Тара́сенкове — село в Україні, у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 640 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Золотухинська сільська рада.
село Тарасенкове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Громада | Оржицька селищна громада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 640 |
Площа | 3,308 км² |
Густота населення | 193,47 осіб/км² |
Поштовий індекс | 37734 |
Телефонний код | +380 5357 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°54′28″ пн. ш. 32°40′56″ сх. д. / 49.90778° пн. ш. 32.68222° сх. д.Координати: 49°54′28″ пн. ш. 32°40′56″ сх. д. / 49.90778° пн. ш. 32.68222° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 110 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Оржиця, вул. Центральна, 24 |
Карта | |
Тарасенкове | |
Тарасенкове | |
Мапа | |
Тарасенкове у Вікісховищі |
Географія
Село Тарасенкове знаходиться за 3,5 км[] від села Райозеро. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. В селі знаходяться два ставки. Є парк із багатим видовим різноманіттям дерев.
Історія
Цей розділ може містити . (25 вересня 2020) |
Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. (25 вересня 2020) |
Поселення територіально сформувалося на початку ХХ сторіччя з двох хуторів: Сухо-Іржавець(Сухо-Іржавецький), або Косинщини(також відомий як хутір Косинського), який відносився до Остапівської земгромади Оржицької волості, і Тарасенків Золотухінської земгромади Денисівської волості.
Одна з перших письмових згадок про це поселення є в «Описі Київського намісництва» (1781 р.) в якому говориться, що Тарасенків - це козак, а в цьому хуторі на той час було три хати: дві - виборних козаків, одна - посполитих. Інший хутір, в якому налічувалося сім хат, належав значковому товаришу на прізвище Косинський. Відомостей про засновника хутора не віднайдено, але існують певні припущення його приналежності до українського козацтва, адже з кінця XVII ст. Гетьмани відзначали героїв- козаків Запорізького війська ординами за подвиги під час бойових дій, Які тоді називалися «значками». Звідси походить назва «значковий товариш», тобто козак-лицар, відважний герой війни, заслуженого відзначений українськими правителями. Гетьманський ордин, дарований козакові, назавжди закріпляв його статус і покращував матеріальний стан, адже «значкові товариші» прирівнювалися у правах з «військовими товаришами» (заслуженими козаками), але без права успадкування лицарської честі та військових маєтностей нащадками. В подальшому родина Косинського тримала й розбудовувала хутір багато років, і тільки події 1917 р. примусили його нащадків покинути ці землі.
На землях золотухінської громади був розташований раніше згадуваний хутір Тарасенків, а у балці посередині між Остапівкою та Мокроіржавецькими хуторами на відстані одного кілометра був розташований хутір Сухо-Іржавець (Косинщина). За даними 1859—1860 рр. Тарасенків-«хутор Владыческий- Тарасенка Івана Павловича(його нащадки мешкали ще в селі на початку ХХ сторіччя, а садиби збереглися до 60-х років)- 4 дворы, 15 душ, 56 десятин земли, одна ветряная мельница. Хутор Сухо-Иржавець владыческий — Косинського Зосима Васильевича- 13 дворов, 95 душ, 195 десятин земли».
Ці два поселення поступово розростаються. В «Алфавитном указателе населенных мест Полтавской губернии» за 1910 р. подано такі відомості: «хутір Тарасенків при селі Золотухи Денисівської волості мав 9 господарств, з них 5 належали козакам, 4-привілейованим. Проживало 62 особи. Їм належало 188 десятин землі, в тому числі 166 десятин ріллі». Найбільш поширеними тут були родини Тарасенків, Норків, Петриків.
Хутір Сух-Іржавець мав 33 двори, 171 жителів. Найбільшого поширення набули родини Коршунів і Телюків. Пан Косинський володів більш як стома десятинами землі, а також відбудував дуже добротний житловий будинок, в якому жив управляючий (сам Косинський мешкав у Лубнах), також були господарські приміщення, стайні для коней і корів.
В моторошному тридцять другому в радгоспний патронат була направлена група дітей- знедолені дочки та сини поламаних, розкуркулених людей з Харківщини: Михайло Іванович Ткаченко, Семен Іванович Мартиненко, Віктор Семенович Очкасов і дівчина Анюта(прізвище не збереглося). Молодь працювала на різних ділянках радгосптного виробництва та поповнила у подальшому ряди комсомольської організації. Послідовні дії радянської влади, спрямовані на вичавлюваня з селян усього істинного і святого, закінчилися для працьовитого, мирного і цілком безневинного народу справжньою трагедією. Чорний тридцять третій не тільки тіло виснажив, а й душу зламав, загнав у глуху пастку незатьмарений розум незбагненністю причини й самої можливості голодного жаху. Цей страх мав зробити селян слухняним знаряддям у руках влади, знищити навіть психологічну готовність до опору не лише соціально- економічній, а й національній політиці правлячого режиму. Зрештою, селян прагнули позбавити права давати оцінки владі як такій. На жаль, значною мірою це зробити вдалося. Холодна ватяна рука голоду доторкнулася і до наших сіл. Десятки загиблих, цілі родини… І серед них Боженко Ганна, Боженко Василь, Бура Оксана, Бура Галина, Бура Марія, Бура Оксана, Бурий Данило, Бурий Павло, Бурий Василь, Бурий Іван, Кислий Андрій та його дружина, Корнієнко Прокіп, Кривохижа Омелян, Кривохижа Марія, Кривохижа Василь, Кривохижа Антон, Кривохижа Марія, Кузьменко Лука, Кузьменко Іван, Новик Іван, Новик Олександра, Петрик Костянтин, Петрик Пріська, Петрик Марія, Петрик Григорій, Петрик Василь, Петрик Яків, Петрик Фанасій, Петрик Степан, Петрик Костянтин, Петрик Параскева, Петрик Уляна, Петрик Костянтин, Петрик Кузьма, Реута Тетяна, Реута Параска, Реута Андрій, Реута Параска, Рудник Петро, Самойленко Петро, Семененко Олександра, Сергієнко Явдоха, Сергієнко Ольга, Сергієнко Іван, Сергієнко Анастасія, Скороход Василь, Скороход Векла, Скороход Віра, Сушиць Дмитро та багато- багато інших.
1933 р. на посаду директора радгоспу імені Молотова був призначений Іван Георгійович Піддубний(1905 р. н.), родом з Харківщини, член ВКП(б) з 1929 р. до призначення на Оржичинні працював заступником директора радгосту «ХТЗ». Так, в 1934 р. в радгоспі уже було 10 тракторів та 2 автомобіля. В тваринництві- 2541 голів свиней, 266 свиноматок, 42 корови, 80 коней. Його діяльність оцінювалась позитивно- радгосп був єдиним прибутковим господарством у Харківській області в 1936 р. Також за високі показники у вирощуванні свиней робітник радгоспу комсомолець Йосип Пепрович Реута(уродженець села Золотухи) був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Спеціалістами радгоспу на той час були: К. Г. Пивоваров- помічник директора, А. С. Детюченко та Пісковий- зоотехніки, Н. Підгородецький та Гнідак- ветлікарі, Куцевол і Клименко- веттехніки(завфереми), ф. І. Босий — бухгалтер, П. П. Савран — старший рахівник, Іваницький — агроном, Забіяка — агроном, Кондратенко — голова робіткомо. В 1935 р. в країні розгортається стаханівський рух. Не стояли осторонь і працівники радгоспу. Першим удостоївся звання «стахановиць» тракторист Лука Григорович Босенко(1935 р.). В 1939—1940 рр. передовиками- стаханівцями стали Олексій Семенович Савлучинський, Андрій Панасович Буц, Іван Харитонович Норка(це звання він підтвердив в 1941 р. і був направлений у Москву учасником ВДНГ). Спеціалістом по зоотехніці після закінчення Хомутецького технікуму в 1935 р. стає Марія Давидівна Голік. Вона очолила колектив СТФ. Згодом, після закінчення Полтавської однорічної партійної школи, займає посаду секретаря партійної організації радгоспу(до 1938 р.). Потім-знову керівник свиноферма. Неспокійна душею, щира серцем, справедлива була ця жінка. Під час окупації у період Великої Вітчизняної війни Марія Давидівна перебувала у селі. Її декілька разів заарештовували, але відпускали: ніхто з жителів Тарасенкового не видав, що вона була комуністом і парторгом. На превеликий жаль, великої шкоди господарству завдали необґрунтовані репресії 1937—1938 рр. Безпідставно засуджено велику групу керівників і спеціалістів, серед яких П. П. Савран, Федір Граб та інші. Більшість працівників радгоспу були засуджені за пропаганду чи агітацію, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади чи до вчинення контрреволюційних злочинів (54-2, 54-9), а також за розповсюдження, чи виготовлення, чи зберігання літератури подібного змісту. Після І. Г. Піддубного на посаді директора згадуються прізвища товариша Спартака, І. Ф. Горюна(лютий 1938 р.). Восени 1938 р. — Йосип Гнатович Лісовий. Через рік — Оникій Кирилович Лихацький (1894 р. н., член ВКП(б) з 1932 р.). В 1940 р. в радгоспі налічується 2482 голів свиней, 226 свиноматок, 57 корів, 158 голів молодняку ВРХ та 183 голів коней. Напередодні Другої світової війни в селі Тарасенкове була початкова школа, клуб, їдальня. В 1941 р. в радгоспі налічувалося 3,5 тис. голів свиней, 85 корів, 8 тракторів «Універсал», 3 комбайни «Комунар», 6 автомобілів, 11 господарських та 60 житлових будівель. Всі виробничі процеси в галузі тваринництва велися вручну.
