Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тихон у миру Микола Василевський 1 13 травня 1867 Полтава 17 липня 1926 Воронеж активіст обновленства в якому з лютого 1

Тихон (Василевський)

Тихон (Василевський)

Тихон (у миру Микола Василевський; 1 (13) травня 1867, Полтава — 17 липня 1926, Воронеж) — активіст обновленства, в якому з лютого 1923 був митрополитом Київським. До 1922 був єпископом Російської православної церкви.

ТихонimageРелігія:православ'яДата народження:1 (13) травня 1867Місце народження:Полтава, Російська імперіяДата смерті:16 липня 1926(1926-07-16) (59 років)Місце смерті:Воронеж, РСФРР, СРСРКраїна:image Російська імперія
image СРСР
image РСФРР

Життєпис

Народився 1 травня 1867 року у Полтаві у родині псаломщика. У 1881 році закінчив Полтавське духовне училище і вступив до Полтавської духовної семінарії. Перевівся до Київської духовної семінарії, яку закінчив у 1891 році та вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1891 році зі ступенем кандидата богослов'я та «правом здобути ступінь магістра богослов'я без нового усного випробування, але через надрукування твору в удосконаленому вигляді задовільний захист його у присутності Ради».

27 вересня 1891 року стає інспектором класів Ладинського єпархіального жіночого училища Полтавської єпархії. 4 вересня 1892 року переведений викладачем до Херсонського духовного училища. 15 липня 1893 року призначений учителем Полтавського духовного училища.

28 червня 1895 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Тихон. 9 липня був висвячений у сан ієродиякона. 17 липня того ж року висвячений на ієромонаха.

Призначений інспектором духовної семінарії Томської. З 1897 — інспектор, з 1898 — ректор Мінської духовної семінарії, висвячений у сан архімандрита.

3 травня 1903 року найвищо[] затверджено доповідь святішого синоду про призначення його єпископом Балтським, вікарієм Подільської єпархії; хіротонія здійснена 26 травня того ж року у кафедральному соборі Кам'янця-Подільського.

16 червня 1905 року призначений єпископом Костромським та Галицьким.

Найвищим рескриптом від 21 лютого 1913 року (святкування 300-річчя дому Романових) зведений у сан архієпископа.

11 липня 1914 року Найвищим наказом призначений архієпископом Курським та Обоянським.

15 травня 1917 року за його проханням рішенням Святішого Синоду звільнено від управління Курською єпархією на спокій, з призначенням йому місцеперебування в Києво-Печерській Успенській Лаврі.

Архієпископ Тихон прибув уже в Лавру 20 травня і поміщений у наданому йому за постановою Собору від 10 травня приміщенні № 2 в будівлі старечої богадільні.

2 вересня 1917 року призначений управителем на правах настоятеля калязинським Троїцьким монастирем у Тверській єпархії. 22 вересня виїхав з Лаври до Тверської єпархії.

9 лютого 1918 призначений вікарієм Симбірської єпархії з титулом єпископа Алатирського замість переведеного на Єнісейську кафедру єпископа Назарія (Андрєєва). Як і єпископ Назарій він керував усією єпархією замість архієпископа Веніаміна (Муратовського), що знаходився в Москві на Помісному Соборі, який так і не повернувся в свою єпархію, а втік до Сибіру з армією адмірала Колчака.

26 липня 1920 року був призначений архієпископом Воронезьким та Задонським.

В серпня 1921 року, коли з'ясувалися результати неврожаю і спровокованого більшовицькою владою голоду, владика Тихон запропонував зробити збір пожертвувань на користь голодуючих. Збір пожертв за єпархією розпочався 29 серпня 1921 року.

В умовах відірваності від церковного єдиноначальності архієпископ Тихін збільшив кількість вікарних єпископів, ввівши ці посади у Валуйках, Боброві та Задонську. Хіротонія єпископів Задонського та Валуйського Іоанна (Болховитинова) та Іоаннікія (Чеканівського) відбулася у Благовіщенському соборі Митрофанівського монастиря.

У другій половині 1922 року значна частина духовенства єпархії на чолі з архієпископом Тихоном перейшла в оновлення (в лоні Патріаршої («староцерковної») Церкви залишився вікарний Острогозький єпископ Володимир (Шимкович)).

У лютому 1923 року обновленським синодом був зведений у сан митрополита і переведений до Києва. Відповідно до донесення до ОГПУ члена обновленського ВЦУ протоієрея Бориса Дикарьова: «через прот. КРАСНИЦЬКОГО митр. Тихону було сказано, що становище в Києві вимагає екстреного його виїзду туди, що у разі, якщо він там не зуміє або не захоче влаштуватися, він може бути переведений лише в ще неспокійніший і неблагополучніший Петроград (чого митр. Тихін боїться найбільше), але ніяк не повернуто у Вороніж зі збереженням БІЛОГО клобука. <…> Тихін перше, що зробив у Москві, дізнавшись про своє призначення Київським митро[ополитом], — побіг сам купувати собі матерію на білий клобук, не пошкодувавши на це 550 мільйонів рублів. Тому цей натяк на колір клобука мав на очах митр. Тихона особливо важливе значення. У Москві митр. Тихон був дуже задоволений новим своїм призначенням Вороніжці, дізнавшись про остаточний відхід від них Тихона, влаштували йому урочисте прощання, народу зібралося кілька тисяч (попри будній день). Жінки рев підняли жахливий. Мов було без кінця. Піднесли йому величезний торт і висловили побажання, щоб Митр[ополіта] так зустрічали Кияни, як проводжають Вороніжці. Побажанню цьому не судилося здійснитися. Незважаючи на мою телеграму, на вокзал виїхав один проф. БІЛОЛІКІВ, та й той не зумів нас знайти, так, що я вже сам, забігши про всяк випадок до зали I класу вокзалу, знайшов його там і від нього дізнався, що хоч можна їхати до Покровського монастиря, а то митрополит уже почав турбуватися, чи не розігнав народ оновленців і чи не захопив Покровський монастир».

Архиєпископ Феодосій (Феодосієв), який утік із Росії до Варшави, у розмові з кореспондентом телеграфного агентства «Русспрес» так описав його приїзд до Києва: «Наприкінці березня до Києва прибув архієпископ Тихон, колишній Курський, ставленик „Живої церкви“, зведений вищим церковним управлінням. сан митрополита Київського та Всеукраїнського. Негайно після приїзду до Києва він розіслав своєму духовенству циркуляр з вимогою з'явитися на реєстрацію і підкоритися йому і московському ВЦУ. Духовенство відповіло на цю вимогу суцільною відмовою. Тоді Тихін розіслав духовенству вторинне підтвердження своїх вимог, загрожуючи репресіями у разі непокори. Результат був однаковий — київське духовенство не забажало визнавати Тихона».

Через півроку повернувся на Воронезьку (обновленську) кафедру, яку залишив його змінник Петро Сергєєв.

В 1924 року брав участь у посланні «грамоти» патріарху Григорію VII.

У 1925 році брав участь у обновленському Помісному соборі в Москві.

Влітку 1926 року, під час зустрічі з архієпископом Петром (Звірєвим), відкинув його пропозицію принести покаяння і повернутися до лона Православної Церкви.

Помер 17 липня 1926 року у Воронежі; похований у Благовіщенському соборі Митрофанівського монастиря (не зберігся).

Примітки

  1. Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии. 1819—1920-е гг. Т.1: А-Й. Киев, 2014 [ 2021-12-29 у Wayback Machine.]. стр. 237
  2. Лавринов Валерий, протоиерей. Обновленческий раскол в портретах его деятелей. (Материалы по истории Церкви. Книга 54). М. 2016, стр. 537
  3. Выпускники Киевской духовной академии. оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 16 грудня 2014.
  4. Высочайшие повеления // «Церковные ведомости, издаваемые при святейшем правительствующем синоде». 19 июля 1914, № 29. — С. 340.
  5. Архиепископ Вениамин (Муратовский) 1910—1920 гг. [ 2016-08-22 у Wayback Machine.] на официальном сайте Симбирской митрополии
  6. Черная книга: ("Штурм небес"): сборник документ. данных, характеризующих борьбу советской коммунистической власти против всякой религии, против всех исповеданий и церквей / сост. А. А. Валентинов ; с вводной ст. Петра Струве. — Париж : Изд. Рус. нац. студ. об-ния, 1925. — С. 87—88.

Література

  1. Архиепископ Курский и Обоянский Тихон. // "Курские епархиальные ведомости,. 1—8 августа 1914, № 29—30, часть неофициальная, стр. 603—605.
  2. ЦДНИ ВО, Ф. 1. Оп. 1. Д. 607.
  3. Сергий (Петров), архиепископ. История Воронежской епархии от её учреждения до наших дней (в четырёх частях). Ч. IV. Воронеж-Минск-Одесса, 1961—1969. Машинопись. С. 721—722.
  4. Мануил (Лемешевский), митрополит. Русские православные архиереи периода с 1893 по 1965 годы. Куйбышев, 1966. Ч. 6. С. 292—293.
  5. Павловский И. Ф. Полтавцы—иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914, стр. 271.

Посилання

  • Архієпископ Воронезький і Задонський Тихін V (Василевський) (1920—1923)
  • на сайті «Російське православ'я»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tihon u miru Mikola Vasilevskij 1 13 travnya 1867 Poltava 17 lipnya 1926 Voronezh aktivist obnovlenstva v yakomu z lyutogo 1923 buv mitropolitom Kiyivskim Do 1922 buv yepiskopom Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi TihonReligiya pravoslav yaData narodzhennya 1 13 travnya 1867Misce narodzhennya Poltava Rosijska imperiyaData smerti 16 lipnya 1926 1926 07 16 59 rokiv Misce smerti Voronezh RSFRR SRSRKrayina Rosijska imperiya SRSR RSFRRZhittyepisNarodivsya 1 travnya 1867 roku u Poltavi u rodini psalomshika U 1881 roci zakinchiv Poltavske duhovne uchilishe i vstupiv do Poltavskoyi duhovnoyi seminariyi Perevivsya do Kiyivskoyi duhovnoyi seminariyi yaku zakinchiv u 1891 roci ta vstupiv do Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi yaku zakinchiv u 1891 roci zi stupenem kandidata bogoslov ya ta pravom zdobuti stupin magistra bogoslov ya bez novogo usnogo viprobuvannya ale cherez nadrukuvannya tvoru v udoskonalenomu viglyadi zadovilnij zahist jogo u prisutnosti Radi 27 veresnya 1891 roku staye inspektorom klasiv Ladinskogo yeparhialnogo zhinochogo uchilisha Poltavskoyi yeparhiyi 4 veresnya 1892 roku perevedenij vikladachem do Hersonskogo duhovnogo uchilisha 15 lipnya 1893 roku priznachenij uchitelem Poltavskogo duhovnogo uchilisha 28 chervnya 1895 roku prijnyav chernechij postrig z im yam Tihon 9 lipnya buv visvyachenij u san iyerodiyakona 17 lipnya togo zh roku visvyachenij na iyeromonaha Priznachenij inspektorom duhovnoyi seminariyi Tomskoyi Z 1897 inspektor z 1898 rektor Minskoyi duhovnoyi seminariyi visvyachenij u san arhimandrita 3 travnya 1903 roku najvisho sho zatverdzheno dopovid svyatishogo sinodu pro priznachennya jogo yepiskopom Baltskim vikariyem Podilskoyi yeparhiyi hirotoniya zdijsnena 26 travnya togo zh roku u kafedralnomu sobori Kam yancya Podilskogo 16 chervnya 1905 roku priznachenij yepiskopom Kostromskim ta Galickim Najvishim reskriptom vid 21 lyutogo 1913 roku svyatkuvannya 300 richchya domu Romanovih zvedenij u san arhiyepiskopa 11 lipnya 1914 roku Najvishim nakazom priznachenij arhiyepiskopom Kurskim ta Oboyanskim 15 travnya 1917 roku za jogo prohannyam rishennyam Svyatishogo Sinodu zvilneno vid upravlinnya Kurskoyu yeparhiyeyu na spokij z priznachennyam jomu misceperebuvannya v Kiyevo Pecherskij Uspenskij Lavri Arhiyepiskop Tihon pribuv uzhe v Lavru 20 travnya i pomishenij u nadanomu jomu za postanovoyu Soboru vid 10 travnya primishenni 2 v budivli starechoyi bogadilni 2 veresnya 1917 roku priznachenij upravitelem na pravah nastoyatelya kalyazinskim Troyickim monastirem u Tverskij yeparhiyi 22 veresnya viyihav z Lavri do Tverskoyi yeparhiyi 9 lyutogo 1918 priznachenij vikariyem Simbirskoyi yeparhiyi z titulom yepiskopa Alatirskogo zamist perevedenogo na Yenisejsku kafedru yepiskopa Nazariya Andryeyeva Yak i yepiskop Nazarij vin keruvav usiyeyu yeparhiyeyu zamist arhiyepiskopa Veniamina Muratovskogo sho znahodivsya v Moskvi na Pomisnomu Sobori yakij tak i ne povernuvsya v svoyu yeparhiyu a vtik do Sibiru z armiyeyu admirala Kolchaka 26 lipnya 1920 roku buv priznachenij arhiyepiskopom Voronezkim ta Zadonskim V serpnya 1921 roku koli z yasuvalisya rezultati nevrozhayu i sprovokovanogo bilshovickoyu vladoyu golodu vladika Tihon zaproponuvav zrobiti zbir pozhertvuvan na korist goloduyuchih Zbir pozhertv za yeparhiyeyu rozpochavsya 29 serpnya 1921 roku V umovah vidirvanosti vid cerkovnogo yedinonachalnosti arhiyepiskop Tihin zbilshiv kilkist vikarnih yepiskopiv vvivshi ci posadi u Valujkah Bobrovi ta Zadonsku Hirotoniya yepiskopiv Zadonskogo ta Valujskogo Ioanna Bolhovitinova ta Ioannikiya Chekanivskogo vidbulasya u Blagovishenskomu sobori Mitrofanivskogo monastirya U drugij polovini 1922 roku znachna chastina duhovenstva yeparhiyi na choli z arhiyepiskopom Tihonom perejshla v onovlennya v loni Patriarshoyi starocerkovnoyi Cerkvi zalishivsya vikarnij Ostrogozkij yepiskop Volodimir Shimkovich U lyutomu 1923 roku obnovlenskim sinodom buv zvedenij u san mitropolita i perevedenij do Kiyeva Vidpovidno do donesennya do OGPU chlena obnovlenskogo VCU protoiyereya Borisa Dikarova cherez prot KRASNICKOGO mitr Tihonu bulo skazano sho stanovishe v Kiyevi vimagaye ekstrenogo jogo viyizdu tudi sho u razi yaksho vin tam ne zumiye abo ne zahoche vlashtuvatisya vin mozhe buti perevedenij lishe v she nespokijnishij i neblagopoluchnishij Petrograd chogo mitr Tihin boyitsya najbilshe ale niyak ne povernuto u Voronizh zi zberezhennyam BILOGO klobuka lt gt Tihin pershe sho zrobiv u Moskvi diznavshis pro svoye priznachennya Kiyivskim mitro opolitom pobig sam kupuvati sobi materiyu na bilij klobuk ne poshkoduvavshi na ce 550 miljoniv rubliv Tomu cej natyak na kolir klobuka mav na ochah mitr Tihona osoblivo vazhlive znachennya U Moskvi mitr Tihon buv duzhe zadovolenij novim svoyim priznachennyam Voronizhci diznavshis pro ostatochnij vidhid vid nih Tihona vlashtuvali jomu urochiste proshannya narodu zibralosya kilka tisyach popri budnij den Zhinki rev pidnyali zhahlivij Mov bulo bez kincya Pidnesli jomu velicheznij tort i vislovili pobazhannya shob Mitr opolita tak zustrichali Kiyani yak provodzhayut Voronizhci Pobazhannyu comu ne sudilosya zdijsnitisya Nezvazhayuchi na moyu telegramu na vokzal viyihav odin prof BILOLIKIV ta j toj ne zumiv nas znajti tak sho ya vzhe sam zabigshi pro vsyak vipadok do zali I klasu vokzalu znajshov jogo tam i vid nogo diznavsya sho hoch mozhna yihati do Pokrovskogo monastirya a to mitropolit uzhe pochav turbuvatisya chi ne rozignav narod onovlenciv i chi ne zahopiv Pokrovskij monastir Arhiyepiskop Feodosij Feodosiyev yakij utik iz Rosiyi do Varshavi u rozmovi z korespondentom telegrafnogo agentstva Russpres tak opisav jogo priyizd do Kiyeva Naprikinci bereznya do Kiyeva pribuv arhiyepiskop Tihon kolishnij Kurskij stavlenik Zhivoyi cerkvi zvedenij vishim cerkovnim upravlinnyam san mitropolita Kiyivskogo ta Vseukrayinskogo Negajno pislya priyizdu do Kiyeva vin rozislav svoyemu duhovenstvu cirkulyar z vimogoyu z yavitisya na reyestraciyu i pidkoritisya jomu i moskovskomu VCU Duhovenstvo vidpovilo na cyu vimogu sucilnoyu vidmovoyu Todi Tihin rozislav duhovenstvu vtorinne pidtverdzhennya svoyih vimog zagrozhuyuchi represiyami u razi nepokori Rezultat buv odnakovij kiyivske duhovenstvo ne zabazhalo viznavati Tihona Cherez pivroku povernuvsya na Voronezku obnovlensku kafedru yaku zalishiv jogo zminnik Petro Sergyeyev V 1924 roku brav uchast u poslanni gramoti patriarhu Grigoriyu VII U 1925 roci brav uchast u obnovlenskomu Pomisnomu sobori v Moskvi Vlitku 1926 roku pid chas zustrichi z arhiyepiskopom Petrom Zviryevim vidkinuv jogo propoziciyu prinesti pokayannya i povernutisya do lona Pravoslavnoyi Cerkvi Pomer 17 lipnya 1926 roku u Voronezhi pohovanij u Blagovishenskomu sobori Mitrofanivskogo monastirya ne zberigsya PrimitkiBiograficheskij slovar vypusknikov Kievskoj duhovnoj akademii 1819 1920 e gg T 1 A J Kiev 2014 2021 12 29 u Wayback Machine str 237 Lavrinov Valerij protoierej Obnovlencheskij raskol v portretah ego deyatelej Materialy po istorii Cerkvi Kniga 54 M 2016 str 537 Vypuskniki Kievskoj duhovnoj akademii originalu za 6 sichnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2014 Vysochajshie poveleniya Cerkovnye vedomosti izdavaemye pri svyatejshem pravitelstvuyushem sinode 19 iyulya 1914 29 S 340 Arhiepiskop Veniamin Muratovskij 1910 1920 gg 2016 08 22 u Wayback Machine na oficialnom sajte Simbirskoj mitropolii Chernaya kniga Shturm nebes sbornik dokument dannyh harakterizuyushih borbu sovetskoj kommunisticheskoj vlasti protiv vsyakoj religii protiv vseh ispovedanij i cerkvej sost A A Valentinov s vvodnoj st Petra Struve Parizh Izd Rus nac stud ob niya 1925 S 87 88 LiteraturaArhiepiskop Kurskij i Oboyanskij Tihon Kurskie eparhialnye vedomosti 1 8 avgusta 1914 29 30 chast neoficialnaya str 603 605 CDNI VO F 1 Op 1 D 607 Sergij Petrov arhiepiskop Istoriya Voronezhskoj eparhii ot eyo uchrezhdeniya do nashih dnej v chetyryoh chastyah Ch IV Voronezh Minsk Odessa 1961 1969 Mashinopis S 721 722 Manuil Lemeshevskij mitropolit Russkie pravoslavnye arhierei perioda s 1893 po 1965 gody Kujbyshev 1966 Ch 6 S 292 293 Pavlovskij I F Poltavcy ierarhi gosudarstvennye i obshestvennye deyateli i blagotvoriteli Poltava 1914 str 271 PosilannyaArhiyepiskop Voronezkij i Zadonskij Tihin V Vasilevskij 1920 1923 na sajti Rosijske pravoslav ya

Дата публікації:
Топ