Чавуновоз

Чавуново́з — чавуновозний ківш, встановлений на залізничній платформі особливої конструкції, призначений для транспортування рідкого чавуну від доменної печі до або сталеплавильних цехів (мартенівського або конвертерного).

Чавуновоз
Товари або пасажири, що перевозяться	Переробний чавун
Чавуновоз у Вікісховищі

Чавуновоз місткістю 80 т

Чавуновози відрізняються формою ковша і місткістю. За формою ковші діляться на конічні, грушоподібні, бочкоподібні і сигароподібні. Найрозповсюдженішими є грушоподібні ковші ємністю 100 і 140 тон. Чавуновоз такого типу є ковшем, встановленим на платформі, що спирається на два двовісні візки.

Історія

Ливарний двір під час випуску чавуну на одній з доменних печей у США 1871 року. Ковші не використовуються.

З моменту виникнення доменного виробництва і до кінця XIX століття, коли продуктивність доменних печей була не дуже високою, чавун під час випуску з печі випускали на ливарний двір, а шлак на спеціальний шлаковий майданчик (шлаковий двір), розташовані безпосередньо біля печі на землі. Чавун, що випускався з доменної печі, розливали жолобками у піскові форми або у спеціальні виливниці. У цих формах чавун застигав довгими плитками масою приблизно по 30 або 40—80 кг кожна. Для скорішого охолодження (чушок) (бабок) їх поливали водою. Остиглий чавун витягали з форм і у візках відправляли для подальшої переробки у інші цехи. Таким чином на прибирання чавуну і шлаку витрачалося багато часу і фізичної праці, що стримувало зростання продуктивності доменних печей.

Проблему швидкого прибирання чавуну і шлаку було вирішено лише після того, як продукти плавки почали розливати у ковші. Крім того, можливість перевезення рідкого чавуну дозволила використовувати теплоту рідкого гарячого чавуну у сталеплавильних печах, що дозволило зменшити час і зайві витрати палива на процеси переробки.

З початком використання чавуновозних і шлаковозних ковшів ливарний двір разом з доменною піччю був піднятий над рівнем нульової позначки, щоб чавун і шлак, випущені з печі, могли жолобами стікати у ковші, встановлені на залізничних коліях під ливарним двором.

Чавуновози ємністю 100 і 140 тонн

Платформа чавуновоза складається з двох лафетів, з'єднаних поміж собою вигнутими поздовжніми балками (зазвичай у розмовній мові доменників лафетом називається вся платформа). На торцях лафетів розташовані автозчепи для з'єднування з іншими чавуновозами або тепловозом. У вертикальних стінках лафетів є поглиблення, у які входять опорні цапфи ковша. Так ківш тримається на лафеті.

Ковші виготовляють зварними з сталевих листів завтовшки 24 мм. Зсередини ківш футерується вогнетривною цеглою. Футеровка запобігає контактові ковша з рідким чавуном, бо при такому контакті відбувається псування ковша (рідкий чавун при контакті з металом «ріже» його). Футеровка також запобігає втратам тепла. Товщина футеровки стінок становить 280 мм, днища — 310 мм.

Окрім чотирьох нижніх опорних цапф, на корпусі ковша є дві горішні цапфи і дві пари лап. Нижніми цапфами ківш спирається на лафети. При обертанні ковша для зливання чавуну на розливній машині він спирається спочатку двома нижніми цапфами на лафети, а потім лапами на стенд розливної машини. Горішні дві цапфи призначені для піднімання ковша мостовим краном. На цих цапфах ківш провертається при зливанні чавуну у міксер мартенівського цеху або безпосередньо у мартенівську піч.

У нижній частині ковша з боків прикріплено кронштейни, що слугують для провертання ковшу за допомогою кантовальної лебідки розливної машини або допоміжного візка мостового крану.

Чавуновози міксерного типу

Чавуновоз міксерного типу.

Транспортування чавуновозів міксерного типу в Іспанії, Астурія, місто Авілес, завод «Aceralia».

Ковші чавуновозів міксерного типу мають бочкоподібну і сигароподібну форму. Особливостями таких чавуновозів є менше утворення скрапу, більш однорідний склад чавуну і менша відносна маса тари на 1 т чавуну.

Чавуновози міксерного типу використовуються для транспортування рідкого чавуну у межах окремого заводу, а за потреби від одного заводу до іншого.

Чавун з ковша міксерного типу зливають у міксер сталеплавильного цеху або на розливну машину через проміжний ківш. Ємність ковшів міксерного типу становить понад 350 тон. Кількість осей ходових візків у таких чавуновозів становить від 4 до 12. Конструктивно чавуновози цього типу розділяють на чавуновози зі спільною платформою і з роздільною платформою. Для обертання ковша при його розвантаженні на платформі чавуновоза встановлюють спеціальний механізм кантування. У СРСР у середині XX століття було зроблено проект міксерного чавуновоза ємністю 175—200 тон. У інших країнах у середині XX століття використовувалися міксерні чавуновози, зокрема, системи Поллока ємністю 120, 150 і 185 тон, системи Тведвелла ємністю 345 тон та інші.

Ківш сигароподібної форми зварюють з сталевих листів і футерують зсередини вогнетривкою цеглою. Товщина футеровки стінок становить 200—315 мм, а днищ 315—380 мм. Згори на ковші є отвір овальної форми, крізь який чавун заливають у ківш і виливають. Для зливання чавуну з ковша його необхідно повертати навколо поздовжньої осі. Для обертання ковша є механізм обертання, розміщений на одному з майданчиків чавуновоза.

Див. також

• (Шлаковоз)

Література

• В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.