Сіґурд I Хрестоносець (давньоскан. Sigurðr Jórsalafari, норв. Sigurd Jorsalfare) або Сіґурд Магнусон (1090—1130) — ярл Оркнейський з 1098 до 1103 року, король Мена та Островів з 1102 до 1103 року, король Норвегії з 1103 до 1130 року. В 1107—1110 роках очолював (Норвезький хрестовий похід) в Палестину. Походив з династії Інґлінґів.
Сіґурд I Хрестоносець | |
---|---|
давньоскан. Sigurðr Jórsalafari норв. Sigurd Jorsalfare | |
![]() | |
Народився | 1089[2] або 1090[1] Норвегія |
Помер | 26 березня 1130 або 1130[1] Осло, Данія-Норвегія |
Поховання | (Фортеця Акерсхус) |
Країна | Норвегія |
Діяльність | військовослужбовець |
Посада | Король Норвегії |
Конфесія | християнство |
Рід | d |
Батько | Магнус III |
Мати | d |
Брати, сестри | d, Ейстейн I Магнусон, Гаральд IV і d |
У шлюбі з | d, (Мальмфрида Київська) і d |
Діти | d і Магнус IV |
|
Життєпис
Молоді роки
Син Маґнуса III, короля Норвегії, та Тори, королівської коханки. З молодості брав участь у походах свого батька. У 1098 році брав участь у морському поході Маґнуса III до Оркнеїв, Гебридів та островів біля Шотландії. Цього ж року за волею батька Сігурд став ярлом Оркнейським.
У 1102 році, після захоплення норвежцями Мена та земель в Ірландському морі Сігурда проголошено королем Мена та Островів. Тоді ж для зміцнення свого становища Сіґурд уклав шлюб з донькою Верховного правителя Ірландії Муїрхертаха О'Брайєна. Втім, у 1103 після загибелі батька Маґнуса III Сігурд разом з норвезькими військами повернулися додому.
Володарювання
Після смерті Маґнуса III Сігурд I став співправителем королівства разом з своїми братами (Ейстейном) та Олафом. Після смерті у 1115 році ще малого Олафа, Сігурд розділив владу над Норвегією з Ейстейном.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWpMMk0xTDFOcFozVnlaRTV2Y25kbFoybGhia055ZFhOaFpHVXhNVEEzTFRFeE1URlBiR1JPYjNKelpTNXdibWN2TWpVd2NIZ3RVMmxuZFhKa1RtOXlkMlZuYVdGdVEzSjFjMkZrWlRFeE1EY3RNVEV4TVU5c1pFNXZjbk5sTG5CdVp3PT0ucG5n.png)
У 1107 році, для спокутування своєї провини перед церквою, Сіґурд I вирушив у (Норвезький хрестовий похід). У поході він виявився досвідченим та майстерним військовиком, беручи участь у битвах при Лісабоні, островах Середземного моря, самій Палестині. Сіґурд, за посередництва Данила Мниха, налагодив приязні стосунки з Балдуїном I, королем Єрусалиму. Узяв активну участь у захоплені м. Сідон 5 грудня 1110 року. За це Сігурд I отримав частину Святого хреста. Після закінчення хрестового походу Сіґурд повернувся додому — спочатку морем через Кіпр до Константинополя, а відтак суходолом через Болгарію, Угорщину і Німеччину, де він зустрівся з Лотарем III, імператором Священної Римської імперії. Після цього дістався Данії, де король Нільс I допоміг Сіґурду I дістатися Норвегії у 1111 році. За цей похід Сіґурд отримав прізвисько «Хрестоносець».
Після цього Сігурд не виявляв значної активності у державницьких справах, дозволяючи Ейстейну I керувати Норвегією. Після смерті останнього у 1123 році Сігурд I повернувся до активного політичного життя, ставши одноосібним володарем Норвегії. Того ж року він розпочав війну проти Швеції за землі у Швеції, яка тривала з перемінним успіхом.
У внутрішнє життя Сіґурд I впровадив церковну десятину, що сприяло зміцненню церкви у країні. Після цього королівська влада почала також спиратися на більш суттєву підтримку християнської церкви. Король Сіґурд запровадив у 1123 році ще одну єпархію у м. Ставангер та у 1124 році на Гренландії (за це отримав від гренландців білого ведмедя), спрямувавши туди першого єпископа Арнольда. У Гренландії біля Гардара було заснована ставка єпископа.
У подальшому Сігурд також вів активну загарбницьку політику, здійснивши кілька походів до Вендланду.
26 березня 1130 року Сіґурд I помер, поховано його у церкві Галвардскатедрален в Осло.
Родина
1. Дружина — Блатмін, донька Муїрхертаха О'Брайєна, верховного короля Ірландії
Дітей не було
2. Дружина — (Малмфреда), донька Мстислава I, великого князя Київського.
Діти:
- Христина (1125—1179), дружина Ерлінга Скакке, норвезького ярла
3. Коханка — Борґільд Олафсдотір
Діти:
- (Маґнус) (1115—1139)
Примітки
- https://www.biografiasyvidas.com/biografia/s/sigur.htm
- https://nbl.snl.no/Sigurd_1_Magnusson_Jorsalfare
- О. Б. Головко «Давня Русь та хрестові походи» // Східний Світ, 2000, № 2, 22 с.
Джерела
- Bergan, Halvor: Kong Sigurds Jorsalferd. Den unge kongen som ble Norges helt (Norgesforlaget, 2005)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет