Чуаньці 传奇 розповідь про незвичайне літературна форма у китайській літературі часів династій Тан Сун та Мін СутністьСпоч

Чуаньці (传奇, «розповідь про незвичайне») — літературна форма у китайській літературі часів династій Тан, Сун та Мін.

Сутність

Спочатку так називалася збірка новел . До XIII ст. стало позначенням жанру літературних новел епохи Тан. Сьогодні застосовується для позначення середньовічної китайської новели, що складалася літературною мовою веньян. У XIII–XV століттях термін «чуаньці» — одне з позначень драматургічної літературири. Дещо пізніше назва «чуаньці» закріпилося лише за жанром музичної драми, що користувалася найбільшим визнанням у XVI–XVII століттях. Його особливості: великі розміри п'єс (до ста картин), використання переважно південних (особливо куньшаньських) мелодій, пов'язаних з ними системи віршування, чергування стіхотв. арій і прозаич. діалогів на кілька архаїзованою мовою. На відміну від жанру , вокальні партії міг виконувати будь-який персонаж.

На відміну від південної драми чуаньці далі відходять від фольклорної першооснови. Вони літературно більш оброблені, часом витончені. Основні теми творів цього жанру — діяльність героїв минулих часів та пригоди закоханих пар, що зображені в сентиментальних тонах. Поряд з авантюрними і любовними зустрічаються сатиричні та повчальні сюжети. В той час як події у цих історіях відбувалися у реально існуючих місцях, зокрема у столиці Чан'ань, головні дійові особи взаємодіяли з фантастичними істотами.

У деяких чуаньці («Співаючий фенікс» Ван Шичженя, «Віяло з персиковими квітами» відображені сучасні політичні події — рідкісне в історії китайської класичної драми явище.

Драмам чуаньці нерідко властиві розтягнутість, повторення подібних ситуацій та манірність, але найкращі зразки відзначені високою поетичністю. Мова арій витончена, образна, іноді перенасичена літературними ремінісценціями.

Відомі автори

З авторів, що працювали у стилі чуаньці, прославилися , , Лі Кайсянь, Лян Ченьюй, Ван Шичжень. Найбільші майстри — Тан Сяньцзу, Лі Юй, Хун Шен та Кун Шанжень (1648–1718). Найбільш повне зібрання чуаньці видано Мао Цзінь на початку XVII століття — «Люші чжун Цюй». ця збірка неодноразово перевидавався.

Джерела

Посилання

Чуаньци («Оповідь про дивовижне») // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 579.