Якуб Бук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бук.

Якуб Бук (в.-луж. Jakub Buk; 6 березня 1825 Зейліци (нині район Бауцен Німеччина) — 13 серпня 1895 Бад-Вільдунген) — католицький священник, лужицький письменник, публіцист, лінгвіст, фольклорист.

Якуб Бук
в.-луж. Jakub Buk
Народився	6 березня 1825(1825-03-06) ^d, Паншвіц-Кукау/Панčіки-Куков^[1]
Помер	13 серпня 1895(1895-08-13) (70 років) Бад-Вільдунген^[1]
Поховання	^d
Місце проживання	Дрезден^[2]
Діяльність	письменник, прелат, капелан, Präses, член організації
Alma mater	Лужицька семінарія^[d]
Мова творів	верхньолужицька
Членство	Матиця серболужицька
Конфесія	католицька церква
Нагороди	орден За заслуги I ступеня

Могила Якуба Бука біля парафіяльної церкви в селі Бацонь

Життєпис

Народився 6 березня 1825 року в селянській родині Петра Бука і Ганни Кокліц в серболужицькому селі Зейліци. У 1838—1850 роках навчався в Сербській духовній семінарії в Празі, вивчав філософію і теологію. Був одним із засновників студентської асоціації «Сербовка».

8 травня 1850 року був висвячений на священника празьким архієпископом Фрідріхом Шварценбергом. Служив священником і вчителював у сільських школах, гімназіях Праги. Був віце-ректором католицького педагогічного училища.

У 1854 році повернувся в Лужицю. Служив в Дрездені, який в той час був столицею Саксонського королівства. Незабаром був призначений священником в королівський придворний храм. З 1859 був ректором дрезденської прогімназії і префектом королівської школи. У 1876 році був призначений настоятелем при королівському придворному храмі і в 1886 році — капеланом в цьому храмі, головою королівського духовного консисторію і каноніком капітулу собору святого Петра в Дрездені.

Будучи священником, провадив лінгвістичні та етнографічні дослідження, які поміщав в журналі «Časopis Maćicy Serbskeje» («Журнал Матиці Сербської», 1848—1857), був його редактором в 1853—1867 роках.

З 1847 року був членом Матиці Сербської (Maćica Serbskeje). З 1853 року по 1867 рік був головним редактором серболужицького культурно-громадського і літературного альманаху «Časopis Maćicy Serbskeje». У 1854 року — співзасновник лінгвістичного відділу Матиці.

Твори

Автор «Zynki hornjołužiskeje serbskeje rěče» (1852), а також збірки сербсько-лужицьких прислів'їв «1000 serbskich přisłowow a prajidmow» (1862). У 1862 році видав власний переклад Нового Заповіту «Nowy Zakoń našeho Knjeza Jĕzusa Khrystusa».

Нагороди

• Король Саксонії Альберт нагородив його орденом За заслуги I ступеня.

Примітки

1. http://digital.slub-dresden.de/id31079175Z/263
2. http://digital.slub-dresden.de/id32253133Z/134
3. Бук, Яков // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

• Гугнин А. А., Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней, Российская академия наук, Институт славяноведения и балканистики, научный центр славяно-германских отношений, М., 1997, стр. 105, 122,
• Jakub Skala, Nekrolog XXXIII [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], , 1897, стр. 68 — 72

Посилання

• Buk, Jakub [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)