Ма́рфа Ксенофо́нтівна Ти́мченко (нар. 25 березня 1922, Петриківка — пом. 26 березня 2009, Київ) — українська художниця; член Спілки архітекторів України з 1947 року, Спілки радянських художників України з 1950 року та Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1994 року. Дружина художника Івана Скицюка, мати художниці Олени Скицюк, бабуся художниці (Олени Кулик).
Тимченко Марфа Ксенофонтівна | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження | 25 березня 1922 Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР | |||
Смерть | 26 березня 2009 (87 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Країна | ![]() ![]() | |||
Діяльність | художниця | |||
Вчитель | Пата Тетяна Якимівна, (Статива Олександр Феодосійович), (Рокицький Микола Андрійович) і (Кулик Олександра Василівна) | |||
Відомі учні | (Кожевникова Тетяна Анатоліївна) | |||
Працівник | Київський експериментальний кераміко-художній завод і Коростенський порцеляновий завод | |||
Член | Спілка архітекторів України, Спілка радянських художників України і Спілка майстрів народного мистецтва України | |||
У шлюбі з | Скицюк Іван Степанович | |||
Діти | Скицюк Олена Іванівна | |||
Нагороди | ||||
|
Життєпис
Народилась 25 березня 1922 року у селі Петриківці (нині селище міського типу у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Україна) в селянській сім'ї. Мати, Олександра Медяник, була відомою у селі вишивальницею. Навчалась у початковій місцевій школі, де її першим педагогом став учитель малювання, креслення і каліграфії (Олександр Статива), що сприяв відкриттю Петриківської художньої школи, в якій Марфа навчалась протягом 1936—1938 років. Її наставницею була майстриня петриківського розпису Тетяна Пата. Після школи вступила до (Київської школи майстрів народного мистецтва), де навчалася протягом 1938—1940-х років, зокрема у таких майстрів як (Олександра Кулик), (Микола Рокицький), Тетяна Флору.
Через нестатки змушена була йти працювати, не закінчивши навчання. Влаштувалася на роботу у Київський експериментальний кераміко-художній завод, але тоді отримала там лише посаду технічної працівниці з виготовлення барвників. Через незначну зарплатню, перейшла на роботу у Коростенський порцеляновий завод, де почала оздоблювати петриківкою порцеляну. Пропрацювала на цьому виробництві півроку: завод закрився через початок війни. З великими труднощами повернулася у Петриківку, де працювала у колгоспі. Кілька разів утікала під час вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини, зокрема, зі збірного пункту в Дніпропетровську разом з іншою відомою у майбутньому майстринею, (Вірою Клименко).
З 1944 року знову в Києві, працювала в кількох художніх закладах, перш за все в Інституті художньої промисловості Академії архітектури Української РСР. З 1954 по 1977 рік працювала художницею порцеляни на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Жила у Києві, в будинку на (провулку Академіка Філатова), № 3/1, квартира № 44 та на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 46. Померла у Києві 26 березня 2009 року.
Творчість
Працювала в галузі декоративного мистецтва (розписи на порцеляні), монументального живопису, підлакового розпису на дереві (дитячі меблі, скриньки), книжкової графіки, створювала плакати, художні листівки. Серед робіт:
- декоративне блюдо «Багатство» (1970);
- плакат «Володимир Ленін»;
- декоративні панно
- присвячене 30-річчю Великого Жовтня (1947);
- з силуетом Тараса Шевченка (1961, у співавторстві з Олександрою Ружонковою);
- «Тече вода з-під явора» (1964);
- «Ювілейне» (1967);
- вази
- «Хлюпочуться качаточка» (1964);
- «Тарас Шевченко. 1864—1964» (1964, у співавторстві з (Ярославою Козловою));
- «І вітряки на полі… І долом геть собі село» (1964, у співавторстві з Галиною Зак);
- ювілейна ваза з портретом Тараса Шевченка (1964, у співавторстві з (Олександром Сорокіним) і В. Полевою);
- «Коло млину, коло броду» (1972);
- «Моя квітуча Україна» (1985);
- «Квітчає весна землю» (1989);
- розписи
- каюти пароплавів «Тарас Шевченко» та «Микола Гоголь»;
- (настінні розписи магазину іграшок «Казка») (1979, у співаторстві);
- бібліотека для дітей у Білій Церкві (1983—1984).
Розписані нею порцелянові вази радянські діячі дарували лідерам інших країн — Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто.
З початку 1970-х років, продовжуючи оздоблювати порцеляну у традиційному петриківському стилі, одночасно почала писати сюжетні пейзажі у цілком оригінальному стилі, заснованому на принципах петриківського розпису. Усе подальше життя, до 2009 року включно, продовжувала виконувати такі картини, розвиваючи та урізноманітнюючи свій оригінальний стиль живопису. Серед живописних робіт:
- «У морі» (1963);
- «Сині птахи» (1966);
- «Курінь» (1970);
- «Ведмежа сім'я» (1972—1973);
- «Квіти»;
- «Квітка з ягодами»;
- «Помідори»;
- «Пляж у Седневі»;
- «Стоїть гора»;
- «Чорноморка»;
- «Дощ у Седневі» (1975);
- «Ведмідь лізе по мед»;
- «На лузі»;
- «Спогад про дитинство»;
- «Свято Івана Купала»;
- «Біля хати в Сорочинцях»;
- «Бабуся залишилась одна»;
- «Явір над водою» (1989);
- «Квітуча садиба» (1990);
- «Вулики» (1994).
Окрему вагому серію становлять тематичні розписи на фарфорових виробах (декоративні вази, тарелі, кубки тощо), виконані за мотивами творів Шевченка. У різні роки створила композиції:
- «Люди навідують Шевченка» (1997);
- «Реве та стогне Дніпр широкий» (1998);
- «Сім'я вечеря коло хати» (1999);
- «Мені тринадцятий минало» (1999);
- «Ще треті півні не співали» (2002);
- «Село Лебедин, де бував Шевченко» (2006);
- «Катерина» —серія з чотирьох творів:
- «Аж гульк, зима впала» (1998);
- «Подивись на мене» (2002);
- «Прийми, Боже, мою душу» (2002);
- «Батьки сидять журяться, а Катерина просить прощення» (2002);
- «Шевченківська липа в Седневі» (1985—1992).
Твори шевчківської серії репродуктувалися у багатьох виданнях, друкувалися у вигляді комплектів листівок, календарів, плакатів. Неабиякий успіх мав твір «Сім'я вечеря коло хати», виданий як плакат.
Брала участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках з 1949 року.
Окремі роботи художниці зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
Відзнаки
- Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1960 року;
- Орден «Знак Пошани» (1967);
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1973);
- Народний художник УРСР з 1977 року;
- Премія імені Катерини Білокур (1990, перша лауреатка);
- Шевченківська премія за 2000 рік.
Примітки
- Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис. Київ. Знання-Прес. 2006 С. 60.
- (М. Г. Лампека). Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 231.
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 345.
- Інтерв'ю Марфи Тимченко: Спробуйте магазин розписати тоненьким котячим пензликом // Бізнес — новини України, №3 (834) від 19.01.2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
Література
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна= // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 455.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 226.;
- (Г. А. Мєстечкін). Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., С. 267;
- Тимченко Марфа // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — .;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 575. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Тимченко Марта Ксенофонтівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.;
- Олена Осадча. Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 253—254.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет