Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хребтовичі Хрептовичі Храптовичі магнатський згодом графський рід який за родовою легендою бере початок в 11 12 ст Однак

Хребтовичі

Хребтовичі

Хребтовичі (Хрептовичі, Храптовичі) — магнатський, згодом — графський рід, який, за родовою легендою, бере початок в 11—12 ст. Однак першою документально засвідченою особою з цього роду є литовський боярин Вишгерд (Вишигерд, Візігерд) Хребтович, котрий згадується 1413 в акті Городельської унії та отримав герб «Одровонж». Хребтовичі були пов'язані родинними стосунками з відомими аристократичними родами — князями Глинськими, Гольшанськими, Сангушками, Четвертинськими, Чорторийськими, магнатами Горностаями тощо.

Представники роду обіймали державні посади у Великому князівстві Литовському та мали маєтності на Волині та в Білорусі. Їм належали маєтки Мокободи (нині село Мазовецького воєводства) та Вишков (нині м. Вишкув Мазовецького воєводства; обидва в Польщі), Богурин (згодом Бугрин; нині с. Бугрин Гощанського району Рівненської обл.), Щорси (нині село Гродненської області, Білорусь) та ін., а з 18 ст. — м. Бешковичі (нині міське селище Бешенковичі Вітебської обл.), Ковалевичі (нині село Мінської обл.) та Вишневе (маєток «Одровонж»; нині с. Вішнев Мінської обл.; усі в Білорусі).

Піднесення роду пов'язане з діяльністю братів Яна, Мартина, Василя та Федора Богдановичів Хребтовичів, нащадки яких називалися ще Литовор-Хребтовичами.

Ян (Івашка) Богданович (р. н. невід. — п. 1513) — підскарбій надвірний литовський (1482—1493), слонімський намісник (із 1492), маршалок дворний (1494), намісник новогрудський (із 1499), дрогичинський (із 1509), кобринський (1513), маршалок королівський (1509), посол до Королівства Польського та Великого князівства Московського.

Василь Богданович (р. н. невід. — п. 1513) — володимирський намісник (1495—1513). Від нього походить волинська гілка роду, яка називалася Хрептовичи-Богуринські (див. Хребтовичі-Богуринські).

Мартин Богданович (р. н. невід. — п. 1526) — підскарбій надвірний литовський (1502—1504), конюший дворний та ловчий литовський (1505—1509), маршалок королівський (із 1524); за участь у заколоті 1508 князів Глинських ув'язнений (1509—1511).

Федір (Федько) Богданович (р. н. невід. — п. 1528) — підскарбій надвірний литовський (1493) та земський (1501—1508), посол до Тевтонського ордену; король польський і великий князь литовський Сигізмунд I 1522 віддав йому в опіку Богородицький монастир у Лаврашеві (місцевість на правому березі р. Німан) і 1526 — Пересопницький монастир на Волині; за участь у заколоті 1508 князів Глинських ув'язнений (1509—1511).

До волинської гілки належав Мелентій (Мелетій) Іванович (р. н. невід. — п. 1593), правнук Василя Богдановича, архімандрит Києво-Печерської лаври (1574—1593) і єпископ Володимирський та Берестейський (1588—1593), відомий церковний діяч, полеміст і просвітник.

Найпотужнішою була молодша гілка, що походила від Федора Богдановича. Син Федора — Юрій (у чернецтві — Герман; р. н. невід. — п. 1558), архієпископ Полоцький, Вітебський і Мстиславський (1551—1558).

Правнуком архієпископа був Юрій Адамович (1586—1650), сенатор Речі Посполитої, каштелян смоленський (з 1632) і жмудський (з 1943), воєвода парнавський (1645) і новогрудський (1646—1650), який уславився будівництвом католицького костьолу Святих Якова та Філіппа у Вільні (нині м. Вільнюс; 1624). У 17 ст. рід окатоличився, що відзначив М.Смотрицький у своєму «Треносі».

До цієї ж гілки належав Йоахим-Ігнаци-Юзеф (1729—1812), перший граф Литовор-Хребтович, громадський, політичний і державний діяч Речі Посполитої, поет, публіцист і перекладач, гуманіст, економіст, один із творців та багаторічний член Едукаційної комісії в Речі Посполитій (1773), міністр закордонних справ ВКЛ (1791), останній литовський канцлер (1793), засновник «Товариства друзів науки» у Варшаві. Він планував провести аграрну реформу, яка б супроводжувалася ліквідацією кріпацтва. У с. Щорси побудував розкішний палац, унійну церкву, школу, зібрав величезну бібліотеку (понад 10 тис. томів), куди ввійшла частина зібрання Ю.Залуського, та архів (понад 150 сеймових і сеймикових актів, королівських листів та ін.), перетворивши маєток на центр культурного й наукового життя.

У щорській бібліотеці працювали А.Міцкевич, Й.Лелевель та ін. видатні діячі культури, активно користувалися нею члени Київської археографічної комісії. 1914 внаслідок воєнних дій бібліотека була вивезена до Вільно, Варшави та Києва. Найбільша її частина зберігається нині в Бібліотеці національній України імені В.Вернадського в Києві.

Старший син Йоахима — граф Адам (1768—1844), візитатор шкіл Віленського навч. округу, меценат, бібліофіл і просвітник, учасник повстання Т.Косцюшка, а молодший — граф Іринеюш-Міхал (Іриній Юхимович; 1775—1850), дійсний таємний радник (1835), гофмаршал російського імператорського двору (1809—1835). Графський титул «Священної Римської імперії германської нації», наданий 1752 їхньому батькові, був 1843 визнаний у Російській імперії. Єдиний син Іринія Юхимовича — граф Міхал-Йоахим (Михайло Іринійович; 1809—1892), рос. дипломат і державний діяч, таємний радник (1854), надзвичайний посланник і повноважний міністр у Королівстві обох Сицилій (1847—1853), Бельгії (1853—1856), Великій Британії (1856—1858), обер-гофмейстер (1862) та обер-камергер (1873) рос. імператорського двору, член Державної ради Російської імперії (1877), зять канцлера графа К.Нессельроде.

Михайло Іринійович нащадків не залишив. А тому імператорським указом від 9 червня 1893 Михайлу Аполлінарійовичу Бутеньову (1844—1897), надзвичайному посланнику та повноважному міністру в Баварії та Саксен-Кобурзі (1895—1897), камергеру імператорського двору (1883), сину графині Марії Іриніївни з Хрептовичів (1811—1890) та дійсного таємного радника і члена Держ. ради Аполлінарія Петровича Бутеньова (1787—1866), було дозволено приєднати прізвище і титул свого дядька Михайла Іринійовича з правом успадкування лише старшим у роді. 1899, після смерті графа Михайла Аполлінарійовича Хрептовича-Бутеньова, титул та прізвище успадкував його рідний брат, колезький асесор Костянтин Аполлінарійович Бутеньов (1848—1933). Ця гілка роду існує й сьогодні.

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Hrebtovichi Hreptovichi Hraptovichi magnatskij zgodom grafskij rid yakij za rodovoyu legendoyu bere pochatok v 11 12 st Odnak pershoyu dokumentalno zasvidchenoyu osoboyu z cogo rodu ye litovskij boyarin Vishgerd Vishigerd Vizigerd Hrebtovich kotrij zgaduyetsya 1413 v akti Gorodelskoyi uniyi ta otrimav gerb Odrovonzh Hrebtovichi buli pov yazani rodinnimi stosunkami z vidomimi aristokratichnimi rodami knyazyami Glinskimi Golshanskimi Sangushkami Chetvertinskimi Chortorijskimi magnatami Gornostayami tosho Predstavniki rodu obijmali derzhavni posadi u Velikomu knyazivstvi Litovskomu ta mali mayetnosti na Volini ta v Bilorusi Yim nalezhali mayetki Mokobodi nini selo Mazoveckogo voyevodstva ta Vishkov nini m Vishkuv Mazoveckogo voyevodstva obidva v Polshi Bogurin zgodom Bugrin nini s Bugrin Goshanskogo rajonu Rivnenskoyi obl Shorsi nini selo Grodnenskoyi oblasti Bilorus ta in a z 18 st m Beshkovichi nini miske selishe Beshenkovichi Vitebskoyi obl Kovalevichi nini selo Minskoyi obl ta Vishneve mayetok Odrovonzh nini s Vishnev Minskoyi obl usi v Bilorusi Pidnesennya rodu pov yazane z diyalnistyu brativ Yana Martina Vasilya ta Fedora Bogdanovichiv Hrebtovichiv nashadki yakih nazivalisya she Litovor Hrebtovichami Yan Ivashka Bogdanovich r n nevid p 1513 pidskarbij nadvirnij litovskij 1482 1493 slonimskij namisnik iz 1492 marshalok dvornij 1494 namisnik novogrudskij iz 1499 drogichinskij iz 1509 kobrinskij 1513 marshalok korolivskij 1509 posol do Korolivstva Polskogo ta Velikogo knyazivstva Moskovskogo Vasil Bogdanovich r n nevid p 1513 volodimirskij namisnik 1495 1513 Vid nogo pohodit volinska gilka rodu yaka nazivalasya Hreptovichi Bogurinski div Hrebtovichi Bogurinski Martin Bogdanovich r n nevid p 1526 pidskarbij nadvirnij litovskij 1502 1504 konyushij dvornij ta lovchij litovskij 1505 1509 marshalok korolivskij iz 1524 za uchast u zakoloti 1508 knyaziv Glinskih uv yaznenij 1509 1511 Fedir Fedko Bogdanovich r n nevid p 1528 pidskarbij nadvirnij litovskij 1493 ta zemskij 1501 1508 posol do Tevtonskogo ordenu korol polskij i velikij knyaz litovskij Sigizmund I 1522 viddav jomu v opiku Bogorodickij monastir u Lavrashevi miscevist na pravomu berezi r Niman i 1526 Peresopnickij monastir na Volini za uchast u zakoloti 1508 knyaziv Glinskih uv yaznenij 1509 1511 Do volinskoyi gilki nalezhav Melentij Meletij Ivanovich r n nevid p 1593 pravnuk Vasilya Bogdanovicha arhimandrit Kiyevo Pecherskoyi lavri 1574 1593 i yepiskop Volodimirskij ta Berestejskij 1588 1593 vidomij cerkovnij diyach polemist i prosvitnik Najpotuzhnishoyu bula molodsha gilka sho pohodila vid Fedora Bogdanovicha Sin Fedora Yurij u chernectvi German r n nevid p 1558 arhiyepiskop Polockij Vitebskij i Mstislavskij 1551 1558 Pravnukom arhiyepiskopa buv Yurij Adamovich 1586 1650 senator Rechi Pospolitoyi kashtelyan smolenskij z 1632 i zhmudskij z 1943 voyevoda parnavskij 1645 i novogrudskij 1646 1650 yakij uslavivsya budivnictvom katolickogo kostolu Svyatih Yakova ta Filippa u Vilni nini m Vilnyus 1624 U 17 st rid okatolichivsya sho vidznachiv M Smotrickij u svoyemu Trenosi Do ciyeyi zh gilki nalezhav Joahim Ignaci Yuzef 1729 1812 pershij graf Litovor Hrebtovich gromadskij politichnij i derzhavnij diyach Rechi Pospolitoyi poet publicist i perekladach gumanist ekonomist odin iz tvorciv ta bagatorichnij chlen Edukacijnoyi komisiyi v Rechi Pospolitij 1773 ministr zakordonnih sprav VKL 1791 ostannij litovskij kancler 1793 zasnovnik Tovaristva druziv nauki u Varshavi Vin planuvav provesti agrarnu reformu yaka b suprovodzhuvalasya likvidaciyeyu kripactva U s Shorsi pobuduvav rozkishnij palac unijnu cerkvu shkolu zibrav velicheznu biblioteku ponad 10 tis tomiv kudi vvijshla chastina zibrannya Yu Zaluskogo ta arhiv ponad 150 sejmovih i sejmikovih aktiv korolivskih listiv ta in peretvorivshi mayetok na centr kulturnogo j naukovogo zhittya U shorskij biblioteci pracyuvali A Mickevich J Lelevel ta in vidatni diyachi kulturi aktivno koristuvalisya neyu chleni Kiyivskoyi arheografichnoyi komisiyi 1914 vnaslidok voyennih dij biblioteka bula vivezena do Vilno Varshavi ta Kiyeva Najbilsha yiyi chastina zberigayetsya nini v Biblioteci nacionalnij Ukrayini imeni V Vernadskogo v Kiyevi Starshij sin Joahima graf Adam 1768 1844 vizitator shkil Vilenskogo navch okrugu mecenat bibliofil i prosvitnik uchasnik povstannya T Koscyushka a molodshij graf Irineyush Mihal Irinij Yuhimovich 1775 1850 dijsnij tayemnij radnik 1835 gofmarshal rosijskogo imperatorskogo dvoru 1809 1835 Grafskij titul Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi germanskoyi naciyi nadanij 1752 yihnomu batkovi buv 1843 viznanij u Rosijskij imperiyi Yedinij sin Iriniya Yuhimovicha graf Mihal Joahim Mihajlo Irinijovich 1809 1892 ros diplomat i derzhavnij diyach tayemnij radnik 1854 nadzvichajnij poslannik i povnovazhnij ministr u Korolivstvi oboh Sicilij 1847 1853 Belgiyi 1853 1856 Velikij Britaniyi 1856 1858 ober gofmejster 1862 ta ober kamerger 1873 ros imperatorskogo dvoru chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi 1877 zyat kanclera grafa K Nesselrode Mihajlo Irinijovich nashadkiv ne zalishiv A tomu imperatorskim ukazom vid 9 chervnya 1893 Mihajlu Apollinarijovichu Butenovu 1844 1897 nadzvichajnomu poslanniku ta povnovazhnomu ministru v Bavariyi ta Saksen Koburzi 1895 1897 kamergeru imperatorskogo dvoru 1883 sinu grafini Mariyi Iriniyivni z Hreptovichiv 1811 1890 ta dijsnogo tayemnogo radnika i chlena Derzh radi Apollinariya Petrovicha Butenova 1787 1866 bulo dozvoleno priyednati prizvishe i titul svogo dyadka Mihajla Irinijovicha z pravom uspadkuvannya lishe starshim u rodi 1899 pislya smerti grafa Mihajla Apollinarijovicha Hreptovicha Butenova titul ta prizvishe uspadkuvav jogo ridnij brat kolezkij asesor Kostyantin Apollinarijovich Butenov 1848 1933 Cya gilka rodu isnuye j sogodni Dzherela ta literaturaYu A Micik V V Tomazov Hrebtovichi 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 425 ISBN 978 966 00 1359 9

Дата публікації:
Топ