В роки Другої світової війни радянська влада мобілізувала до лав Червоної армії із сіл Золотухинської сільської ради та Остапівки понад 300 чоловіків. Жінок, інвалідів й літніх людей примушено працювати на будівництві оборонних ліній. Меланія Олександрівна Рудник з Золотух була нагороджена Почесною Грамотою 24 Управління оборонного будівництва НКУ СРСР 31.01.1944 р., також вона відзначена медалями «Захисник Вітчизни» і «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». Такою ж медаллю нагороджено і понад 50 мешканців Тарасенкового, Золотух і Остапівки.
В Тарасенковому під час окупації було створено громадське господарство «Діброва», керуючим якого був Іван Федорович Скрипник. В ньому працювали жінки, підлітки, військовополонені. За спогадами Лідії Андріївни Пантелей у селі було 11 полонених червоноармійців (відомі прізвища бійців Чирізова та Олександра Леня). Сама вона виконувала деякі доручення червоноармійців, а також ховала записки в таємних місцях: кому вони були призначені і їх зміст-невідомо. Само Іван Федорович Скрипник був дуже суровою людиною, любив дисципліну і порядок, але його поважали односельці за справедливість і повагу до людей. Він безпосередньо підпорядковувався німецькомому коменданту, який періодично приїздив до села. Перекладачкою була медсестра Віра Василівна(прізвище не збереглося). Іван Федорович дуже вміло використовував свої права та свій у плив на захист сельчан, вміло протидіяв поліцаям, серед яких були місцеві жителі Григорій Шульга, Федір Телюк, Микола Кужіль. Не раз рятував тих односельців, кого збиралися вивезти із села до Німеччини-відвозив німцям свиней, а назад зі станції повертався звільненими людьми. Повертався з юнаками і дівчатами-майбутьнім села! І якщо неймовірних фізичних поневірянь і душевних мук завдала селянам примусова праця на німецьких поневолювачів, то масове насильницьке вивезення молоді на каторжні роботи до Німеччини заганяло у глухий жорстокий кут: ховаючись від поліцаїв, молодь піддавала смертельній небезпеці своїх рідних і близьких людей. Багатьом краян з Тарасенкового, Золотух і Остапівки не вдалося уникнути цієї долі. Серед них В'ялков А. М., В'ялков О. І., Верпета О. С., Гончаров К. О., Грицун М. О., Каурова А. В., Кожушний М. І., Корнієнко П. А., Лях Д. П., Охріменко Г. А., Петрик М. І., Пихтін Г. Ф., Птіцен С. П., Реута М. Г., Семененко І. Н., Сергієнко І. К., Синящок О. Ф., Сідорова Г. К., Скрипка А. В., Скрипка В. С., Скпипка О. М., Черненко А. Х., Яковенко М. Я.(с. Тарасенкове).
Їх доля склалася по різному: загинули від виснажиння, хвороб та травматизму, повернулися після ретельних перевірок у радянських спецтаборах у 1945 р. в рідні села, залишилися жити й працювати на чужині. Більше сотні скалічених життів… Та їх могло бути значно більше, аби не свідомі патріотичні дії Івана Федоровича Скрипника. За спогадами, після закінчення війни він приїздив у Тарасенкове вже капітаном радянської армії. Односельці дуже прохали його залишитися і очолити радгосп, але Іван Федорович відмовися. Окуповані села провалилися у безпросвітні дні й ночі. Гітлерівці сподівалися підірвати єдність, волю й силу народу, його прагнення до організованого опору, але реалії окупаційного режиму змусили багатьох переосмислити як політику фашистської Німеччини, так і власну поведінку. Індивідуальні прояви непокори та партизанська боротьба в телу німецьких військ набула масового, всенародного характеру. Навіть ті, у кого віра в ідеали радянської влади була підірвана репресивною політикую сталінської тоталітарної системи, прагнули помсти гітлерівцям. Чимало імен героїв, полеглих у сутінках ворожого тилу з наших сіл, залишилися у забутті-звичайні люди, вклад яких у перемогу і донині через невідомість й невимірність не оцінений гідно. Вони знали, що йдуть на смерть. Знали-і йшли… Час відродження, воскресіння нашого краю-20 вересня звільнено Тарасенкове і Золотухи. Час, коли ми згадуємо поіменно полеглих, схиляємо чоло на знак вшанування тих, хто навіки залишився безіменним-схиляємо чоло в хвилину мовчання. Ще майже два роки, неймовірно довгих і не менш трагічних, триватиме ця війна, яка з наших юнаків та дівчат зробила справжніх героїв-рішучих, твердих, сміливих, впевнених у перемозі. Ім'я кавалера ордена Слави трьох ступенів Федора Яковича Тонкошкура також тісно пов'язене з селом Тарасенкове, в яке він у 1950 р. приїхав працювати в радгосп із Сумської області(народився с. Боброве, Лебединський район). Його фронтові дороги пролягли Прибалтикою. Саме в боях за її визволення командир кулеметної обслуги Федір Якович проявив зразки високої військової підготовки, мужність і відвагу при виконанні бойових завдань, умілі дії на полі бою, був удостоєний високих урядових нагород. Так само численними нагородами відзначені учасники війни, серед яких Федір Васильович Бурик, Василь Дмитрович Ворона, Петро Йосипович Бурий, Василь Петрович Грицун, Олександер Петрович Головін, Василь Іванович Кадесников, Іван Леонтійович Корж, Петро Тарасович Охріменко, Іван Микитович Дітняк, Миколо Андрійович Парамонов, Михайло Григорович Нестеренко, Михайло Данилович Демченко, Григорій Петрович Кузьменко, Григорій Олексійович Тарасенко, Григорій Дмитрович Литвиненко, Петро Панасович Пашко, Іван Павлович Реута, Іван Васильович Петрик, Василь Антонович Реута, Василь Андрійович П'ятак, Федір Васильович Зеленський, Василь Миколайович Верпета, Олександер Петрович Тищенко, Андрій Федорович Компанієць, Іван Макарович Дмитренко, Олександер Павлович Медведєв, Іван Семенович Матвієнко, Іван Іванович Литовченко, Іван Григорович Лалич та багато-багато інших. За мужність і відвагу, проявлену в боях, 134 одно сельця нагороджені орденами і медалями. Їх чисті долі-важкі, чесні, небагаті на перший погляд, але так щедро сповнені людськими надіями на краще майбутне. У вересні 1943 р. села Тарасенкове, Золотухи та Остапівка були звільнені від німецько-фашистських окупантів. І якби не всеохоплююче відчуття безмірного щастя від такого бажаного мирного життя, навряд чи витримали б односельці те пекло повоєнного трудового тилу. Нелюдський величезний тягар тягнули усією такою рідженою-прорідженою чисельними мобілізаціями на фронт, героїчними й нелогічними смертями під час окупаційного режиму, примусовим вивезенням до Європи сільською громадою, беручи від землі неймовірними зусиллями зерно й городину у знесилені й такі мужні долоні, відновлюючи майже з нічого тваринництво як у якості молочарства, так і певний час у якості єдиної тяглової сили на ланах. При відступі частина господарських та житлових будинків була зруйнована фашистами, сільгоспреманент та більша частина худоби були вивезені. Відсутність пристосованих до житла приміщень призводила до того, що окремим сім'ям доводилося жити в землянках, які опалювалися соломою, соняшничинням і кукурудзинням. Люди не мали необхідної їжі, одягу, білизни-злидні й поневіряння досягали майже критичної межі. Але усі перешкоди долались передусім завдяки тому, що йшли спільно, не лишаючи нікого наодинці з бідою і випробуваннями. Укупі долалися усе, крім одного-втрати близької людини: чоловіка, сина, батька. Її неможливо було розділити ні з ким. І носили в собі ті жінки безмежну тугу, прокидались від незрозумілої для хліборобських душ тривоги, чайкою кричали, чекаючи і до останнього сподіваючись на повернення, ховалися в погребі, в сараї, що ніхто не чув їх плачу-плачу за коханим, за найріднішою найріднішою людиною… Параска Луківна П'ятак, Олександра Григорівна Дмитренко, Варвара Михалівна Скороход, Марія Яківна Дмитренко, Ольга Яківна Рудна, Віра Захарівна Кузьменко, Олександра Іванівна Тарасенко, Наталія Федорівна Демченко, Ганна Филимонівна Заєць, Парасковія Василівна Бараненко, Марія Григорівна Норка, Наталія Купріянівна Норка, Ольга Дмитрівна Нікітченко, Меланія Гнатівна Петренко, Парасковія Тихонівна Сірокурова, Мотрона Федорівна Степаненко, Килина Йосипівна Потоцька, Марія Семенівна Моргунець, Олена Василівна Дейнека та багато-багато інших-їм випала складна доля солдатської вдови: війна, раптово увірвавшись у селянське життя, забрала з хати годувальників, дорогих серцю людей, батьків їх дітей. Про кожну з них можна розповідати багато. І буде це бентежна повість про невмируще кохання, жіночу вірність, відданість материнському і громадянському обов'язку. Нелегка доля випала їм, у них на вихованні залишилися діти і всю свою жертовну любов і безмежну ласку вони віддали їм-і таким рідкісних хвилин, вільних від тяжкої щоденної роботи у господарстві, на це вистачило! У дуже суперечливих умовах почалась відбудова виробництва. В межах відновлення роботи партійних осередків і сільської ради представники комуністичної партії очолили роботу по розвитку господарств та реставрацію житлового фонду.
Не менш самозречено відроджувалися веробничі процеси і в радгоспі імені Молотова. Весь тягар ліг на плечі жінок, які у відсотковому відношенні складали більшість працездатних мешканців. Саме вони у цей період на відновлених тракторах ХТЗ «Універсал» забезпечували усі механізовані роботи на полях радгоспу. Трактористами працювали Дарина Іванівна Савлучинська(в радгоспі-з початку заснування), Любов Сергіївна Гуріна, Палажка Семенівна Босенко, Улянна Архипівна Голуб, Галина Петрівна Грицун, Ольга Леонтіївна Коршун. У кузні господарювали звільнені від мобілізації на фронт Марко Телюк та Антон Микитович Нікітчинко. На різних ділянках радгоспного виробництва були задіяні понад 230 осіб-перед ними стояли певні задачі щодо якнайшвидшого досягнення показників аграрного виробництва довоєнного рівня. Директиви комуністичної партії, імідж якої в очах людей як переможниці найлютішого ворога-нацизму-постійно поліпшувався, набували все жорстокішого значення по відношенню до селянства. Партія постійно прагнула забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами сільськогосподарського виробництва та життя на селі, дедалі більше віддаючи перевагу в кадровій політиці своїм довіреним особам-перевіреним комуністам. І дуже часто це шкодило виробничим інтересам, розколювало сільську громаду на «чистих» і «нечистих», перешкоджало службовому просуванню професійних, ділових, але безпартійних чи «заплямованих» полоном, передвоєнним засланням, працею на німців людей. Звитяжне закінчення у травні 1945 р. найважливішого етапе Другої Світової Війни-воєнних дій на радянсько-германському фронті-тільки посилило тиск по відношенню до окремих верств народу. Адже Велика Перемога стала не тільки епохальною межею загальновизначного прояву любові і пам'яті народної про тих, хто не повернувся з жорстоких боїв, хто назавжди увійшов у безсмертя, а й гострою політичною гранню, якою безкомпромісно було ростято і мирне сільське населення: у своїй страшній безвиході працювати під час окупації на фашистську Німеччину. Поступово, долаючи цілу низку перевірок у радянських спецтаборах, поверталися в Золотухи, Остапівку та Тарасенкове юнаки та дівчата, яких насильно було вивезено до окупованою Європи. Ще повільніше приїжджали і сільські фронтовики. І з кожним вороттям, умитим щасливими сльозами, ставало більше міцних чоловічих рук, які були так необхідні для виконанні складних завдань IV трудової п'ятирічки 1946—1950 рр. Вони, демобілізовані воїни, зобов'язувалися перед партією і працювати по-фронтовому над сталим відродженням сільського господарства. З липня 1945 р. до керівництва радгоспом став Федір Юхимович Мисяк. Працював до травня 1947 р. Головою Золотухинської сільською ради в цей час був Йосип Михайлович Ярмош, з червня 1946 р. по січень 1948 р.-Яків Іванович Скороход. Події розгорталися за сценарієм трагічного 1933 року. І хоча людські втрати від голоду 1946—1947 рр. були меншими ніж від Голодомору 1932—1933 рр., страждання і смерть селян та їх дітей були такими ж жахливими. У другій половині 1947 р. радгосп очолив Трохим Петрович Полтарацький, котрий працював на цій посаді до 1949 р. З серпня 1949 р. по січень 1961 р. радгосп Молотова очолює Володимер Кузьмович Савенко. Золотухинською сільською радою по квітень 1949 р. керує Іван Кіндратович Заєць, потім по січень 1950 р.-Павло Трохимович Хоменко, з квітня 1950 р. по квітень 1956 р. головою працює Яків Іванович Скороход, який змінив на цій посаді Петра Панасовича Пашка. Важкими, позначеними виснажливою працею та матеріальними нестатками були повоєнні роки. Працелюбність, патріотизм, ентузіазм і надзвичайне терпіння зробили, здавалося, неможливе.. Війна з її страхітливими жертвами залишалася позаду, повоєнні труднощі здавалися для односельців тимчасовим явищем, не такими уже й страшними в порівнянні з трагічними буднями війни. Попереду були надії, що зі здобутою перемогою країна не скидатиметься на обложену фортецю, відпаде необхідність постійно зосереджувати ресурси на воєнних потребах, уряд дбатиме про добробут свої громадян. Ось чому зі щирою радістю сприймався кожний крок до цього життя. В ті роки кожен знав: щоб краще жити, треба краще працювати. І ці слова звучали не гаслом, не закликом. Це булу абсолютна істина. Іншого шляху до добробуту як через працю — щоденну, напружену, важку й зважену — в людей не було. Велике увага в радгоспі в той період приділяється як виробництву, так і громадському будівництву. Цьому значній мірі сприяло введення в експлуатацію цегельного заводу, який розташовувався за озером на Косинщині і успішно діяв до 1961 р. Керівником виробничого процесу був товариш Дранов. Робітники — Сергієнко І. К., Пихтін Г. Ф., Корнієнко П. А., Скороход І. В., Кривохижа Г. О. Волами завозив глину односелець Шабля. Після трагічної смерті Дранова керувати роботами став Григорій Миколайович Вітченко, який до того працював на цегельному заводі в Оржиці. Як одного з кращих фахівців його було запрошено в Тарасенкове. Разом з ним працювали Бараненко Б. Г., Боженко М. Л., Підгора Л. Т., Слинко Т. В. Спочатку заводську піч топили соломою, згодом — вугіллям. Трактором Тарасенко О. П. приводив у дію вентилятор, який подавав повітря в піч. Близько 70 тис. цеглин випалювались протягом 4—6 діб. Наявність власного будівельного матеріалу сприяла швидкій розбудові сіл. І в Тарасенковому, і Золотухах, і в Остапівці мешканцям виділялися невеликі земельні ділянки, на яких будівництво велося громадським способом, за участю родичів та сусідів, котрі допомагали один одному. Особливого піднесення цей процес набув у 50—60-х роках. За короткий час у селі з'явилися цілі оновлені вулиці. Так продовжувалися коронні родинні прізвища Норків, Семененків, Ярмошів, Кривохиж, Дмитренків, Скороходів та інших, які були найбільш розповсюдженими на цих землях. Дирекцією радгоспу приділяється значна увага розвитку тваринництва. На молочтоварній фермі успішно працюють Мина Михайлович Коршун, Іван Лікандрович Телюк, Петро Герасимович Тилюк, сестри Ганна Петрівна Ткаченко та Варвара Петрівна Мартиненко, Ганна Федорівна П'ятак та інші старанні працівники. Значні зусилля спрямовуються на подальше відродження свинарства — основної спеціалізації відродження свинарства — основної спеціалізації виробництва. На роботах у радгоспі зайнято 369 робітників, але відродження сталої діяльності господарства та виконання поставлених державою завдань потребували значного прискорення та подальшого нарощування виробничих темпів. Саме тому керівництво проводить залучення сторонніх працівників із Сумської області. На запрошення в Тарасенкове приїжджають сімнадцять сімей, частина з яких невдовзі повернулася назад. Серед тих, хто залишився та в подальшому плідного працювали були: Хима Лазарівна Солошенко, Дмитро Павлович Лях, Михайло Прокопович Демещенко, брати В'ялкови — Тимофій Іванович та Олексій Іванович, Кость Олексійович Гончаров, Палажка Аврамівна Кібала, Федір Васильович Бурик, Федір Рудніченко, Федір Якович Тонкошкур. І все ж на початку 50-х років низька продуктивність радгоспного виробництва залишається. Поворотним пунктом у розвитку сільського господарства став вересень 1953 р., коли в країні були ініційовані значні зміни в аграрній політиці держави. Основні заходи були спрямовані на підвищення матеріальної зацікавленості господарств, збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного і кадрового забезпечення. З січня 1954 р. почали діяти постійні погектарні норми поставок тваринницької продукції, заборгованість минулих років було списано, також були зменшені поставки овочів і картоплі. Частину продуктів селяни продавали державі у порядку закупок через заготівельні організації. В 1953—1958 рр. заготівельно-закупівельні ціни зросли на зерно — у 7 разів, на картоплю — у 8, на продукти тваринництва — у 5,5 рази. Скасовано обов'язкові поставки сільськогосподарських продуктів із колгоспних дворів, удвічі знижені податки з присадибних господарств. У 1958 р. встановлені єдині закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, диференційовані по зонах країни. Господарства отримали право, з урахуванням планів заготівель і закупок, визначити розмір посівних площ під певні культури, кількість худоби, самостійно використовувати власні ресурси, впроваджувати щомісячне авансування робітників. Саме в цей період радгосп очолює Володимир Кузьмович Савенко, людина, яка змогла ініціювати розвиток господарства на всіх напрямах: передчуттям оновлення було насичено все. Вартісність його доробку-в конкретності, в конструктивності, в тих майже п'яти тисячах днів-понад 12 років він керував господарством,-які приносили радгоспникам відчуття єдності і впевненості у майбутньому, у виконанні виробничих та соціальних планів. Так, в 1956 р. в радгоспі було запущено в експлуатацію електростанцію з двома потужними двигунами, яка змінила попередню невелику: з 1947 р. працювала електростанція, яка забезпечувала роботу верстатів. Її обслуговували Хворостенко П. С., пізніше-Корнієнко І. Ф., Дерев'янко Г. І. Значна увага, приділяється будівництву житла, господарських будівель. В 1954 р. здано два одноквартирні, три двоквартирні та один восьмиквартирний будинки, пізніше побудовано дитсадок і майстерню. В 1956 р. збудовано двоквартирний будинок, телятник, вагову, відкрито нову їдальню, запрацювала водонапірна вежа, по селу активно прокладається водопровід. З 1958 по 1960 рік побудовано сім одно- і двоквартирних будинків, ветеринарну аптеку, корівник, дві вагові. Одними з кращих будівельників були Павловський О. С., Петрик В. І., Бондаренко В. Т., Шостак Т. М., Дворніков І. І., Комбаров Я. В. Наскільки потрібно було бути далекоглядним, розуміючи значення і роль мистецтва в житті людини керівником, щоб всього через 12 років після закінчення такої тяжкої війни, коли ще продовжувалася необхідна відбудова господарства, розпочати в Тарасенковому кращого на той час у районі Будинку Культури. Місце для будівництва було обрано в центрі села. За короткий час, враховуючи що доставка будівельних матеріалів та необхідних комплектуючих здійснювалася з різних куточків України, до дня 40-річчя великої Жовтневої Соціалістичної Революції, він гостинно відчинив двері: красень-будинок із залою на 320 місць, 3 кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності, костюмерна, кімната для бібліотеки, кімната для стаціонарної кіноустановки, радіовузол. За кошти господарства було закуплено багато різних музичних інструментів, сценічні костюми для учасників художньої самодіяльності. Частину декорацій для сцени виготовляли власними силами. І запалав такий яскравий і бажаний вогник культурного життя. Після напруженого робочого дня люди поспішали до Будинку Культури. Працювали драматичний, хоровий, танцювальний гуртки. Діяв інструментальний чоловічий та жіночий ансамблі, духовий оркестр, без якого не проходив жодний захід. І молодь, і краяни похилого віку брали активну участь у розвитку художньої самодіяльності. Роботою радіовузла добросовісно опікувався Г. І. Бурий, бібліотеки-К. О. Таран. Активним учасниками інструментального ансамблю були Єфрем Іларіонович Слинько, Микита Семенович Даценко, Микола Іванович Лазаренко, Василь Йосипович Москалець, Василь Петрович Грицун, Ганна Сергіївна Рахманова, Яків Володимирович Комбаров, Микола Тимофійович Підгора і багато інших, котрі володіли грою на декількох музичних інструментах. Драматичний гурток готував та здійснював постановку поширених на той час п'єс: «Назар Стодоля», «Наталка Полтавка», «Шельменко денщик». До програми концертів входили популярні російські та українські пісні, танцювальні постановки, музикальні твори, гуморески.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Оржицької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району.
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530662, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 442 виборці, явка 69,68%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 43,23%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 11,88%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 11,22%. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Фахраддін Мухтаров (самовисування) — 34,45%, за Анастасію Ляшенко (Слуга народу) — 22,74%, за Олексія Баганця (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 11,04%.
Економіка
- СТОВ "Агрофірма"Оржицька"
- Молочно-товарна ферма.
Об'єкти соціальної сфери
- Тарасенківська ЗОШ І-ІІ ступенів
- Будинок культури, збудований в 1957 році
- Тарасенківська сільська бібліотека
- Тарасенківський ДНЗ «Калинка»
- Дитячий майданчик
- Два продуктових магазина
- Два господарських магазина
- Кафе «Берізка»
- Два спортивних майданчики
- Стадіон «Колос»
- Відділення Укрпошти 37734
Галерея
Примітки
- AntonLyte (25 жовтня 2012), Українська: Історичні матеріали для цього видання зібрав Віктор Іванович Мокрій- рідному господаоству він присвятив понад 45 років трудового життя,двадцять з яких очолював профспілковий комітет.Велику допомогу в підготовці книги надали:Голінько Н.І.,Даниленко В.К.,Даниленко К.Ф.,Дмитренко І.П.,Дуля О.В.,Кислий Д.А.,Коршкн М.М.,Кривохижа О.П.,Левкович К.Г.,Мазняк М.М.,Макаренко В.Г.,Норка В.Д.,Павловський О.С.,Пантелей Л.А.,Пащенко Г.В.,Пихтін Н.П.,Реута М.О.,Рудник В.Г.,Семененко Т.К.,Халява Г.І.,Цимбал І.П.,Яреманко Ф.П.Використані численні світлини знаного оржицького фотографа Андрія Андрійовича Шамрая.Редакція висловлює щиру вдячність за надані архівні документи директору Оржицького ройонного історичного музею Людмилі Григоривні Мунько,голові музейної ради історику-краєзнавцю Володимиру Івановичу Боровському;директору районної газети"Оржицькі вісті" Олені Вікторівні Сидоренко;фахівцям Державного архіву Полтавської області,Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського. (PDF), процитовано 28 вересня 2020
- . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2022.
- admin. Онлайн-карта зелених бібліотек. Livelibrary (укр.). Процитовано 11 вересня 2020.
Посилання
- Погода в селі Тарасенкове
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tara senkove selo v Ukrayini u Orzhickij selishnij gromadi Lubenskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 640 osib Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Zolotuhinska silska rada selo TarasenkoveKrayina UkrayinaOblast Poltavska oblastRajon Lubenskij rajonGromada Orzhicka selishna gromadaOblikova kartka kartka Osnovni daniNaselennya 640Plosha 3 308 km Gustota naselennya 193 47 osib km Poshtovij indeks 37734Telefonnij kod 380 5357Geografichni daniGeografichni koordinati 49 54 28 pn sh 32 40 56 sh d 49 90778 pn sh 32 68222 sh d 49 90778 32 68222 Koordinati 49 54 28 pn sh 32 40 56 sh d 49 90778 pn sh 32 68222 sh d 49 90778 32 68222Serednya visota nad rivnem morya 110 mMisceva vladaAdresa radi 37700 Poltavska obl Lubenskij r n selishe Orzhicya vul Centralna 24KartaTarasenkoveTarasenkoveMapa Tarasenkove u VikishovishiGeografiyaSelo Tarasenkove znahoditsya za 3 5 km kudi vid sela Rajozero Po selu protikaye peresihayuchij strumok z zagatoyu V seli znahodyatsya dva stavki Ye park iz bagatim vidovim riznomanittyam derev IstoriyaCej rozdil mozhe mistiti originalne doslidzhennya Bud laska udoskonalte jogo perevirivshi sumnivni tverdzhennya j dodavshi posilannya na dzherela Tverdzhennya yaki mistyat lishe originalne doslidzhennya mayut buti vilucheni 25 veresnya 2020 Cej rozdil potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi jogo Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin 25 veresnya 2020 Poselennya teritorialno sformuvalosya na pochatku HH storichchya z dvoh hutoriv Suho Irzhavec Suho Irzhaveckij abo Kosinshini takozh vidomij yak hutir Kosinskogo yakij vidnosivsya do Ostapivskoyi zemgromadi Orzhickoyi volosti i Tarasenkiv Zolotuhinskoyi zemgromadi Denisivskoyi volosti Odna z pershih pismovih zgadok pro ce poselennya ye v Opisi Kiyivskogo namisnictva 1781 r v yakomu govoritsya sho Tarasenkiv ce kozak a v comu hutori na toj chas bulo tri hati dvi vibornih kozakiv odna pospolitih Inshij hutir v yakomu nalichuvalosya sim hat nalezhav znachkovomu tovarishu na prizvishe Kosinskij Vidomostej pro zasnovnika hutora ne vidnajdeno ale isnuyut pevni pripushennya jogo prinalezhnosti do ukrayinskogo kozactva adzhe z kincya XVII st Getmani vidznachali geroyiv kozakiv Zaporizkogo vijska ordinami za podvigi pid chas bojovih dij Yaki todi nazivalisya znachkami Zvidsi pohodit nazva znachkovij tovarish tobto kozak licar vidvazhnij geroj vijni zasluzhenogo vidznachenij ukrayinskimi pravitelyami Getmanskij ordin darovanij kozakovi nazavzhdi zakriplyav jogo status i pokrashuvav materialnij stan adzhe znachkovi tovarishi pririvnyuvalisya u pravah z vijskovimi tovarishami zasluzhenimi kozakami ale bez prava uspadkuvannya licarskoyi chesti ta vijskovih mayetnostej nashadkami V podalshomu rodina Kosinskogo trimala j rozbudovuvala hutir bagato rokiv i tilki podiyi 1917 r primusili jogo nashadkiv pokinuti ci zemli Na zemlyah zolotuhinskoyi gromadi buv roztashovanij ranishe zgaduvanij hutir Tarasenkiv a u balci poseredini mizh Ostapivkoyu ta Mokroirzhaveckimi hutorami na vidstani odnogo kilometra buv roztashovanij hutir Suho Irzhavec Kosinshina Za danimi 1859 1860 rr Tarasenkiv hutor Vladycheskij Tarasenka Ivana Pavlovicha jogo nashadki meshkali she v seli na pochatku HH storichchya a sadibi zbereglisya do 60 h rokiv 4 dvory 15 dush 56 desyatin zemli odna vetryanaya melnica Hutor Suho Irzhavec vladycheskij Kosinskogo Zosima Vasilevicha 13 dvorov 95 dush 195 desyatin zemli Ci dva poselennya postupovo rozrostayutsya V Alfavitnom ukazatele naselennyh mest Poltavskoj gubernii za 1910 r podano taki vidomosti hutir Tarasenkiv pri seli Zolotuhi Denisivskoyi volosti mav 9 gospodarstv z nih 5 nalezhali kozakam 4 privilejovanim Prozhivalo 62 osobi Yim nalezhalo 188 desyatin zemli v tomu chisli 166 desyatin rilli Najbilsh poshirenimi tut buli rodini Tarasenkiv Norkiv Petrikiv Hutir Suh Irzhavec mav 33 dvori 171 zhiteliv Najbilshogo poshirennya nabuli rodini Korshuniv i Telyukiv Pan Kosinskij volodiv bilsh yak stoma desyatinami zemli a takozh vidbuduvav duzhe dobrotnij zhitlovij budinok v yakomu zhiv upravlyayuchij sam Kosinskij meshkav u Lubnah takozh buli gospodarski primishennya stajni dlya konej i koriv V motoroshnomu tridcyat drugomu v radgospnij patronat bula napravlena grupa ditej znedoleni dochki ta sini polamanih rozkurkulenih lyudej z Harkivshini Mihajlo Ivanovich Tkachenko Semen Ivanovich Martinenko Viktor Semenovich Ochkasov i divchina Anyuta prizvishe ne zbereglosya Molod pracyuvala na riznih dilyankah radgosptnogo virobnictva ta popovnila u podalshomu ryadi komsomolskoyi organizaciyi Poslidovni diyi radyanskoyi vladi spryamovani na vichavlyuvanya z selyan usogo istinnogo i svyatogo zakinchilisya dlya pracovitogo mirnogo i cilkom beznevinnogo narodu spravzhnoyu tragediyeyu Chornij tridcyat tretij ne tilki tilo visnazhiv a j dushu zlamav zagnav u gluhu pastku nezatmarenij rozum nezbagnennistyu prichini j samoyi mozhlivosti golodnogo zhahu Cej strah mav zrobiti selyan sluhnyanim znaryaddyam u rukah vladi znishiti navit psihologichnu gotovnist do oporu ne lishe socialno ekonomichnij a j nacionalnij politici pravlyachogo rezhimu Zreshtoyu selyan pragnuli pozbaviti prava davati ocinki vladi yak takij Na zhal znachnoyu miroyu ce zrobiti vdalosya Holodna vatyana ruka golodu dotorknulasya i do nashih sil Desyatki zagiblih cili rodini I sered nih Bozhenko Ganna Bozhenko Vasil Bura Oksana Bura Galina Bura Mariya Bura Oksana Burij Danilo Burij Pavlo Burij Vasil Burij Ivan Kislij Andrij ta jogo druzhina Korniyenko Prokip Krivohizha Omelyan Krivohizha Mariya Krivohizha Vasil Krivohizha Anton Krivohizha Mariya Kuzmenko Luka Kuzmenko Ivan Novik Ivan Novik Oleksandra Petrik Kostyantin Petrik Priska Petrik Mariya Petrik Grigorij Petrik Vasil Petrik Yakiv Petrik Fanasij Petrik Stepan Petrik Kostyantin Petrik Paraskeva Petrik Ulyana Petrik Kostyantin Petrik Kuzma Reuta Tetyana Reuta Paraska Reuta Andrij Reuta Paraska Rudnik Petro Samojlenko Petro Semenenko Oleksandra Sergiyenko Yavdoha Sergiyenko Olga Sergiyenko Ivan Sergiyenko Anastasiya Skorohod Vasil Skorohod Vekla Skorohod Vira Sushic Dmitro ta bagato bagato inshih 1933 r na posadu direktora radgospu imeni Molotova buv priznachenij Ivan Georgijovich Piddubnij 1905 r n rodom z Harkivshini chlen VKP b z 1929 r do priznachennya na Orzhichinni pracyuvav zastupnikom direktora radgostu HTZ Tak v 1934 r v radgospi uzhe bulo 10 traktoriv ta 2 avtomobilya V tvarinnictvi 2541 goliv svinej 266 svinomatok 42 korovi 80 konej Jogo diyalnist ocinyuvalas pozitivno radgosp buv yedinim pributkovim gospodarstvom u Harkivskij oblasti v 1936 r Takozh za visoki pokazniki u viroshuvanni svinej robitnik radgospu komsomolec Josip Peprovich Reuta urodzhenec sela Zolotuhi buv nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora Specialistami radgospu na toj chas buli K G Pivovarov pomichnik direktora A S Detyuchenko ta Piskovij zootehniki N Pidgorodeckij ta Gnidak vetlikari Kucevol i Klimenko vettehniki zavferemi f I Bosij buhgalter P P Savran starshij rahivnik Ivanickij agronom Zabiyaka agronom Kondratenko golova robitkomo V 1935 r v krayini rozgortayetsya stahanivskij ruh Ne stoyali ostoron i pracivniki radgospu Pershim udostoyivsya zvannya stahanovic traktorist Luka Grigorovich Bosenko 1935 r V 1939 1940 rr peredovikami stahanivcyami stali Oleksij Semenovich Savluchinskij Andrij Panasovich Buc Ivan Haritonovich Norka ce zvannya vin pidtverdiv v 1941 r i buv napravlenij u Moskvu uchasnikom VDNG Specialistom po zootehnici pislya zakinchennya Homuteckogo tehnikumu v 1935 r staye Mariya Davidivna Golik Vona ocholila kolektiv STF Zgodom pislya zakinchennya Poltavskoyi odnorichnoyi partijnoyi shkoli zajmaye posadu sekretarya partijnoyi organizaciyi radgospu do 1938 r Potim znovu kerivnik svinoferma Nespokijna dusheyu shira sercem spravedliva bula cya zhinka Pid chas okupaciyi u period Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Mariya Davidivna perebuvala u seli Yiyi dekilka raziv zaareshtovuvali ale vidpuskali nihto z zhiteliv Tarasenkovogo ne vidav sho vona bula komunistom i partorgom Na prevelikij zhal velikoyi shkodi gospodarstvu zavdali neobgruntovani represiyi 1937 1938 rr Bezpidstavno zasudzheno veliku grupu kerivnikiv i specialistiv sered yakih P P Savran Fedir Grab ta inshi Bilshist pracivnikiv radgospu buli zasudzheni za propagandu chi agitaciyu yaka polyagaye v zakliku do povalennya pidrivu abo poslablennya radyanskoyi vladi chi do vchinennya kontrrevolyucijnih zlochiniv 54 2 54 9 a takozh za rozpovsyudzhennya chi vigotovlennya chi zberigannya literaturi podibnogo zmistu Pislya I G Piddubnogo na posadi direktora zgaduyutsya prizvisha tovarisha Spartaka I F Goryuna lyutij 1938 r Voseni 1938 r Josip Gnatovich Lisovij Cherez rik Onikij Kirilovich Lihackij 1894 r n chlen VKP b z 1932 r V 1940 r v radgospi nalichuyetsya 2482 goliv svinej 226 svinomatok 57 koriv 158 goliv molodnyaku VRH ta 183 goliv konej Naperedodni Drugoyi svitovoyi vijni v seli Tarasenkove bula pochatkova shkola klub yidalnya V 1941 r v radgospi nalichuvalosya 3 5 tis goliv svinej 85 koriv 8 traktoriv Universal 3 kombajni Komunar 6 avtomobiliv 11 gospodarskih ta 60 zhitlovih budivel Vsi virobnichi procesi v galuzi tvarinnictva velisya vruchnu V roki Drugoyi svitovoyi vijni radyanska vlada mobilizuvala do lav Chervonoyi armiyi iz sil Zolotuhinskoyi silskoyi radi ta Ostapivki ponad 300 cholovikiv Zhinok invalidiv j litnih lyudej primusheno pracyuvati na budivnictvi oboronnih linij Melaniya Oleksandrivna Rudnik z Zolotuh bula nagorodzhena Pochesnoyu Gramotoyu 24 Upravlinnya oboronnogo budivnictva NKU SRSR 31 01 1944 r takozh vona vidznachena medalyami Zahisnik Vitchizni i Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Takoyu zh medallyu nagorodzheno i ponad 50 meshkanciv Tarasenkovogo Zolotuh i Ostapivki V Tarasenkovomu pid chas okupaciyi bulo stvoreno gromadske gospodarstvo Dibrova keruyuchim yakogo buv Ivan Fedorovich Skripnik V nomu pracyuvali zhinki pidlitki vijskovopoloneni Za spogadami Lidiyi Andriyivni Pantelej u seli bulo 11 polonenih chervonoarmijciv vidomi prizvisha bijciv Chirizova ta Oleksandra Lenya Sama vona vikonuvala deyaki doruchennya chervonoarmijciv a takozh hovala zapiski v tayemnih miscyah komu voni buli priznacheni i yih zmist nevidomo Samo Ivan Fedorovich Skripnik buv duzhe surovoyu lyudinoyu lyubiv disciplinu i poryadok ale jogo povazhali odnoselci za spravedlivist i povagu do lyudej Vin bezposeredno pidporyadkovuvavsya nimeckomomu komendantu yakij periodichno priyizdiv do sela Perekladachkoyu bula medsestra Vira Vasilivna prizvishe ne zbereglosya Ivan Fedorovich duzhe vmilo vikoristovuvav svoyi prava ta svij u pliv na zahist selchan vmilo protidiyav policayam sered yakih buli miscevi zhiteli Grigorij Shulga Fedir Telyuk Mikola Kuzhil Ne raz ryatuvav tih odnoselciv kogo zbiralisya vivezti iz sela do Nimechchini vidvoziv nimcyam svinej a nazad zi stanciyi povertavsya zvilnenimi lyudmi Povertavsya z yunakami i divchatami majbutnim sela I yaksho nejmovirnih fizichnih poneviryan i dushevnih muk zavdala selyanam primusova pracya na nimeckih ponevolyuvachiv to masove nasilnicke vivezennya molodi na katorzhni roboti do Nimechchini zaganyalo u gluhij zhorstokij kut hovayuchis vid policayiv molod piddavala smertelnij nebezpeci svoyih ridnih i blizkih lyudej Bagatom krayan z Tarasenkovogo Zolotuh i Ostapivki ne vdalosya uniknuti ciyeyi doli Sered nih V yalkov A M V yalkov O I Verpeta O S Goncharov K O Gricun M O Kaurova A V Kozhushnij M I Korniyenko P A Lyah D P Ohrimenko G A Petrik M I Pihtin G F Pticen S P Reuta M G Semenenko I N Sergiyenko I K Sinyashok O F Sidorova G K Skripka A V Skripka V S Skpipka O M Chernenko A H Yakovenko M Ya s Tarasenkove Yih dolya sklalasya po riznomu zaginuli vid visnazhinnya hvorob ta travmatizmu povernulisya pislya retelnih perevirok u radyanskih spectaborah u 1945 r v ridni sela zalishilisya zhiti j pracyuvati na chuzhini Bilshe sotni skalichenih zhittiv Ta yih moglo buti znachno bilshe abi ne svidomi patriotichni diyi Ivana Fedorovicha Skripnika Za spogadami pislya zakinchennya vijni vin priyizdiv u Tarasenkove vzhe kapitanom radyanskoyi armiyi Odnoselci duzhe prohali jogo zalishitisya i ocholiti radgosp ale Ivan Fedorovich vidmovisya Okupovani sela provalilisya u bezprosvitni dni j nochi Gitlerivci spodivalisya pidirvati yednist volyu j silu narodu jogo pragnennya do organizovanogo oporu ale realiyi okupacijnogo rezhimu zmusili bagatoh pereosmisliti yak politiku fashistskoyi Nimechchini tak i vlasnu povedinku Individualni proyavi nepokori ta partizanska borotba v telu nimeckih vijsk nabula masovogo vsenarodnogo harakteru Navit ti u kogo vira v ideali radyanskoyi vladi bula pidirvana represivnoyu politikuyu stalinskoyi totalitarnoyi sistemi pragnuli pomsti gitlerivcyam Chimalo imen geroyiv poleglih u sutinkah vorozhogo tilu z nashih sil zalishilisya u zabutti zvichajni lyudi vklad yakih u peremogu i donini cherez nevidomist j nevimirnist ne ocinenij gidno Voni znali sho jdut na smert Znali i jshli Chas vidrodzhennya voskresinnya nashogo krayu 20 veresnya zvilneno Tarasenkove i Zolotuhi Chas koli mi zgaduyemo poimenno poleglih shilyayemo cholo na znak vshanuvannya tih hto naviki zalishivsya bezimennim shilyayemo cholo v hvilinu movchannya She majzhe dva roki nejmovirno dovgih i ne mensh tragichnih trivatime cya vijna yaka z nashih yunakiv ta divchat zrobila spravzhnih geroyiv rishuchih tverdih smilivih vpevnenih u peremozi Im ya kavalera ordena Slavi troh stupeniv Fedora Yakovicha Tonkoshkura takozh tisno pov yazene z selom Tarasenkove v yake vin u 1950 r priyihav pracyuvati v radgosp iz Sumskoyi oblasti narodivsya s Bobrove Lebedinskij rajon Jogo frontovi dorogi prolyagli Pribaltikoyu Same v boyah za yiyi vizvolennya komandir kulemetnoyi obslugi Fedir Yakovich proyaviv zrazki visokoyi vijskovoyi pidgotovki muzhnist i vidvagu pri vikonanni bojovih zavdan umili diyi na poli boyu buv udostoyenij visokih uryadovih nagorod Tak samo chislennimi nagorodami vidznacheni uchasniki vijni sered yakih Fedir Vasilovich Burik Vasil Dmitrovich Vorona Petro Josipovich Burij Vasil Petrovich Gricun Oleksander Petrovich Golovin Vasil Ivanovich Kadesnikov Ivan Leontijovich Korzh Petro Tarasovich Ohrimenko Ivan Mikitovich Ditnyak Mikolo Andrijovich Paramonov Mihajlo Grigorovich Nesterenko Mihajlo Danilovich Demchenko Grigorij Petrovich Kuzmenko Grigorij Oleksijovich Tarasenko Grigorij Dmitrovich Litvinenko Petro Panasovich Pashko Ivan Pavlovich Reuta Ivan Vasilovich Petrik Vasil Antonovich Reuta Vasil Andrijovich P yatak Fedir Vasilovich Zelenskij Vasil Mikolajovich Verpeta Oleksander Petrovich Tishenko Andrij Fedorovich Kompaniyec Ivan Makarovich Dmitrenko Oleksander Pavlovich Medvedyev Ivan Semenovich Matviyenko Ivan Ivanovich Litovchenko Ivan Grigorovich Lalich ta bagato bagato inshih Za muzhnist i vidvagu proyavlenu v boyah 134 odno selcya nagorodzheni ordenami i medalyami Yih chisti doli vazhki chesni nebagati na pershij poglyad ale tak shedro spovneni lyudskimi nadiyami na krashe majbutne U veresni 1943 r sela Tarasenkove Zolotuhi ta Ostapivka buli zvilneni vid nimecko fashistskih okupantiv I yakbi ne vseohoplyuyuche vidchuttya bezmirnogo shastya vid takogo bazhanogo mirnogo zhittya navryad chi vitrimali b odnoselci te peklo povoyennogo trudovogo tilu Nelyudskij velicheznij tyagar tyagnuli usiyeyu takoyu ridzhenoyu proridzhenoyu chiselnimi mobilizaciyami na front geroyichnimi j nelogichnimi smertyami pid chas okupacijnogo rezhimu primusovim vivezennyam do Yevropi silskoyu gromadoyu beruchi vid zemli nejmovirnimi zusillyami zerno j gorodinu u znesileni j taki muzhni doloni vidnovlyuyuchi majzhe z nichogo tvarinnictvo yak u yakosti molocharstva tak i pevnij chas u yakosti yedinoyi tyaglovoyi sili na lanah Pri vidstupi chastina gospodarskih ta zhitlovih budinkiv bula zrujnovana fashistami silgospremanent ta bilsha chastina hudobi buli vivezeni Vidsutnist pristosovanih do zhitla primishen prizvodila do togo sho okremim sim yam dovodilosya zhiti v zemlyankah yaki opalyuvalisya solomoyu sonyashnichinnyam i kukurudzinnyam Lyudi ne mali neobhidnoyi yizhi odyagu bilizni zlidni j poneviryannya dosyagali majzhe kritichnoyi mezhi Ale usi pereshkodi dolalis peredusim zavdyaki tomu sho jshli spilno ne lishayuchi nikogo naodinci z bidoyu i viprobuvannyami Ukupi dolalisya use krim odnogo vtrati blizkoyi lyudini cholovika sina batka Yiyi nemozhlivo bulo rozdiliti ni z kim I nosili v sobi ti zhinki bezmezhnu tugu prokidalis vid nezrozumiloyi dlya hliborobskih dush trivogi chajkoyu krichali chekayuchi i do ostannogo spodivayuchis na povernennya hovalisya v pogrebi v sarayi sho nihto ne chuv yih plachu plachu za kohanim za najridnishoyu najridnishoyu lyudinoyu Paraska Lukivna P yatak Oleksandra Grigorivna Dmitrenko Varvara Mihalivna Skorohod Mariya Yakivna Dmitrenko Olga Yakivna Rudna Vira Zaharivna Kuzmenko Oleksandra Ivanivna Tarasenko Nataliya Fedorivna Demchenko Ganna Filimonivna Zayec Paraskoviya Vasilivna Baranenko Mariya Grigorivna Norka Nataliya Kupriyanivna Norka Olga Dmitrivna Nikitchenko Melaniya Gnativna Petrenko Paraskoviya Tihonivna Sirokurova Motrona Fedorivna Stepanenko Kilina Josipivna Potocka Mariya Semenivna Morgunec Olena Vasilivna Dejneka ta bagato bagato inshih yim vipala skladna dolya soldatskoyi vdovi vijna raptovo uvirvavshis u selyanske zhittya zabrala z hati goduvalnikiv dorogih sercyu lyudej batkiv yih ditej Pro kozhnu z nih mozhna rozpovidati bagato I bude ce bentezhna povist pro nevmirushe kohannya zhinochu virnist viddanist materinskomu i gromadyanskomu obov yazku Nelegka dolya vipala yim u nih na vihovanni zalishilisya diti i vsyu svoyu zhertovnu lyubov i bezmezhnu lasku voni viddali yim i takim ridkisnih hvilin vilnih vid tyazhkoyi shodennoyi roboti u gospodarstvi na ce vistachilo U duzhe superechlivih umovah pochalas vidbudova virobnictva V mezhah vidnovlennya roboti partijnih oseredkiv i silskoyi radi predstavniki komunistichnoyi partiyi ocholili robotu po rozvitku gospodarstv ta restavraciyu zhitlovogo fondu Ne mensh samozrecheno vidrodzhuvalisya verobnichi procesi i v radgospi imeni Molotova Ves tyagar lig na plechi zhinok yaki u vidsotkovomu vidnoshenni skladali bilshist pracezdatnih meshkanciv Same voni u cej period na vidnovlenih traktorah HTZ Universal zabezpechuvali usi mehanizovani roboti na polyah radgospu Traktoristami pracyuvali Darina Ivanivna Savluchinska v radgospi z pochatku zasnuvannya Lyubov Sergiyivna Gurina Palazhka Semenivna Bosenko Ulyanna Arhipivna Golub Galina Petrivna Gricun Olga Leontiyivna Korshun U kuzni gospodaryuvali zvilneni vid mobilizaciyi na front Marko Telyuk ta Anton Mikitovich Nikitchinko Na riznih dilyankah radgospnogo virobnictva buli zadiyani ponad 230 osib pered nimi stoyali pevni zadachi shodo yaknajshvidshogo dosyagnennya pokaznikiv agrarnogo virobnictva dovoyennogo rivnya Direktivi komunistichnoyi partiyi imidzh yakoyi v ochah lyudej yak peremozhnici najlyutishogo voroga nacizmu postijno polipshuvavsya nabuvali vse zhorstokishogo znachennya po vidnoshennyu do selyanstva Partiya postijno pragnula zabezpechiti svij totalnij kontrol nad usima sferami silskogospodarskogo virobnictva ta zhittya na seli dedali bilshe viddayuchi perevagu v kadrovij politici svoyim dovirenim osobam perevirenim komunistam I duzhe chasto ce shkodilo virobnichim interesam rozkolyuvalo silsku gromadu na chistih i nechistih pereshkodzhalo sluzhbovomu prosuvannyu profesijnih dilovih ale bezpartijnih chi zaplyamovanih polonom peredvoyennim zaslannyam praceyu na nimciv lyudej Zvityazhne zakinchennya u travni 1945 r najvazhlivishogo etape Drugoyi Svitovoyi Vijni voyennih dij na radyansko germanskomu fronti tilki posililo tisk po vidnoshennyu do okremih verstv narodu Adzhe Velika Peremoga stala ne tilki epohalnoyu mezheyu zagalnoviznachnogo proyavu lyubovi i pam yati narodnoyi pro tih hto ne povernuvsya z zhorstokih boyiv hto nazavzhdi uvijshov u bezsmertya a j gostroyu politichnoyu grannyu yakoyu bezkompromisno bulo rostyato i mirne silske naselennya u svoyij strashnij bezvihodi pracyuvati pid chas okupaciyi na fashistsku Nimechchinu Postupovo dolayuchi cilu nizku perevirok u radyanskih spectaborah povertalisya v Zolotuhi Ostapivku ta Tarasenkove yunaki ta divchata yakih nasilno bulo vivezeno do okupovanoyu Yevropi She povilnishe priyizhdzhali i silski frontoviki I z kozhnim vorottyam umitim shaslivimi slozami stavalo bilshe micnih cholovichih ruk yaki buli tak neobhidni dlya vikonanni skladnih zavdan IV trudovoyi p yatirichki 1946 1950 rr Voni demobilizovani voyini zobov yazuvalisya pered partiyeyu i pracyuvati po frontovomu nad stalim vidrodzhennyam silskogo gospodarstva Z lipnya 1945 r do kerivnictva radgospom stav Fedir Yuhimovich Misyak Pracyuvav do travnya 1947 r Golovoyu Zolotuhinskoyi silskoyu radi v cej chas buv Josip Mihajlovich Yarmosh z chervnya 1946 r po sichen 1948 r Yakiv Ivanovich Skorohod Podiyi rozgortalisya za scenariyem tragichnogo 1933 roku I hocha lyudski vtrati vid golodu 1946 1947 rr buli menshimi nizh vid Golodomoru 1932 1933 rr strazhdannya i smert selyan ta yih ditej buli takimi zh zhahlivimi U drugij polovini 1947 r radgosp ocholiv Trohim Petrovich Poltarackij kotrij pracyuvav na cij posadi do 1949 r Z serpnya 1949 r po sichen 1961 r radgosp Molotova ocholyuye Volodimer Kuzmovich Savenko Zolotuhinskoyu silskoyu radoyu po kviten 1949 r keruye Ivan Kindratovich Zayec potim po sichen 1950 r Pavlo Trohimovich Homenko z kvitnya 1950 r po kviten 1956 r golovoyu pracyuye Yakiv Ivanovich Skorohod yakij zminiv na cij posadi Petra Panasovicha Pashka Vazhkimi poznachenimi visnazhlivoyu praceyu ta materialnimi nestatkami buli povoyenni roki Pracelyubnist patriotizm entuziazm i nadzvichajne terpinnya zrobili zdavalosya nemozhlive Vijna z yiyi strahitlivimi zhertvami zalishalasya pozadu povoyenni trudnoshi zdavalisya dlya odnoselciv timchasovim yavishem ne takimi uzhe j strashnimi v porivnyanni z tragichnimi budnyami vijni Poperedu buli nadiyi sho zi zdobutoyu peremogoyu krayina ne skidatimetsya na oblozhenu fortecyu vidpade neobhidnist postijno zoseredzhuvati resursi na voyennih potrebah uryad dbatime pro dobrobut svoyi gromadyan Os chomu zi shiroyu radistyu sprijmavsya kozhnij krok do cogo zhittya V ti roki kozhen znav shob krashe zhiti treba krashe pracyuvati I ci slova zvuchali ne gaslom ne zaklikom Ce bulu absolyutna istina Inshogo shlyahu do dobrobutu yak cherez pracyu shodennu napruzhenu vazhku j zvazhenu v lyudej ne bulo Velike uvaga v radgospi v toj period pridilyayetsya yak virobnictvu tak i gromadskomu budivnictvu Comu znachnij miri spriyalo vvedennya v ekspluataciyu cegelnogo zavodu yakij roztashovuvavsya za ozerom na Kosinshini i uspishno diyav do 1961 r Kerivnikom virobnichogo procesu buv tovarish Dranov Robitniki Sergiyenko I K Pihtin G F Korniyenko P A Skorohod I V Krivohizha G O Volami zavoziv glinu odnoselec Shablya Pislya tragichnoyi smerti Dranova keruvati robotami stav Grigorij Mikolajovich Vitchenko yakij do togo pracyuvav na cegelnomu zavodi v Orzhici Yak odnogo z krashih fahivciv jogo bulo zaprosheno v Tarasenkove Razom z nim pracyuvali Baranenko B G Bozhenko M L Pidgora L T Slinko T V Spochatku zavodsku pich topili solomoyu zgodom vugillyam Traktorom Tarasenko O P privodiv u diyu ventilyator yakij podavav povitrya v pich Blizko 70 tis ceglin vipalyuvalis protyagom 4 6 dib Nayavnist vlasnogo budivelnogo materialu spriyala shvidkij rozbudovi sil I v Tarasenkovomu i Zolotuhah i v Ostapivci meshkancyam vidilyalisya neveliki zemelni dilyanki na yakih budivnictvo velosya gromadskim sposobom za uchastyu rodichiv ta susidiv kotri dopomagali odin odnomu Osoblivogo pidnesennya cej proces nabuv u 50 60 h rokah Za korotkij chas u seli z yavilisya cili onovleni vulici Tak prodovzhuvalisya koronni rodinni prizvisha Norkiv Semenenkiv Yarmoshiv Krivohizh Dmitrenkiv Skorohodiv ta inshih yaki buli najbilsh rozpovsyudzhenimi na cih zemlyah Direkciyeyu radgospu pridilyayetsya znachna uvaga rozvitku tvarinnictva Na molochtovarnij fermi uspishno pracyuyut Mina Mihajlovich Korshun Ivan Likandrovich Telyuk Petro Gerasimovich Tilyuk sestri Ganna Petrivna Tkachenko ta Varvara Petrivna Martinenko Ganna Fedorivna P yatak ta inshi staranni pracivniki Znachni zusillya spryamovuyutsya na podalshe vidrodzhennya svinarstva osnovnoyi specializaciyi vidrodzhennya svinarstva osnovnoyi specializaciyi virobnictva Na robotah u radgospi zajnyato 369 robitnikiv ale vidrodzhennya staloyi diyalnosti gospodarstva ta vikonannya postavlenih derzhavoyu zavdan potrebuvali znachnogo priskorennya ta podalshogo naroshuvannya virobnichih tempiv Same tomu kerivnictvo provodit zaluchennya storonnih pracivnikiv iz Sumskoyi oblasti Na zaproshennya v Tarasenkove priyizhdzhayut simnadcyat simej chastina z yakih nevdovzi povernulasya nazad Sered tih hto zalishivsya ta v podalshomu plidnogo pracyuvali buli Hima Lazarivna Soloshenko Dmitro Pavlovich Lyah Mihajlo Prokopovich Demeshenko brati V yalkovi Timofij Ivanovich ta Oleksij Ivanovich Kost Oleksijovich Goncharov Palazhka Avramivna Kibala Fedir Vasilovich Burik Fedir Rudnichenko Fedir Yakovich Tonkoshkur I vse zh na pochatku 50 h rokiv nizka produktivnist radgospnogo virobnictva zalishayetsya Povorotnim punktom u rozvitku silskogo gospodarstva stav veresen 1953 r koli v krayini buli inicijovani znachni zmini v agrarnij politici derzhavi Osnovni zahodi buli spryamovani na pidvishennya materialnoyi zacikavlenosti gospodarstv zbilshennya derzhavnih asignuvan na potrebi sela polipshennya tehnichnogo i kadrovogo zabezpechennya Z sichnya 1954 r pochali diyati postijni pogektarni normi postavok tvarinnickoyi produkciyi zaborgovanist minulih rokiv bulo spisano takozh buli zmensheni postavki ovochiv i kartopli Chastinu produktiv selyani prodavali derzhavi u poryadku zakupok cherez zagotivelni organizaciyi V 1953 1958 rr zagotivelno zakupivelni cini zrosli na zerno u 7 raziv na kartoplyu u 8 na produkti tvarinnictva u 5 5 razi Skasovano obov yazkovi postavki silskogospodarskih produktiv iz kolgospnih dvoriv udvichi znizheni podatki z prisadibnih gospodarstv U 1958 r vstanovleni yedini zakupivelni cini na silskogospodarsku produkciyu diferencijovani po zonah krayini Gospodarstva otrimali pravo z urahuvannyam planiv zagotivel i zakupok viznachiti rozmir posivnih plosh pid pevni kulturi kilkist hudobi samostijno vikoristovuvati vlasni resursi vprovadzhuvati shomisyachne avansuvannya robitnikiv Same v cej period radgosp ocholyuye Volodimir Kuzmovich Savenko lyudina yaka zmogla iniciyuvati rozvitok gospodarstva na vsih napryamah peredchuttyam onovlennya bulo nasicheno vse Vartisnist jogo dorobku v konkretnosti v konstruktivnosti v tih majzhe p yati tisyachah dniv ponad 12 rokiv vin keruvav gospodarstvom yaki prinosili radgospnikam vidchuttya yednosti i vpevnenosti u majbutnomu u vikonanni virobnichih ta socialnih planiv Tak v 1956 r v radgospi bulo zapusheno v ekspluataciyu elektrostanciyu z dvoma potuzhnimi dvigunami yaka zminila poperednyu neveliku z 1947 r pracyuvala elektrostanciya yaka zabezpechuvala robotu verstativ Yiyi obslugovuvali Hvorostenko P S piznishe Korniyenko I F Derev yanko G I Znachna uvaga pridilyayetsya budivnictvu zhitla gospodarskih budivel V 1954 r zdano dva odnokvartirni tri dvokvartirni ta odin vosmikvartirnij budinki piznishe pobudovano ditsadok i majsternyu V 1956 r zbudovano dvokvartirnij budinok telyatnik vagovu vidkrito novu yidalnyu zapracyuvala vodonapirna vezha po selu aktivno prokladayetsya vodoprovid Z 1958 po 1960 rik pobudovano sim odno i dvokvartirnih budinkiv veterinarnu apteku korivnik dvi vagovi Odnimi z krashih budivelnikiv buli Pavlovskij O S Petrik V I Bondarenko V T Shostak T M Dvornikov I I Kombarov Ya V Naskilki potribno bulo buti dalekoglyadnim rozumiyuchi znachennya i rol mistectva v zhitti lyudini kerivnikom shob vsogo cherez 12 rokiv pislya zakinchennya takoyi tyazhkoyi vijni koli she prodovzhuvalasya neobhidna vidbudova gospodarstva rozpochati v Tarasenkovomu krashogo na toj chas u rajoni Budinku Kulturi Misce dlya budivnictva bulo obrano v centri sela Za korotkij chas vrahovuyuchi sho dostavka budivelnih materialiv ta neobhidnih komplektuyuchih zdijsnyuvalasya z riznih kutochkiv Ukrayini do dnya 40 richchya velikoyi Zhovtnevoyi Socialistichnoyi Revolyuciyi vin gostinno vidchiniv dveri krasen budinok iz zaloyu na 320 misc 3 kimnati dlya roboti gurtkiv hudozhnoyi samodiyalnosti kostyumerna kimnata dlya biblioteki kimnata dlya stacionarnoyi kinoustanovki radiovuzol Za koshti gospodarstva bulo zakupleno bagato riznih muzichnih instrumentiv scenichni kostyumi dlya uchasnikiv hudozhnoyi samodiyalnosti Chastinu dekoracij dlya sceni vigotovlyali vlasnimi silami I zapalav takij yaskravij i bazhanij vognik kulturnogo zhittya Pislya napruzhenogo robochogo dnya lyudi pospishali do Budinku Kulturi Pracyuvali dramatichnij horovij tancyuvalnij gurtki Diyav instrumentalnij cholovichij ta zhinochij ansambli duhovij orkestr bez yakogo ne prohodiv zhodnij zahid I molod i krayani pohilogo viku brali aktivnu uchast u rozvitku hudozhnoyi samodiyalnosti Robotoyu radiovuzla dobrosovisno opikuvavsya G I Burij biblioteki K O Taran Aktivnim uchasnikami instrumentalnogo ansamblyu buli Yefrem Ilarionovich Slinko Mikita Semenovich Dacenko Mikola Ivanovich Lazarenko Vasil Josipovich Moskalec Vasil Petrovich Gricun Ganna Sergiyivna Rahmanova Yakiv Volodimirovich Kombarov Mikola Timofijovich Pidgora i bagato inshih kotri volodili groyu na dekilkoh muzichnih instrumentah Dramatichnij gurtok gotuvav ta zdijsnyuvav postanovku poshirenih na toj chas p yes Nazar Stodolya Natalka Poltavka Shelmenko denshik Do programi koncertiv vhodili populyarni rosijski ta ukrayinski pisni tancyuvalni postanovki muzikalni tvori gumoreski 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 721 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Poltavskoyi oblasti selo uvijshlo do skladu Orzhickoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Orzhickogo rajonu selo uvijshlo do skladu novoutvorenogo Poltavskogo rajonu PolitikaParlamentski vibori 2019 Na pozachergovih parlamentskih viborah 2019 roku u seli funkcionuvala okrema viborcha dilnicya 530662 roztashovana u primishenni budinku kulturi Rezultatizareyestrovano 442 viborci yavka 69 68 najbilshe golosiv viddano za Slugu narodu 43 23 za Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina 11 88 za Opozicijnu platformu Za zhittya 11 22 V odnomandatnomu okruzi najbilshe golosiv otrimav Fahraddin Muhtarov samovisuvannya 34 45 za Anastasiyu Lyashenko Sluga narodu 22 74 za Oleksiya Bagancya Vseukrayinske ob yednannya Batkivshina 11 04 EkonomikaSTOV Agrofirma Orzhicka Molochno tovarna ferma Ob yekti socialnoyi sferiTarasenkivska ZOSh I II stupeniv Budinok kulturi zbudovanij v 1957 roci Tarasenkivska silska biblioteka Tarasenkivskij DNZ Kalinka Dityachij majdanchik Dva produktovih magazina Dva gospodarskih magazina Kafe Berizka Dva sportivnih majdanchiki Stadion Kolos Viddilennya Ukrposhti 37734Galereya PrimitkiAntonLyte 25 zhovtnya 2012 Ukrayinska Istorichni materiali dlya cogo vidannya zibrav Viktor Ivanovich Mokrij ridnomu gospodaostvu vin prisvyativ ponad 45 rokiv trudovogo zhittya dvadcyat z yakih ocholyuvav profspilkovij komitet Veliku dopomogu v pidgotovci knigi nadali Golinko N I Danilenko V K Danilenko K F Dmitrenko I P Dulya O V Kislij D A Korshkn M M Krivohizha O P Levkovich K G Maznyak M M Makarenko V G Norka V D Pavlovskij O S Pantelej L A Pashenko G V Pihtin N P Reuta M O Rudnik V G Semenenko T K Halyava G I Cimbal I P Yaremanko F P Vikoristani chislenni svitlini znanogo orzhickogo fotografa Andriya Andrijovicha Shamraya Redakciya vislovlyuye shiru vdyachnist za nadani arhivni dokumenti direktoru Orzhickogo rojonnogo istorichnogo muzeyu Lyudmili Grigorivni Munko golovi muzejnoyi radi istoriku krayeznavcyu Volodimiru Ivanovichu Borovskomu direktoru rajonnoyi gazeti Orzhicki visti Oleni Viktorivni Sidorenko fahivcyam Derzhavnogo arhivu Poltavskoyi oblasti Poltavskoyi oblasnoyi universalnoyi naukovoyi biblioteki imeni I P Kotlyarevskogo PDF procitovano 28 veresnya 2020 Oficijnij portal Verhovnoyi Radi Ukrayini Arhiv originalu za 9 listopada 2021 Procitovano 3 kvitnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Arhiv originalu za 14 lyutogo 2022 Arhiv originalu za 23 bereznya 2022 admin Onlajn karta zelenih bibliotek Livelibrary ukr Procitovano 11 veresnya 2020 PosilannyaPogoda v seli TarasenkoveCe nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi