % католиків, англіканці — 7,0 %, 2,9 % повідомили, що не релігійні.

Політична система

Парламент Гібралтару

Резиденція генерал-губернатора Гібралтару

Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається Головним міністром Гібралтару. Його кандидатуру затверджує губернатор.

Головні міністри Гібралтару

№	Прізвище	Початок каденці	Кінець каденці
1	(Джошуа Гассан)	11 серпня 1964	6 серпня 1969
2		6 серпня 1969	25 червня 1972
3	(Джошуа Гассан)	25 червня 1972	8 грудня 1987
4		8 грудня 1987	25 березня 1988
5		25 березня 1988	17 травня 1996
6		17 травня 1996	9 грудня 2011
7	^[en]	9 грудня 2011	на посаді

Уряд складається також із міністра юстиції і міністра фінансів.

З погляду ЄС, мешканці Гібралтару — громадяни Великої Британії, а отже до виходу Великої Британії з ЄС 31 січня 2020 року були членами ЄС. У 2003—2020 роках мешканці Гібралтару брали участь у виборах до Європарламенту.

Питання політичної належності

Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньополітичний статус території:

• 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6 % населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи.
• 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900, або 98,97 %, проголосували проти іспансько-британської влади, себто за британське правління. За проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88 % із тих, хто має право голосу.

29 травня 2016 року головний міністр Гібралтару, Фабіан Пікардо, оголосив, що країна готова підняти питання про спільний суверенітет з Іспанією, у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу.

Міжнародні відносини

У міста є чотири побратими:

•  Велика Британія, Балліміна;
•  Португалія, Фуншал;
•  Сінгапур;
•  Венесуела, .

Спорт

Футбольна асоціація Гібралтару є членом УЄФА. Національна збірна бере участь у відбіркових матчах до чемпіонату Європи з футболу й чемпіонату Європи з футзалу команди з Гібралтару беруть участь у турнірах Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА, Кубок УЄФА з футзалу. Ще одним популярним видом спорту в Гібралтарі є крикет. Збірна Гібралтару з крикету бере участь у чемпіонатах Європи з крикету.

Див. також

• (Список ссавців Гібралтару)
• Список птахів Гібралтару
• (Список плазунів Гібралтару)
• Список судинних рослин Гібралтару
• Вікторія (стадіон, Гібралтар)
• (Печера Горама)
• (Трафальгарський цвинтар)
• (Поштова індексація Гібралтару)

Примітки

1. Gibraltar.gov.gi National Symbols of Gibraltar [ 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]. (англ.)
2. Гібралтар був (захоплений) 24 липня 1704 року за старим стилем, або 4 серпня 1704 року, за новим.
3. Утрехтська угода була підписана 31 березня 1713 року, за старим стилем, або 11 квітня 1713 року, за новим — Peace and Friendship Treaty of Utrecht between France and Great Britain.
4. (PDF). gibraltar.gov.gi. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
5. (PDF). gibraltar.gov.gi. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2017. Процитовано 5 листопада 2016.
6. Також використовується домен .eu.
7. Гібралтар повернув собі статус міста. Його присвоїла королева Єлизавета на честь ювілею. Бабель (укр.). 29 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
8. . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
9. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2013. Процитовано 25 березня 2014.
10. . www.gonhs.org (англ.). Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 2 березня 2017.
11. Modolo, Lara; Salzburger, Walter; Martin, Robert D. (17 травня 2005). . Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America (англ.). Т. 102, № 20. с. 7392—7397. doi:10.1073/pnas.0502186102. ISSN 0027-8424. PMC 1129121. PMID 15870193. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 2 березня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
12. . www.iucnredlist.org (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 2 березня 2017.
13. Cassese, Antonio (1 січня 1995). (англ.). Cambridge University Press. ISBN . Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 серпня 2013.
14. . Європейська Правда. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
15. Даррен МакКефрі. . SkyNews. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.

Література

• Офшорна зона Гібралтар [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — .
• Canessa A. Bordering on Britishness: National Identity in Gibraltar from the Spanish Civil War to Brexit. Palgrave Macmillan, 2019.
• Chartrand R., Courcelle P. Gibraltar, 1779—1783: The Great Siege. Osprey, 2006.
• Pack S.D. The Deepest Border: The Strait Of Gibraltar And The Making Of The Modern Hispano-African Borderland. Stanford University Press, 2019.

Посилання

• Visit Gibraltar. [ 3 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Gibraltar profile on BBC. BBC. оригіналу за 10 грудня 2019.

	Іспанія
Гібралтарська протока		Гібралтарська протока
Гібралтарська протока	Гібралтарська протока	Гібралтарська протока