Тхорин

Тхо́рин — село в Україні, у Словечанській сільській громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 1 277 осіб (2001).

село Тхорин
вид на Тхорин вид на Тхорин
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Громада	Словечанська сільська громада
Облікова картка	с. Тхорин
Основні дані
Засноване	1545
Перша згадка	1545 (479 років)]
Колишня назва	Дихарин, Торин
Населення	1 277 (2001)
Площа	3,13 км²
Густота населення	329,89 осіб/км²
Поштовий індекс	11123
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	280 м
Відстань до обласного центру	129 км
Відстань до районного центру	34 км
Найближча залізнична станція	Велідники
Відстань до залізничної станції	16,4 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Поліська, 9, с. Словечне, Коростенський район, Житомирська область, 11122
Карта
Тхорин
Тхорин
Мапа
Тхорин у Вікісховищі

Походження назви

Існує декілька варіантів та версій походження назви села:

• В опису 1545 року Овруцького замку село згадується під назвою  — рос. дореф. Дыхаринъ, пол. Tchoryn, w dokum. Dycharyn.

рос. дореф. «Волость Каменицкая, которая отдана на капитулу костела Виленского: село Дыхаринъ, Можары, Листвинъ, Бегунъ и иншие села,..» пол. «... widział ciało w trunie lezącę Artema Zdroka, poddanego ze wsi Tchoryna, woyta wszystkiey włosci kamienieckiey,..»

• У ^[ru] село згадується під назвою  — пол. Toryn (1581), рос. дореф. Торин (1818).

пол. «I. m. ^[pl]Wileńska, dali pobór z imion, z tych wsi mianawicie, które leżą w powiecie kijowskim. Naprzód ze wsi: Horodca, Brytowinców, Biehuna, Torynia, Możarow, Listwina, Zalesza, Waskowa, Timochow, Ozieran, Wojkowicz, Kulikow." рос. дореф. «...Каменецкой вотчины въ Кіевской землѣ состоящей, селеній: Бигумія, Литвина, Цуликовичь, Торина,..»

• Учасниками поліської етнолінгвістичної експедиції в 1981 році, що проводилась під керівництвом академіка М. І. Толстого були записані такі дві версії:

середньополіський говір. «Хатка такá булá, коли́сь соки́рами ше роби́ли, у сáмом куткý та хатка булá. Дед був тáмака, соки́рим нарубáв, буды́ночка зроби́в, пéчку зроби́ли, димáрь у стéнку ввели, ну и так и стоя́в буды́ночок тэй. И о цей тхур, шо земли ́ры́е, крýгом поры́в хáтку, о це тхур там поры́л – и давай розвивáця Тхори́н. Больш да больш, да больш, да и пошлá – Тхори́н. Так роскáзували свояки ́ты́е, стары́е. Так и залишы́лося на векáми». [1981, С. М. Толстая]. середньополіський говір. «Коли́сь говорили: ешчé при пáншчине утёк от пáншчины чоловек, заховаўся тут и живей. А дрýги приéхаў сюда и прáви: «Ты тут зарыўся, як тхор (есть такá зверына, по хлевáх бéгае)». То дуже давно буўó. Так и зовéмося – Тхори́н». [1981, Е. В. Максимова].

Історія

У 1923—59 роках — адміністративний центр колишньої Тхоринської сільської ради Словечанського району.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

1. Архив Юго-Западной России. Часть IV. Том 1. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. Киев 1867, раздел X, стр. 48.(рос. дореф.)
2. . Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 1 січня 2024.
3. Sławeczno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 269. (пол.)
4. Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. Серія «Волинський текст: пам'ятки української мови». — Вип. 2. / Підгот. до вид. О. Ю. Макарова. — Житомир, 2013. — 244 с.
5. Źródła dziejowe, T. XX, [ 2021-01-20 у Wayback Machine.] s. 38 (132). Warszawa, 1894.(пол.)
6. Дѣло графа Викентія Потоцкаго съ шляхтичами Можаровскими, о правѣ владѣния имѣніем «Каменщизна» называемомъ. Архив Государственного Совета. Том IV, стр. 13-22.(рос. дореф.)
7. Названия сел Полесья и топонимические нарративы // ^[ru]. – 2005. – № 2. – С. 151-164.(рос.)
8. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України. Житомир: «Волинь», 2007. с. 182. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 1 січня 2024.

Джерела та література

• История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Житомирская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. Сов. Энцикл. АН УССР, 1973. — 727 с.