Юрі́й Яросла́вич (бл. 1112 — 1166/1168) — князь турівський та пінський, син волинського князя Ярослава Святополковича, внук Святополка Ізяславича.
Юрій Ярославич | ||
| ||
---|---|---|
1157 — після 1167 | ||
Попередник: | Борис Юрійович | |
Наступник: | Іван Юрійович | |
Народження: | бл. 1112 | |
Смерть: | 1166-1168 | |
Рід: | Рюриковичі | |
Батько: | Ярослав Святополкович | |
Мати: | донька польського короля Владислава I Германа | |
Шлюб: | Ганна Всеволодівна | |
Діти: | Іван, Святополк, (Ярослав), Гліб, (Ярополк), Анна, Малфріда |
Біографія
Прихід до влади
Юрій Ярославович вперше згадується в літописі у 1144 році у зв'язку з одруженням на Анні Всеволодівні, дочці великого князя київського Всеволода Ольговича: «тої ж зими Всеволод віддав дві Всеволодківни Володимирові внуці одну за Володимира за Давидовича а другу за Яраслалвіча за Дюрдя, обидві одного тижня». Одруження з дочкою великого князя свідчить про високе становище Юрія Ярославича у Київській Русі.
1149 році Юрій Ярославович згадується як радник великого князя київського Юрія Володимировича Долгорукого. Ймовірно, Юрій Ярославович в цей час, не маючи свого уділу, був служилим князем у Юрія Володимировича.
У 1155 році Юрій Долгорукий передав Турів своєму синові Борису. А в 1158 році Юрій Долгорукий помер, і в цьому ж році Турів зайняв Юрій Ярославович. Ймовірно він скористався від'їздом з Турова до Києва Бориса Юрійовича на похорон батька.
Боротьба за Турів
Новий великий князь київський Ізяслав Давидович (1157—1158, 1161) зажадав від Юрія Ярославича покори, і коли Юрій не послухав — пішов в похід на нього. У 1158 році до Турова і Пінська підійшло військо шести руських князів на чолі з Ізяславом. Облога міста тривала десять тижнів — найтриваліша за часів середньовічної Русі, під час якої захисники не тільки добре оборонялися на міських стінах, але навіть робили вилазки. А коли в армії великого князя київського почався мор коней, воно зняло облогу і пішло геть. Друге за важливістю місто Турівській землі — Пінськ також змогло відбитися.
Однак Юрій не уклав жодних домовленостей з великим князем київським. Більш того, через два роки, в 1160 році, повторився похід на Турів п'яти південноруських князів. Три тижні облягали вони Турів, намагаючись взяти місто. Однак і цей похід турівці зуміли успішно відбити: «…і не вспевше йому нічтоже возвратішася в своясі …».
І тільки в 1162 (фактично в 1161 рік) великий князь київський Ростислав Мстиславич уклав мир з Юрієм Ярославичем і визнав незалежність Турівської землі. Так було відновлено самостійність удільного Турівського князівства на чолі з династією Ізяславичів. Перерваний Володимиром Мономахом у 1113 році самостійний політичний розвиток Турівського князівства було відновлено в 1157 році завдяки рішучості і мужності нащадка Ізяслава Ярославича — Юрія Ярославича.
Княжіння
Ім'я Юрія Ярославича не згадується в літописах у зв'язку з усобицями чи війнами. Можна думати, що його князювання принесла краю мир і спокій.
Свідченням зміцнення Турівського князівства при Юрії і його нащадках стало зведення в 1170—1175 рр. в Турові кам'яної церкви, яка за архітектурою була близькою тодішнім київським і владимирським храмам. На час його князювання доводиться діяльність видатного просвітителя — Кирила Турівського. Близько 1169 Юрій з турівськими старійшинами прохали Кирила-ченця прийняти єпископство.
Юрій останній раз згадується літописцем в 1167 році у зв'язку з шлюбом його дочки Малфріди з луцьким князем Всеволодом Ярославичем: «… Ярослав Ізяславич [син Ізяслава Мстиславича] поем дчерь Дюргия у Ярославича Малфрид ис Туров за сына Всеволода».
Помер Юрій Ярославович між 1167 і 1170 рр. Перед цим він, ймовірно, заповідав розділити князівство між своїми синами. Поділ відбувся між 1167 і 1174 роками. Серед п'яти синів Юрія Ярославича в літописних повідомленнях троє згадуються як «Турівський», «з Турова»: Святополк, Іван і Гліб. Святополк згаданий як «Турівський» в 1162 р. (ще за життя батька і до поділу на уділи), Іван «з Турова» — в 1167 (+1168) і 1170. Тому порядок князювання Юрійовичів у Турові достеменно не відомий.
Сім'я
Дружина — донька Городненського князя (Всеволодка Давидовича). Діти:
- (Іван) — князь Турівський;
- (Святополк) — князь Турівський;
- (Ярослав) — князь Пінський;
- (Гліб) — князь Дубровицький та Турівський;
- (Ярополк) — князь Пінський;
- Анна — дружина Великого князя Київського Рюрика Ростиславича;
- Малфріда — дружина Луцького князя Всеволода Ярославича.
Примітки
- ПСРЛ, т. ІІ, стб. 317.
Джерела
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет