Я крокую по Москві

«Я кроку́ю по Москві» (рос. Я шагаю по Москве) — фільм радянського кінорежисера Георгія Данелії.

Я крокую по Москві
Я шагаю по Москве
Жанр	комедія Мелодрама
Режисер	Георгій Данелія
Сценарист	Геннадій Шпаликов
У головних ролях	(Микита Михалков) Євген Стеблов Галина Польських
Оператор	Вадим Юсов
Композитор	Андрій Петров
Кінокомпанія	Мосфільм
Тривалість	78 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1963
Дата виходу	11 квітня 1964 року
IMDb	ID 0057694

Прем'єри фільму відбулися в: СРСР (11 квітня 1964 року), Данія (8 червня 1964 року), Фінляндія (11 вересня 1964 року), Швеція (28 квітня 1965 року), США (2 травня 1966 року, Нью-Йорк), Австралія (20 травня 1967 року, ), Чехія (24 січня 2003 року, у Празі).

Сюжет

Фільм починається з невеликої сцени-епіграфа в московському аеропорті. Молодий хлопець Володя звертає увагу на дівчину, що танцює, наспівуючи мотив бою (курантів), й починає розмову:

- Відлітаєш чи прилетіла? — Зустрічаю. — Кого? — Чоловіка. — Щасливі, кого зустрічають. — Одружишся, і тебе будуть зустрічати. — І у вас усе добре? — Дуже добре. — Але ж так не буває. — А ось буває, так буває.

Володя працює монтажником у Сибіру, в Москві він проїздом — його невелика оповідь, опублікована в журналі викликала інтерес у письменника Ворона, який і запросив Володю на важливу розмову. У метро він знайомиться з Миколою — молодим збитошним хлопцем, який повертався з нічної зміни. Володя збирається зупинитися у своїх друзів, але не знає точно, де міститься потрібний провулок, Микола пропонує його проводити.

На Володю кусає залишений без нагляду собака. Коля запрошує Володю додому, щоб зашити порвані штани, знайомить його з родиною. Незабаром виявляється, що знайомі Володі поїхали з Москви на літо, Володя залишає речі у Миколи і йде у справах.

Залишившись удома один, Микола сподівається виспатися, але несподівано до нього приходить друг Саша, якого забирають в армію. Саша просить Колю піти з ним у військкомат, щоб отримати відстрочку від призову у зв'язку з тим, що Саша сьогодні одружується зі Світланою. Після військкомату друзі йдуть у , щоб вибрати нареченому новий піджак. Там вони зустрічають Володю, що якраз придбав собі новий костюм, і Микола пропонує замість піджака купити нареченій подарунок. Вони йдуть у магазин платівок, де працює його знайома Олена …

Актори

•  — Володимир Єрмаков, молодий робітник з Качинська, що опинився проїздом у Москві, і який випадково знайомиться з Миколою та Оленою
• (Микита Михалков) — Микола, молодий, веселий, галасливий, товариський робітник-метробудівець
• Галина Польських — Олена, продавщиця в магазині грамплатівок
• Євген Стеблов — Саша Шаталов, Миколин друг, якого хочуть забрати до армії
•  — Світлана, наречена Саші Шаталова
• (Ірина Мірошниченко) — Катерина, Миколина сестра
• Любов Соколова — Миколина мама
•  — Воронов Олексій Петрович, письменник
•  — бабуся Миколина
• Володимир Басов — полотер у письменника
• Ролан Биков — «загіпнотизований» перехожий
• Валентина Ананьїна — продавщиця морозива
•  — конферансьє на конкурсі малюнків
• (Інна Чурикова) — дівчина на конкурсі, яка виграла півня в клітці
• Ірина Скобцева — Надія, дама з парасолькою
• Марія Виноградова — власниця собаки
•  — екскурсовод на Краснім майдані
•  — військовик-покупець у відділі грамплатівок
• (Алевтина Румянцева) — чергова на станції метро
• (Данута Столярська) — Аня, дружина брата Миколиного
•  — таксист
• (Борис Битюков) — Петрович, батько Оленин
•  — доминошник
•  — перехожий у Чистих ставків
• Лев Дуров — міліціонер у відділку
•  — танцююча на аеродромі
•  — військовий комісар
• Георгій Данелія — чистильник взуття
•  — збирач в метро
• Олег Видов — хлопець на велосипеді (з парасолькою)
•  — Віктор, брат Миколин з двома дітьми
•  — приятель Петровича
•  — Ангеліна Петрівна, секретар у військкоматі
•  — старенький покупець платівок
•  — працівник скляного кафе
•  — дівчина під дощем
•  — виконроб
• Віктор Шкурин — шахрай
•  — японець у таксі
• Ельза Леждей — в епізоді
•  — в епізоді
•  — в епізоді
•  — в епізоді

Нагороди

• Переможець Канського кінофестивалю в категорії: «Особлива згадка стрічок молодих режисерів» за фільм «Я простую Москвою» (1963)
• Приз за операторську роботу й диплом ВЛКСМ Леніградського кінофестивалю (Вадим Юсов, 1964 рік)
• Перша премія на конкурсі фільмів на Конгресі УНІАТЕК (Мілан, 1964 рік)
• Спеціальна премія Міжнародного кіноогляду «Капітолійський Юпітер» за участь у найліпшій програмі (Рим, 1966 рік).
• Премія за операторську роботу (Вадим Юсов) на кінофестивалі трудящих у Чехословаччині.

Посилання

• Я простую Москвою на сайті IMDb (англ.)
• Кінопортал «Кінопошук. Ру»