Таврійська вулиця (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: (Таврійська вулиця).

Таврі́йська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Біличе поле. Пролягає від Білицької до Зоряної вулиці.

Таврійська вулиця Київ
Місцевість	Біличе поле
Район	Подільський
Назва на честь	Таврії
Колишні назви
79-а Нова
Загальні відомості
Протяжність	330 м
Координати початку	50°29′32″ пн. ш. 30°26′19″ сх. д. / 50.492389° пн. ш. 30.438750° сх. д. / 50.492389; 30.438750Координати: 50°29′32″ пн. ш. 30°26′19″ сх. д. / 50.492389° пн. ш. 30.438750° сх. д. / 50.492389; 30.438750
Координати кінця	50°29′21″ пн. ш. 30°26′17″ сх. д. / 50.489361° пн. ш. 30.438222° сх. д. / 50.489361; 30.438222
поштові індекси	04078
Транспорт
Найближчі станції метро	«Нивки»
Автобуси	А 32 (по Білицькій вулиці)
Найближчі залізничні станції	з. п. Вишгородська
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна малоповерхова
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11641
У проєкті OpenStreetMap	r9408751
Мапа

Прилучаються Зоряний провулок, Рожева вулиця, (Бобруйський провулок) та Мінська вулиця.

Історія

Вулиця виникла у середині XX століття під назвою 79-а Нова. Сучасна назва — з 1944 року.

Примітки

1. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 160.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 217. — .

• Таврійська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 271. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]