Учні Конфуція

Учні Конфуція — згідно з Сима Цянем (пом. 90 до н. е.), 77 осіб які, за власним ствердженням Конфуція (551—479 до н. е.), перейняли його науку («Ши цзі», 仲尼弟子列傳: 孔子曰「受業身通者七十有七人」). У біографії самого Конфуція (孔子世家) «Ши цзі» наводить цифру 72 щодо тих, хто опанували вчення, та «близько 3000» щодо загальної кількості послідовників (孔子以詩書禮樂教，弟子蓋三千焉，身通六藝者七十有二人). Згідно «Мен-цзи», кількість учнів Конфуція складала 70 (公孫丑上:七十子之服孔子).

Головними джерелами біографій більш відомих учнів є «Лунь юй», «Цзо чжуань» та відповідна глава «Історичних записок».

Соціальний статус та відношення до вчителя

Поза власними іменами, учнів часто називають ввічливими прізвиськами: за деякими виключеннями, останні розпочинаються на Цзи- 子, як ознака шляхетного походження (цзюньцзи 君子).. Ймовірно, більшість учнів слід розглядати як протеже майстра на державні посади. Деякі з них, таким чином, як службовці знаходилися в економічній залежності у тих чи інших впливових осіб, на той час як інші (нешляхетні, сяожень 小人) мали певну незалежність як ремісники або військовики.

Вісім учнів носять прізвище Янь 顏, що імовірно визначає порідненість до матері Конфуція.

Хронологічна характеристика

Викладацьку діяльність Конфуцій розпочав близько 494 до н. е.. Існують відомості про шість осіб, які супроводжували Конфуція порівняно тривалий час: Цзи Ґун, Янь Хуі, Цзай Во, Цзи Лу, Жань Цю та Чжунґун.

Поховання Конфуція було організовано Ґунсі Чи 公西赤 (Цзи Хуа 子華, № 28 — до написання).

Згідно «Мен-цзи», після смерті майстра троє з учнів (Цзи Ся, Цзи Чжан та Цзи Ю) запропонували вшановувати ^[ru] (№ 27) так само, як вони вшановували покійного за часу його життя. Заперечення до цього висунув Цзен-цзи.

Після смерті Янь Хуі, Цзи Лу та Конфуція найстарішим з учнів став Цзи Ґун.

Спеціалізація

«Лунь юй» 先進 (гл.11) наводить чотири сфери, які відрізняють таланти найвидатніших учнів: згадані у цьому нарисі отримали назву «десять премудрих» (zh:孔门十哲, перші десять у таблиці нижче):

• доброчесність-де 德行: Янь Хуі, (Цзи Цянь), («Боню»), Жань Юн («Чжунгун»).
• ораторська майстерність та логіка 言語: , .
• політика 政事: Жань Цю ( 子有), Чжун Ю ().
• культура та навчання 文學: (Цзи Ю 子游), Бу Шан ().

Додаткова категорія, вчення сяо (відношення між батьками та дітьми), була пізніше утворена для виділення (#12 у таблиці) як головного пропонента цього напрямку.

Перелік

##	Ім'я	Роки життя (до н. е.)	Прізвисько, інші імена	Примітки	Місце у храмі Конфуція
1	Янь Хуей 颜回	521-481	Цзи Юань 子渊, Янь-цзи 顏子, Янь Юань 颜渊		Перший (?) до сходу
2	閔損	536-487	Цзи Цянь 子騫	учні традиційно вважаються авторами 11-ї глави «Лунь юй»
3	冉耕	547-?	Боню 伯牛, Жань-цзи Ґен 冉子耕	генеалогія: zh:冉子耕家族大宗世系
4	冉雍	522-?	Чжунґун 仲弓	Приклад
5	冉求	522-?	Цзи Ю 子有	(не плутати із Цзи Ю 子游 № 9 у таблиці)
6	Чжун Ю 仲由	542-480	Цзи Лу 子路, Цзі Лу 季路	Насильницька смерть у царстві Вей
7	Цзай Ю 宰予	522-458	Цзи Во 子我, Цзай Во 宰我	Приклад
8	Дуаньму Ци 端木賜	520-446	Цзи Ґун 子貢, Ци	Згідно «Мен-цзи», вірогідний лідер конфуціанців після смерті вчителя.
9	Янь Янь 言偃	506-443	Цзи Ю 子游	Народжений у царстві Ву, єдиний південець серед учнів Конфуція, молодший від вчителя на 45 років (^[en])	Четвертий до сходу
10	Бу Шан 卜商	507-420?	Цзи Ся 子夏	Визнається як засновник традиції текстуальної інтерпретації. Діалог із Конфуцієм наявний у главі «Кунцзи сянь цзю» 孔子閒居 «Лі цзі». Згідно збірці «Веньсюань» є автором «Аналектів».
11	顓孫師	503-447	Цзи Чжан 子張	Приклад
12	Цзен Шень 曾参	505-435	Цзи Юй 子舆, Цзен-цзи	(не плутати із № 13)
13	澹臺滅明	512-?	Цзи Юй 子羽	Приклад
14	Приклад		Приклад	Приклад
15	Приклад		Приклад	Приклад

Вшанування

Таблички з іменами видатних учнів знаходяться у храмах Конфуція обабіч до сходу та заходу від таблички майстра, яку розташовано в центрі.

Примітки

1. Brooks 1997:11
2. Brooks 1997:282.
3. Виділені жирним шрифтом у таблиці. Chin, 2008:83-4.
4. Chin 2008:184-5.
5. Chin, 2008:186.
6. Chin 2008:187.
7. Brooks 1997:13. Мен-цзи, 滕文公上: 昔者孔子沒，三年之外，門人治任將歸，入揖於子貢，相向而哭，皆失聲，然後歸。子貢反，築室於場，獨居三年，然後歸。
8. Chin 2008:239 n.136c. Референс до вчених традицій Ґун'ян (Дай Хун, пер. Східна Хань) та (Сюй Янь, Ян Шисюнь, пер. Тан)
9. Csikszentmihalyi, Mark. «Confucius and the Analects in the Han», 2002:140.

Джерела

• E. Bruce Brooks 白牧之, A. Taeko Brooks 白妙子. The Original Analects: Sayings of Confucius and His Successors, a New Translation and Commentary. Columbia University Press, New York, 1997.
• Chin, Annping. Confucius: a Life of Thought and Politics. Yale University Press, 2008. ISBN 987-0-300-15118-3 (pbk)