Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ара́м Вартере́сович Ялтиря́н (Васильович) (13 травня 1914 — 18 грудня 1999) — радянський спортсмен-борець, один із засновників школи вільної боротьби в Україні. Багаторазовий чемпіон СРСР та призер чемпіонату Європи з боротьби (1947). Заслужений майстер спорту СРСР (1951), Заслужений тренер СРСР та суддя міжнародної категорії (1956).
СРСР[1]Крим, Область Війська Донського
Крим, М'ясниковський район
| Нагороди | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
    | ||||||||||||||
 
| ||||||||||||||
Життєпис
Народився Арам Вартересович 13 травня 1914 року у селі (за вірменською традицією назви — Топти; тепер у М'ясниковському районі) Області Війська Донського неподалік Ростова-на-Дону. Походить з вірменської селянської родини, котрі 1780 року були переселені із Криму й дотепер проживали на Донщині. З малих літ допомагав батькам займатися хліборобством. Грав в національні ігри «гураш» та «кох», на нього звернув увагу тренер Мнацакан Симонович Хараманян.
1930 року вступив до Грозненського військового училища, але звідти був виключений, бо його батька приписали до кулаків. Повернувся до села, працював в колгоспі.
Поступає до Ростовського технікуму фізкультури, 1932 року почав займатися серйозно спортом — його помітив тренер, чемпіон СРСР [ru]. На першому ж тренуванні йому зламали ребро, але такі «дрібниці» не зігнали його з килима. Вивчати боротьбу в середині 1930-х років вирушив до Харкова, вступив до Харківського інституту фізкультури.
Тренувався у чемпіона СРСР з боротьби [ru]. Одразу продемонстрував високі результати, як борця його помітили в «Динамо» й запросили до Києва.
1938 року в фіналі чемпіонату СРСР по класичній боротьбі переміг у двобоях з [ru], М. Баскаковим, О. Туруненом та здобуває своє перше чемпіонство. Також був чемпіоном СРСР у 1939 і 1940 роках.
З 1938 і по 1952 рік був практично непереможним, його 4 поразки сприймалися як випадковість.
8 разів вигравав чемпіонати СРСР з вільної боротьби — 1945, 1946, 1947, 1948, 1949, 1950, 1951, 1952 роки.
6 разів ставав чемпіоном СРСР по греко-римській боротьбі — 1938, 1939, 1940, 1946, 1947, 1948 роки.
Брав участь у нацистсько-радянській війні, в складі воював при обороні Києва, як лейтенант керував кулеметним розрахунком 4-го полку, відзначився в бою за Гнатівку. Відбили три атаки, поранило в ногу. Був полонений, зумів організувати втечу, перебував в підпіллі, згодом у патризанському загоні; має військові нагороди.
1945 року виступив на першому чемпіонаті СРСР і став чемпіоном.
У час дебюту радянської збірної на чемпіонаті Європи 1947 року по класичній боротьбі в Празі у ваговій категорії до 67 кілограмів кидає на лопатки олімпійського чемпіона та чемпіона світу та інших відомих борців, лише по очках поступився в фіналі шведу .
1952 року в складі дебютної радянської олімпійської збірної у Хельсінкі, брав участь у змаганнях по вільній боротьбі, зайняв четверте місце, після того йде на тренерську роботу.
Товаришував з олімпійцем .
Як тренер підготував два десятки чемпіонів, серед них — заслужений тренер України , олімпійський чемпіон Борис Гуревич, чемпіони світу Володимир Синявський, Юрій Гусов, Володимир Гулюткін, бронзовий призер олімпійських ігор . Разом з Василем Миколайовичем Рибалком умовив Ярослава Волощука перейти на вільну боротьбу.
25 років керував збірною УРСР, і команда здобула багато перемог у матчах з командами Болгарії, Ірану, Польщі, Румунії, США, Фінляндії, Швеції, Японії.
Першим в СРСР отримав золоту медаль за підготовку борців міжнародного класу. Також був свого часу нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957) та орденом «Знак Пошани» (1969).
По приїзду з кожного міжнародного змагання влаштовував майстер-класи для своїх учнів, проводив семінари і завжди із задоволенням ділився секретами в особистих бесідах.
Про себе він казав: «Я вірменський син українського народу».
1986 року повертається в рідне село, продовжує працювати тренером — М'ясниковської ДЮСШ — котра від 2000 року носить ім'я Ялтиряна.
Примітки
- Sports-Reference.com
Джерела
- Стаття «Хрещений батько українського килима» на сайті асоціації спортивної боротьби України [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Історія розвитку спортивної боротьби [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Його називали «Залізний Арам» [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Краєзнавчий календар Мясниковського району [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Поєдинок довжиною в життя [ 28 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
 | Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ara m Vartere sovich Yaltirya n Vasilovich 13 travnya 1914 18 grudnya 1999 radyanskij sportsmen borec odin iz zasnovnikiv shkoli vilnoyi borotbi v Ukrayini Bagatorazovij chempion SRSR ta prizer chempionatu Yevropi z borotbi 1947 Zasluzhenij majster sportu SRSR 1951 Zasluzhenij trener SRSR ta suddya mizhnarodnoyi kategoriyi 1956 Yaltiryan Aram VarteresovichZagalna informaciyaNacionalnistvirmeninGromadyanstvo SRSR 1 Misce prozhivannyaHarkiv Kiyiv Narodzhennya13 travnya 1914 1914 05 13 Krim Oblast Vijska DonskogoSmert18 grudnya 1999 1999 12 18 Krim M yasnikovskij rajonSportVid sportusportivna borotba d Disciplinavilna borotba greko rimska borotbaSportivne zvannyaZasluzhenij trener SRSR Zasluzhenij majster sportu SRSRUchast i zdobutkiOlimpijski igriLitni olimpijski igri 1952 v HelsinkiOsobisti rekordichetverte misce z greko rimskoyi borotbiNagorodiSportivni medaliPredstavnik SRSRChempionati YevropiSriblo do 67 kgZhittyepisNarodivsya Aram Varteresovich 13 travnya 1914 roku u seli za virmenskoyu tradiciyeyu nazvi Topti teper u M yasnikovskomu rajoni Oblasti Vijska Donskogo nepodalik Rostova na Donu Pohodit z virmenskoyi selyanskoyi rodini kotri 1780 roku buli pereseleni iz Krimu j doteper prozhivali na Donshini Z malih lit dopomagav batkam zajmatisya hliborobstvom Grav v nacionalni igri gurash ta koh na nogo zvernuv uvagu trener Mnacakan Simonovich Haramanyan 1930 roku vstupiv do Groznenskogo vijskovogo uchilisha ale zvidti buv viklyuchenij bo jogo batka pripisali do kulakiv Povernuvsya do sela pracyuvav v kolgospi Postupaye do Rostovskogo tehnikumu fizkulturi 1932 roku pochav zajmatisya serjozno sportom jogo pomitiv trener chempion SRSR ru Na pershomu zh trenuvanni jomu zlamali rebro ale taki dribnici ne zignali jogo z kilima Vivchati borotbu v seredini 1930 h rokiv virushiv do Harkova vstupiv do Harkivskogo institutu fizkulturi Trenuvavsya u chempiona SRSR z borotbi ru Odrazu prodemonstruvav visoki rezultati yak borcya jogo pomitili v Dinamo j zaprosili do Kiyeva 1938 roku v finali chempionatu SRSR po klasichnij borotbi peremig u dvoboyah z ru M Baskakovim O Turunenom ta zdobuvaye svoye pershe chempionstvo Takozh buv chempionom SRSR u 1939 i 1940 rokah Z 1938 i po 1952 rik buv praktichno neperemozhnim jogo 4 porazki sprijmalisya yak vipadkovist 8 raziv vigravav chempionati SRSR z vilnoyi borotbi 1945 1946 1947 1948 1949 1950 1951 1952 roki 6 raziv stavav chempionom SRSR po greko rimskij borotbi 1938 1939 1940 1946 1947 1948 roki Brav uchast u nacistsko radyanskij vijni v skladi voyuvav pri oboroni Kiyeva yak lejtenant keruvav kulemetnim rozrahunkom 4 go polku vidznachivsya v boyu za Gnativku Vidbili tri ataki poranilo v nogu Buv polonenij zumiv organizuvati vtechu perebuvav v pidpilli zgodom u patrizanskomu zagoni maye vijskovi nagorodi 1945 roku vistupiv na pershomu chempionati SRSR i stav chempionom U chas debyutu radyanskoyi zbirnoyi na chempionati Yevropi 1947 roku po klasichnij borotbi v Prazi u vagovij kategoriyi do 67 kilogramiv kidaye na lopatki olimpijskogo chempiona ta chempiona svitu ta inshih vidomih borciv lishe po ochkah postupivsya v finali shvedu 1952 roku v skladi debyutnoyi radyanskoyi olimpijskoyi zbirnoyi u Helsinki brav uchast u zmagannyah po vilnij borotbi zajnyav chetverte misce pislya togo jde na trenersku robotu Tovarishuvav z olimpijcem Yak trener pidgotuvav dva desyatki chempioniv sered nih zasluzhenij trener Ukrayini olimpijskij chempion Boris Gurevich chempioni svitu Volodimir Sinyavskij Yurij Gusov Volodimir Gulyutkin bronzovij prizer olimpijskih igor Razom z Vasilem Mikolajovichem Ribalkom umoviv Yaroslava Voloshuka perejti na vilnu borotbu 25 rokiv keruvav zbirnoyu URSR i komanda zdobula bagato peremog u matchah z komandami Bolgariyi Iranu Polshi Rumuniyi SShA Finlyandiyi Shveciyi Yaponiyi Pershim v SRSR otrimav zolotu medal za pidgotovku borciv mizhnarodnogo klasu Takozh buv svogo chasu nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora 1957 ta ordenom Znak Poshani 1969 Po priyizdu z kozhnogo mizhnarodnogo zmagannya vlashtovuvav majster klasi dlya svoyih uchniv provodiv seminari i zavzhdi iz zadovolennyam dilivsya sekretami v osobistih besidah Pro sebe vin kazav Ya virmenskij sin ukrayinskogo narodu 1986 roku povertayetsya v ridne selo prodovzhuye pracyuvati trenerom M yasnikovskoyi DYuSSh kotra vid 2000 roku nosit im ya Yaltiryana PrimitkiSports Reference com d Track Q18002875DzherelaStattya Hreshenij batko ukrayinskogo kilima na sajti asociaciyi sportivnoyi borotbi Ukrayini 27 grudnya 2013 u Wayback Machine Istoriya rozvitku sportivnoyi borotbi 28 grudnya 2013 u Wayback Machine Jogo nazivali Zaliznij Aram 27 grudnya 2013 u Wayback Machine ros Krayeznavchij kalendar Myasnikovskogo rajonu 28 grudnya 2013 u Wayback Machine ros Poyedinok dovzhinoyu v zhittya 28 grudnya 2013 u Wayback Machine ros Ce nezavershena stattya pro ukrayinskogo sportsmena chi sportsmenku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi