Церква святого архистратига Михаїла (Мужиловичі)

Церква святого архистратига Михаїла — дерев'яний храм 1600 р. у с. Мужилóвичі, пам'ятка архітектури ( від 1991 р. в користуванні громади УГКЦ).

Церква святого архистратига Михаїла
Назва на честь:	Архангел Михаїл
49°51′42″ пн. ш. 23°29′58″ сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Мужиловичі
Конфесія	УГКЦ
Церква святого архистратига Михаїла (Мужиловичі) (Україна)
Церква святого архистратига Михаїла у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Михаїла.

Історія

Найдавніші письмові відомості про православну церкву в Мужиловичах датуються 1578 р.. Сучасна дерев'яна будівля виставлена у 1599—1600 рр. за кошти громади. Освячення, правдоподібно, звершив православний єпископ Перемиський і Самбірський Михаїл (Копистенський).

На думку мистецтвознавців, церква є одним з найкращих творів дерев'яного будівництва, в якому український народ проявив свій художній талант, розуміння прекрасного і високу будівельну майстерність. Церква тризубна, двоверха. Побудована з добірного дерева: бруси товщиною до 47 см, розміри 18×6 м., висота — 15 м.

Складається з ширшої квадратної нави і вужчих вівтаря та бабинця. На квадраті двоверхої будівлі досконала мальовнича конструкція восьмигранного верху, що в к. XVI — на поч. XVII ст. ще не практикувалося так широко. Світловий восьмерик вкритий шоломовою банею з ліхтарем та маківкою. Подібно завершений вівтар. Бабинець накритий двосхилим дахом. Церква була покрита гонтою.

Деканальний візитатор у люстрації парафій Городоцького деканату у 1765 р. записав, що «церква пристойна».

Реставрація проводилась у 1853 р. тоді, ймовірно, була розібрана емпора над бабинцем. Дерев'яна захристия добудована у 1857 р. Внутрішня реставрація проходила в 1861—1862 рр.. Тоді церкву був розмальовано, головний престол — позолочено. Ці роботи виконав Захарський. Гонтове перекриття замінене бляхою в ході ремонтних робіт у 1930 р.

В інтер'єрі церкви збереглися залишки старовинного майстерно різьбленого іконостасу, а також дві запрестольні ікони XVIII ст.: Собор Архистратига Михаїла і Розп'яття Ісуса Христа.

На початку нового тисячоліття розібрана дерев'яна захристия. На її місці побудована, більших розмірів, нова мурована, а до бабинця прибудований засклений ґанок, накриття якого суміщене з широким піддашшям, що опоясує церкву. Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання під час останнього зовнішнього ремонту в

2013 р. оббили дерев'яною вагонкою. Тоді ж перекрито дах новою бляхою.

Біля церкви в західному напрямку розташована трьохярусна дзвіниця з XVII ст., вкрита наметовим пірамідальним дахом. Її розміри 4, 2 м×4,2 м, висота — 12 м.

Від початку (1600 р.) до 1691 року церква належала православній громаді, у 1691—1946 рр. греко-католицькій, з 1946 по 1991 рр. — знову православній. У 1991 році церкву передали у користування Мужиловицькій громаді УГКЦ.

Галерея

• Загальний вигляд церкви (2023)
• Інтер'єр головний іконостас і вівтар
• Престол церкви

Примітки

1. Текст взято з: ·ЦЕБЕНКО А., ЦЕБЕНКО М., прот. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  .
2. Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. — С. 726.; Яворівщина і Краковеччина: Регіональний історично-мемуарний збірник. — С. 55.

Література

1. Драган М. Українські деревляні церкви. — Львів, 1937.
2. Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Львів.: 1998.
3. Цебенко А., Цебенко М., прот. Мужиловичі в суспільно-культурних та релігійних процесах Галичини: історико-краєзнавче дослідження / Андрій Цебенко, прот. Михайло Цебенко. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 284 с. + вкл.  .