Юліан Фалат

Юліан Фалат (пол. Julian Fałat; 30 липня 1853, (Тулиголове) — 9 липня 1929, (Бистра)) — польський художник, один із найвидатніших польських акварелістів, представник реалізму та імпресіоністичного пейзажу; у 1895—1909 рр. ректор Академії мистецтв у Кракові.

Юліан Фалат
Julian Fałat
Юліан Фалат (1904 р.)
Народження	30 липня 1853(1853-07-30) (Тулиголове), Україна
Смерть	9 липня 1929(1929-07-09) (75 років)
	(Бистра), Польща
Національність	поляк
Країна	Республіка Польща
Жанр	живопис
Навчання	Мюнхенська академія мистецтв і Краківська академія мистецтв
Діяльність	художник, аквареліст, педагог
Напрямок	реалізм, імпресіонізм
Працівник	Краківська академія мистецтв
Член	Society of Polish Artists "Sztuka"^d
Твори	^d і ^d^[1]
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Сілезький музей^[1], Національний музей у Кракові, Національний музей у Варшаві, Стара національна галерея, ^d, ^d і (Музей Кракова)
Нагороди	Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа Орден Залізної Корони 3 ступеня Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою) Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Юліан Фалат у Вікісховищі

Автопортрет (1896) у Національному музеї у Варшаві

Біографія

Власними силами, без допомоги сім'ї та стипендій, здобув художню освіту. Поступаючи до шкіл у Львові, він кілька разів кидав їх. Закінчив молодшу середню школу в Перемишлі, а в 1869 році вступив до Школи образотворчих мистецтв у Кракові. Через брак коштів він не міг собі дозволити олійні фарби, тому зацікавився (акварельним живописом).

Закінчивши навчання, поїхав на рік в Україну, де знайшов роботу карикатуриста при археологічних розкопках. Пізніше працював у майстерні архітектора в Одесі. Потім переїхав до Цюриха та Мюнхена для подальших досліджень (у середині жовтня 1875 р. подав звіт в Академію образотворчих мистецтв — Antikenklasse). Перервав навчання, щоб заробити на життя і почав працювати техніком з будівництва залізниць. Фалат навчався до 1880 року і в цей період малював переважно пейзажі, жанрові сцени та портрети.

Він поїхав до Риму на рік. Картина «Старий, що молиться» (1881) (пол. Modlący się starzec), відноситься до цього періоду його творчості. У 1882—1886 роках він асоціювався з оточенням варшавських художників. Щоб підтримати себе, він робив жанрові сцени, наприклад Картини з двору Варшави, опубліковані в Kłosy у 1882 р. У 1884 році він поїхав на рік до Іспанії, а потім подорожував світом. Він задокументував цю подорож, зробивши акварелі, з яких до сьогодні збереглося лише небагато творів. Після повернення до Польщі в 1887 році на картинах Фалата з'явилися сцени полювання. Серед більш відомих — Oszczepnicy 1890 року та Powrót z polowania na niedźwiedzia 1892 р. Він малював тварин — оленів, (косуль), а з 1891 р. також лосів. Він є автором зимового пейзажу в панорамі Berezyna.

У 1886—1895 роках працював при дворі імператора Вільгельма II у Берліні. Завоював медалі на виставках у Берліні, Мюнхені та Відні. У квітні 1895 р. він став завідувачем Краківської школи образотворчих мистецтв, в якій провів реформи, представивши нових професорів. Був створений пейзажний собор, який перейняв Ян Станіславський. Був одним із засновників Товариства польських художників «Мистецтво» (пол. Sztuka).

У 1900 році Юліан Фалат одружився з італійкою Марією Луїзою Комелло Штукенфельд, з якою у нього було троє дітей: Гелена (згодом дружина актора (Іґо Сима)), Казімір та Лучан. На його картині з'явився зимовий пейзаж, найдавніший з яких художник намалював у 1902 році, останній датується 1913 р. Фалат також намалював краківські мотиви — види міських стін, намальовані з вікон студії в різний час доби (наприклад, "Автопортрет на задньому плані панорами Кракова від студії 1903 р.). Він часто приїздив у Закопане, і в його творах з'являлися гірські пейзажі (Dolina Kościeliska 1894, Pod Nosalem 1909). У 1902 році він побудував віллу з майстернею у Бистрі, а в 1910 році, після відставки з посади ректора Академії образотворчих мистецтв, оселився тут на постійно (нині Fałatówka).

Після повернення незалежності він долучився до реконструкції культурного життя Польщі. У 1919—1922 роках він жив у Торуні, де купив будинок на пл. Театральний 42, сьогодні Фоса Старомійська 28, який став центром культурного життя міста. Там збиралися художники, дипломати та люди культури з Торуня та країни. Після смерті сина Лучана він віддав свій будинок Поморському товариству з догляду за дітьми. Став співзасновником і першим бригадиром (президентом) «Konfraterni Artystów». Він брав участь у засіданнях міської ради, коли обговорювались питання культури, засідав у почесних комітетах та підтримував різні громадські акції. Він писав пейзажі Вісли у Торуні. Наприкінці життя Юліан Фалат організував ретроспективні виставки у Кракові та Варшаві у 1925 році.

Похований на кладовищі у (Бистрі).

Робочі інструменти

Фалат використовував ^[pl] у своїх роботах.

Творчість

• Popielec, 1881
• Modlący się starzec, 1881
• Naganka na polowaniu w Nieświeżu, 1891
• Chłopiec z brzoskwiniami, 1882
• Świteź, 1888
• Przejście Napoleona przez Berezynę (Odwrót spod Berezyny), 1890
• Powrót z niedźwiedziem, 1892
• Widok Krakowa, 1896, Muzeum Śląskie w Katowicach
• Kraków rankiem, 1897
• Przed polowaniem w Rytwianach
• Berezyna, 1907
• Śnieg, 1907

Галерея

• Popielec, 1881
• Modlący się starzec, 1881
• Portret mężczyzny z fajką, 1881
• Oszczepnicy (Polowanie na niedźwiedzia), 1890
• Powrót z niedźwiedziem, 1892
• Portret Gabrieli Zapolskiej, 1898
• Łoś, 1899
• Przed polowaniem w Rytwianach, 1901
• Krajobraz zimowy z rzeką, 1907
• Kobieta w kimonie, 1910
• Pejzaż zimowy z rzeką i ptakiem, 1913
• Śnieg, 1929

Нагороди та відзнаки

• 1900 — Орден Залізної Корони III класу
• 1908 — Командорський хрест ордена Франца Йосифа, Австрія
• 1923 — Командорський хрест ордена Відродження Польщі
• 1928 — Командорський хрест з зіркою ордена Відродження Польщі

Пам'ять

На честь нього названі вулиці у Кракові, Торуні, Тарнові, Бидгощі, Кошаліні, Любліні, (Бистрі), Варшаві, Битомі та Щецині.

Примітки

1. https://muzeumslaskie.pl/pl/work/widok-krakowa-mskszm372/
2. H. Stępień, M. Liczbińska rozdział = I. Królewska Akademia Sztuk Pięknych... (1994). Artyści polscy w środowisku monachijskim w latach 1828–1914 (materiały źródłowe). ISBN . {{}}: Пропущений або порожній |url= ()
3. W dziesięciolecie zgonu Juljana Fałata. ”. Nr 29, s. 20, 16 lipca 1939. 
4. 16 października 1889 r. Opatentowanie fotorewolweru Konrada Brandla - nowahistoria.interia.pl (пол.). nowahistoria.interia.pl. Процитовано 17 жовтня 2019.
5. Naganka na polowaniu w Nieświeżu.
6. Agnieszka Kwiecień, Jacek Przybylski (17 грудня 2010). Obrazy Fałata aresztowane. www.rp.pl. Процитовано 9 березня 2011.
7. Przed polowaniem w Rytwianach.
8. Telegramy «Kuriera Lwowskiego» Wiedeń 1900 nr 323 s. 4.
9. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie [ 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Wiedeń: 1918, s. 165
10. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: , 1926, s. 17. 
11. Odznaczenie orderem „Polonia Restituta”. („Gazeta Lwowska)”, s. 8, nr 260 z 11 listopada 1928. 
12. Wysokie odznaczenie artysty malarza. („Gazeta Lwowska)”, s. 4, nr 151 z 5 lipca 1929. 

Джерела

• Jerzy Malinowski. Julian Fałat. — Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. .
• Maciej Masłowski. Julian Fałat. — Warszawa: Wydawnictwo Arkady, 1964.

Посилання

• Фалат // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.