Фредерік Вайн

Фредерік Джон Вайн (нар. 17 червня 1939) — англійський морський геолог і геофізик. Він зробив ключовий внесок у теорію тектоніки плит, допомагаючи показати, що морське дно поширюється від хребтів середнього океану із симетричним малюнком магнітних розворотів у базальтових породах по обидва боки.

Фредерік Вайн
Frederick Vine
Народився	17 червня 1939(1939-06-17) (85 років) Лондон, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	геолог, викладач університету, геофізик
Галузь	геологія
Alma mater	^d і ^d
Знання мов	англійська
Заклад	Принстонський університет і Університет Східної Англії
Членство	Лондонське королівське товариство
Нагороди	член Лондонського королівського товариства ^d (1968) Премія Бальцана (1981) медаль Г'юза (1982) Медаль Біґсбі (1971) ^d (1975) ^d (2007) ^d (1973) ^d (1977) ^d (1970)
Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя

Фредерік Вайн народився в Чизіку, Лондон, і здобув освіту в Латимерській вищій школі та коледжі Сент-Джонс, Кембридж, де вивчав природничі науки та морську геофізику.

Тектонічні плити

Вайн захистив дисертацію на тему «Магнетизм на морському дні» під керівництвом Драмонда Метьюза. Познайомившись з Гаррі Гейсом, він усвідомлював розширення морського дна, де дно океану виконує роль «конвеєра», що відходить від центрального хребта.  Робота Вайна разом із Драмондом Меттьюзом та Лоуренсом Морлі з Геологічної служби допомогла визначити варіації магнітних властивостей океанічної кори, які зараз відомі як гіпотеза Вайн — Метьюз — Морлі. Зокрема, вони підтримали ідею про те, що розповсюдження морського дна відбувається в середині океанічних хребтів. Вайн і Метьюз показали, що базальт, створений на хребті середнього океану, фіксує полярність і силу поточного магнітного поля Землі, перетворюючи, теоретичну стрічку в «магнітофон». Крім того, вони показали, що магнітні розвороти, «застиглі» в цих гірських породах, як припускає Аллан Кокс, можна розглядати як паралельні смуги, які віддаляються перпендикулярно від хребта.

Академічні здобутки

Джон Вайн працював з Е.Мурсом над офіолітом у горах Троодос на півдні Кіпру. Він працював з Р. Лівермором та А. Смітом над історією магнітного поля Землі. Він працював з електропровідністю гірських порід з нижньої континентальної кори з Р. Россом та П. Гловером.

У 1967 році Вайн став доцентом кафедри геології та геофізики в Принстонському університеті. У 1970 році він перейшов до Школи екологічних наук Університету Східної Англії, ставши там професором у 1974 році. Був деканом 1977—1980 рр та знову з 1993—1998 рр. Після 1998 року він був професором Університету Східної Англії, а потім у 2008 році він став там заслуженим професором.

Відзнаки

• Медаль Артура Луїса в 1968 р.
• Медаль Бігелоу з океанографічного інституту Вудса Хоула в 1970 р.

• Медаль Бігзбі з Лондонського геологічного товариства в 1971 р.
• Медаль Чепмена з Королівського астрономічного товариства 1973 р.
• Відзнака Королівського товариства в березні 1974 р.
• Премія Едварда Епплтона і приз в Інституті фізики 1977 р.
• Медаль Г'юза з Королівського товариства 1982 р.
• Міжнародна премія Бальцана 1981 р.
• Медаль з Лондонського геологічного товариства в 2007 р.

Див. також

• Список геофізиків
• Фредрік Вайн пояснює палеомагнітні розвороти на YouTube

Примітки

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
2. (PDF). web.archive.org. 10 грудня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2013. Процитовано 22 жовтня 2020.
3. Vine, Fred J. (1939- ) Summary (англ.).