Вале́рій Васи́льович Трофимчу́к (29 вересня 1967 — 4 серпня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Трофимчук Валерій Васильович | |
---|---|
Солдат | |
Загальна інформація | |
Народження | 29 вересня 1967 Вінниця |
Смерть | 4 серпня 2015 (47 років) Ленінське |
Поховання | Вінниця |
Військова служба | |
Роки служби | 2014-2015 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Військова розвідка |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
З життєпису
Народився 1967 року в місті Вінниця. 1984 року закінчив вінницьку ЗОШ № 33, по тому — СПТУ № 19. Працював монтажником-зварювальником на Вінницькому заводі радіотехнічної апаратури «Маяк». Протягом 1985—1987 років проходив строкову військову службу в лавах ЗС СРСР.
З 2000 року по 2011-й жив в Італії, працював на меблевій фабриці. Повернувшись до України, оселився у батьків в селі.
Мобілізований на початку серпня 2014 року; солдат, розвідник-радіотелеграфіст 1-ї розвідувальної роти, 54-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон. З осені 2014-го брав участь в бойових діях на сході України. Під час боїв за Дебальцеве 9 грудня 2014 року заручився зі своєю коханою — приїхала до нього на передову; потім вони обвінчались у Вінниці, опісля Валерій знову поїхав на фронт.
Загинув уночі проти 4 серпня 2015 року внаслідок мінометного обстрілу терористами спостережного пункту на териконі шахти «Южна» поблизу Ленінське — за 800 метрів від окупованої Горлівки. Міна розірвалася за 2 метри від бійців, Валерій загинув, зазнавши численних поранень; пораненого напарника — лейтенанта 57-го батальйону Андрія Гурічева — вдалося спустити з терикону, однак до шпиталю довезти не встигли.
Без Валерія лишилися дружина та донька Анна 2013 р.н., син Максим від першого шлюбу.
6 серпня 2015-го похований на Алеї Слави Центрального кладовища, місто Вінниця.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (16.1.2016, посмертно)
- 6 травня 2016 року на фасаді будівлі вінницької ЗОШ № 33 відкрито меморіальну дошку Валерію Трофимчуку.
Примітки
- Указ Президента України від 16 січня року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
- Трофимчук Валерій Васильович // Книга пам'яті загиблих
- Трофимчук Валерій Васильович // Український меморіал
- Трирічна Аня отримала орден тата, що загинув на «Шайтані»[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vale rij Vasi lovich Trofimchu k 29 veresnya 1967 19670929 4 serpnya 2015 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Trofimchuk Valerij Vasilovich SoldatZagalna informaciyaNarodzhennya29 veresnya 1967 1967 09 29 VinnicyaSmert4 serpnya 2015 2015 08 04 47 rokiv LeninskePohovannyaVinnicyaVijskova sluzhbaRoki sluzhbi2014 2015Prinalezhnist UkrayinaVid ZSSuhoputni vijskaRid vijskVijskova rozvidkaFormuvannya 54 ORBVijni bitviVijna na shodi Ukrayini Boyi za Debalceve Boyi pid GorlivkoyuNagorodi ta vidznakiOrden Za muzhnist III stupenyaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Trofimchuk Z zhittyepisuNarodivsya 1967 roku v misti Vinnicya 1984 roku zakinchiv vinnicku ZOSh 33 po tomu SPTU 19 Pracyuvav montazhnikom zvaryuvalnikom na Vinnickomu zavodi radiotehnichnoyi aparaturi Mayak Protyagom 1985 1987 rokiv prohodiv strokovu vijskovu sluzhbu v lavah ZS SRSR Z 2000 roku po 2011 j zhiv v Italiyi pracyuvav na meblevij fabrici Povernuvshis do Ukrayini oselivsya u batkiv v seli Mobilizovanij na pochatku serpnya 2014 roku soldat rozvidnik radiotelegrafist 1 yi rozviduvalnoyi roti 54 j okremij gvardijskij rozviduvalnij bataljon Z oseni 2014 go brav uchast v bojovih diyah na shodi Ukrayini Pid chas boyiv za Debalceve 9 grudnya 2014 roku zaruchivsya zi svoyeyu kohanoyu priyihala do nogo na peredovu potim voni obvinchalis u Vinnici opislya Valerij znovu poyihav na front Zaginuv unochi proti 4 serpnya 2015 roku vnaslidok minometnogo obstrilu teroristami sposterezhnogo punktu na terikoni shahti Yuzhna poblizu Leninske za 800 metriv vid okupovanoyi Gorlivki Mina rozirvalasya za 2 metri vid bijciv Valerij zaginuv zaznavshi chislennih poranen poranenogo naparnika lejtenanta 57 go bataljonu Andriya Guricheva vdalosya spustiti z terikonu odnak do shpitalyu dovezti ne vstigli Bez Valeriya lishilisya druzhina ta donka Anna 2013 r n sin Maksim dzherelo ne vkazane 1706 dniv vid pershogo shlyubu 6 serpnya 2015 go pohovanij na Aleyi Slavi Centralnogo kladovisha misto Vinnicya Nagorodi ta vshanuvannyaZa osobistu muzhnist sumlinne ta bezdoganne sluzhinnya Ukrayinskomu narodovi zrazkove vikonannya vijskovogo obov yazku vidznachenij nagorodzhenij ordenom Za muzhnist III stupenya 16 1 2016 posmertno 6 travnya 2016 roku na fasadi budivli vinnickoyi ZOSh 33 vidkrito memorialnu doshku Valeriyu Trofimchuku PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 16 sichnya roku 9 2016 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini DzherelaTrofimchuk Valerij Vasilovich Kniga pam yati zagiblih Trofimchuk Valerij Vasilovich Ukrayinskij memorial Tririchna Anya otrimala orden tata sho zaginuv na Shajtani nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi