Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Листяні ліси Східної Анатолії (ідентифікатор WWF: PA0420) — палеарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований в Туреччині, на півострові Анатолія.
 Ландшафт в околицях міста [en] (провінція Тунджелі) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | PA0420 |
| Межі | Рідколісся та степи Центральної Анатолії Східноанаталійський гірський степ Хвойні та широколистяні ліси Східного Середземномор'я Хвойні та листяні ліси Північної Анатолії Гірські хвойні та листяні ліси Південної Анатолії |
| Площа, км² | 81 628 |
| Країни | Туреччина |
| Охороняється | 0 % |
 Розташування екорегіону (жовтим) | |
Географія
Екорегіон листяних лісів Східної Анатолії розташований у східній частині Анатолійського плоскогір'я. Основними географічними одиницями, які складають цей регіон, є верхів'я річки Євфрат, гори [de] та західна частина [de]. Гори [en] окреслюють західний кордон екорегіону, а дуга Антитавру між річками Євфрат і Тигр визначає його південний кордон. Східні та північні межі екорегіону менш виражені, оскільки гірські ландшафти східної Анатолії продовжується за межами регіону.
Біогеографічні межі між екорегіоном листяних лісів Східної Анатолії, екорегіоном хвойних та листяних лісів Північної Анатолії на північ від нього та екорегіоном Східноанатолійського гірського степу на схід від нього визначає клімат: на півночі в Понтійських горах відчувається вплив вологого і теплого морського клімату чорноморського узбережжя, а на більш високому Вірменському нагір'ї на сході клімат холодніший і більш континентальний. На заході листяні ліси Східної Анатолії переходять у рідколісся та степи Центральної Анатолії. Біогеографічною межею між ними слугує [en], яка визначає крайню східну межу поширення багатьох центральноанатолійських видів та крайню західну межу поширення багатьох східноанатолійських видів.
Найвищі гірські вершини екорегіону розташовані в горах Антитавру. Ними є гора Нурхак висотою 2548 м, гора Малатья висотою 2583 м та гора [de] висотою 3462 м. Між Антитавром і горами Мунзур розташоване плоскогір'я Верхнього Євфрату, висота якого становить від 800 до 1500 м над рівнем моря. Найважливішими річками екорегіону є Джейхан, Тигр і Євфрат. Верхів'я цих трьох річок розташовані саме тут. Також в екорегіоні розташовані озера [en] та [en], а на великих річках за допомогою гребель було створено низку водосховищ.
Клімат
В екорегіоні переважає континентальний клімат, якому притаманні сильні зимові морози та снігопади. Річна кількість опадів коливається від 600 до 1000 мм.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є ліси та рідколісся, які перемежовуються ділянками степу та чагарників. В горах Антитавру можна знайти деякі середземноморські елементи, однак в глибині Анатолійського плоскогір'я курдо-загрозька степова лісова рослинність стає все більш домінуючою.
В лісостепах екорегіону переважають листопадні породи дубів, зокрема дуби Бранта (Quercus brantii), ліванські дуби (Q. libani), алепські дуби (Quercus infectoria ssp. boissieri) та грецькі дуби (Q. ithaburensis ssp. macrolepis). Оскільки регіон характеризується сухим континентальним кліматом, ці ліси стійкі до низьких температур і нестачі води, тому вважаються сухими або склерофітними. Також в регіоні зустрічаються ліси звичайного дуба (Quercus robur subsp. pedunculiflora) та гірські ліси звичайної сосни (Pinus sylvestris). В долинах переважають ліси східного платана (Platanus orientalis). У вологих анклавах зустрічаються реліктові евксинські ліси, де ростуть їстівні каштани (Castenea sativa), різні види клена (Acer spp.) і вільхи (Alder spp.) та чагарники [ru] (Lonicera caucasica). Ці ліси характеризуються відкритим лісовим наметом і добре розвиненим трав'яним підліском, що є результатом експлуатації людиною.
Інші рослинні угруповання включають чагарники звичайної шипшини (Rosa canina) і найколючішої шипшини (Rosa pimpinellifolia), а також невисокі рідколісся, де росте карликовий підвид звичайного яловця (Juniperus communis ssp. nana) та берізка Кальвера (Convolvulus calvertii).
Серед лісів і рідколісь зустрічаються ділянки степу, а на місці деградованих або знищених лісів утворився антропогенний степ. В степових долинах переважає [az] (Artemisia fragrans). На галявинах дібров основу степу складають трави та невисокі чагарники, зокрема різні види астрагала (Astragalus spp.) та чебреця (Thymus spp.), [en], [az] та [az]. З кількох видів астрагалів, що ростуть в такому степу, отримують трагакант — різновид природної камеді, через що сам степ назвивається трагакантовим. На високогірних степах ростуть трав'янисті рослини, такі як [az], [pl], Helianthemum nummularium, Malcolmia africana та [ru].
Екорегіон вирізняється значним флористичним біорізноманіттям. В його межах росте близько 3200 видів судинних рослин, з яких 725 видів є ендеміками Туреччини, 82 види — ендеміками гір Антитавру, а 165 видів — ендеміками верхів'я Євфрату.
Фауна
Гори Антитавру та плоскогір'я Верхнього Євфрату, тобто території, що складають цей регіон, вирізняються високим фауністичним біорізноманіттям. Воно бере свій початок з часів останнього льодовикового періоду, коли тварини з півночі мігрували на південь у пошуках теплішого клімату. Серед ссавців регіону слід навести [en] (Ursus arctos syriacus), азійського вовка (Canis lupus pallipes), євразійську рись (Lynx lynx), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), анатолійську козицю (Rupicapra rupicapra asiatica), звичайного козла (Capra aegagrus), дику свиню (Sus scrofa) та річкову видру (Lutra lutra). Серед птахів характерними для регіону є кремовогорлі кеклики (Alectoris chukar) та сірі куріпки (Perdix perdix).
Збереження
Природоохоронні території екорегіону включають [en], Національний парк гори Немрут та Національний парк Шейтан-Дагарли.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 серпня 2023.
Посилання
- «Eastern Anatolian deciduous forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Eastern Anatolian Deciduous Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Listyani lisi Shidnoyi Anatoliyi identifikator WWF PA0420 palearktichnij ekoregion pomirnih shirokolistyanih ta mishanih lisiv roztashovanij v Turechchini na pivostrovi Anatoliya Listyani lisi Shidnoyi Anatoliyi Landshaft v okolicyah mista en provinciya Tundzheli Ekozona PalearktikaBiom Pomirni shirokolistyani ta mishani lisiStatus zberezhennya vrazlivij WWF PA0420Mezhi Ridkolissya ta stepi Centralnoyi Anatoliyi Shidnoanatalijskij girskij step Hvojni ta shirokolistyani lisi Shidnogo Seredzemnomor ya Hvojni ta listyani lisi Pivnichnoyi Anatoliyi Girski hvojni ta listyani lisi Pivdennoyi AnatoliyiPlosha km 81 628Krayini TurechchinaOhoronyayetsya 0 Roztashuvannya ekoregionu zhovtim GeografiyaEkoregion listyanih lisiv Shidnoyi Anatoliyi roztashovanij u shidnij chastini Anatolijskogo ploskogir ya Osnovnimi geografichnimi odinicyami yaki skladayut cej region ye verhiv ya richki Yevfrat gori de ta zahidna chastina de Gori en okreslyuyut zahidnij kordon ekoregionu a duga Antitavru mizh richkami Yevfrat i Tigr viznachaye jogo pivdennij kordon Shidni ta pivnichni mezhi ekoregionu mensh virazheni oskilki girski landshafti shidnoyi Anatoliyi prodovzhuyetsya za mezhami regionu Biogeografichni mezhi mizh ekoregionom listyanih lisiv Shidnoyi Anatoliyi ekoregionom hvojnih ta listyanih lisiv Pivnichnoyi Anatoliyi na pivnich vid nogo ta ekoregionom Shidnoanatolijskogo girskogo stepu na shid vid nogo viznachaye klimat na pivnochi v Pontijskih gorah vidchuvayetsya vpliv vologogo i teplogo morskogo klimatu chornomorskogo uzberezhzhya a na bilsh visokomu Virmenskomu nagir yi na shodi klimat holodnishij i bilsh kontinentalnij Na zahodi listyani lisi Shidnoyi Anatoliyi perehodyat u ridkolissya ta stepi Centralnoyi Anatoliyi Biogeografichnoyu mezheyu mizh nimi sluguye en yaka viznachaye krajnyu shidnu mezhu poshirennya bagatoh centralnoanatolijskih vidiv ta krajnyu zahidnu mezhu poshirennya bagatoh shidnoanatolijskih vidiv Najvishi girski vershini ekoregionu roztashovani v gorah Antitavru Nimi ye gora Nurhak visotoyu 2548 m gora Malatya visotoyu 2583 m ta gora de visotoyu 3462 m Mizh Antitavrom i gorami Munzur roztashovane ploskogir ya Verhnogo Yevfratu visota yakogo stanovit vid 800 do 1500 m nad rivnem morya Najvazhlivishimi richkami ekoregionu ye Dzhejhan Tigr i Yevfrat Verhiv ya cih troh richok roztashovani same tut Takozh v ekoregioni roztashovani ozera en ta en a na velikih richkah za dopomogoyu grebel bulo stvoreno nizku vodoshovish KlimatV ekoregioni perevazhaye kontinentalnij klimat yakomu pritamanni silni zimovi morozi ta snigopadi Richna kilkist opadiv kolivayetsya vid 600 do 1000 mm FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye lisi ta ridkolissya yaki peremezhovuyutsya dilyankami stepu ta chagarnikiv V gorah Antitavru mozhna znajti deyaki seredzemnomorski elementi odnak v glibini Anatolijskogo ploskogir ya kurdo zagrozka stepova lisova roslinnist staye vse bilsh dominuyuchoyu V lisostepah ekoregionu perevazhayut listopadni porodi dubiv zokrema dubi Branta Quercus brantii livanski dubi Q libani alepski dubi Quercus infectoria ssp boissieri ta grecki dubi Q ithaburensis ssp macrolepis Oskilki region harakterizuyetsya suhim kontinentalnim klimatom ci lisi stijki do nizkih temperatur i nestachi vodi tomu vvazhayutsya suhimi abo sklerofitnimi Takozh v regioni zustrichayutsya lisi zvichajnogo duba Quercus robur subsp pedunculiflora ta girski lisi zvichajnoyi sosni Pinus sylvestris V dolinah perevazhayut lisi shidnogo platana Platanus orientalis U vologih anklavah zustrichayutsya reliktovi evksinski lisi de rostut yistivni kashtani Castenea sativa rizni vidi klena Acer spp i vilhi Alder spp ta chagarniki ru Lonicera caucasica Ci lisi harakterizuyutsya vidkritim lisovim nametom i dobre rozvinenim trav yanim pidliskom sho ye rezultatom ekspluataciyi lyudinoyu Inshi roslinni ugrupovannya vklyuchayut chagarniki zvichajnoyi shipshini Rosa canina i najkolyuchishoyi shipshini Rosa pimpinellifolia a takozh nevisoki ridkolissya de roste karlikovij pidvid zvichajnogo yalovcya Juniperus communis ssp nana ta berizka Kalvera Convolvulus calvertii Sered lisiv i ridkolis zustrichayutsya dilyanki stepu a na misci degradovanih abo znishenih lisiv utvorivsya antropogennij step V stepovih dolinah perevazhaye az Artemisia fragrans Na galyavinah dibrov osnovu stepu skladayut travi ta nevisoki chagarniki zokrema rizni vidi astragala Astragalus spp ta chebrecya Thymus spp en az ta az Z kilkoh vidiv astragaliv sho rostut v takomu stepu otrimuyut tragakant riznovid prirodnoyi kamedi cherez sho sam step nazvivayetsya tragakantovim Na visokogirnih stepah rostut trav yanisti roslini taki yak az pl Helianthemum nummularium Malcolmia africana ta ru Ekoregion viriznyayetsya znachnim floristichnim bioriznomanittyam V jogo mezhah roste blizko 3200 vidiv sudinnih roslin z yakih 725 vidiv ye endemikami Turechchini 82 vidi endemikami gir Antitavru a 165 vidiv endemikami verhiv ya Yevfratu FaunaGori Antitavru ta ploskogir ya Verhnogo Yevfratu tobto teritoriyi sho skladayut cej region viriznyayutsya visokim faunistichnim bioriznomanittyam Vono bere svij pochatok z chasiv ostannogo lodovikovogo periodu koli tvarini z pivnochi migruvali na pivden u poshukah teplishogo klimatu Sered ssavciv regionu slid navesti en Ursus arctos syriacus azijskogo vovka Canis lupus pallipes yevrazijsku ris Lynx lynx zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes anatolijsku kozicyu Rupicapra rupicapra asiatica zvichajnogo kozla Capra aegagrus diku svinyu Sus scrofa ta richkovu vidru Lutra lutra Sered ptahiv harakternimi dlya regionu ye kremovogorli kekliki Alectoris chukar ta siri kuripki Perdix perdix ZberezhennyaPrirodoohoronni teritoriyi ekoregionu vklyuchayut en Nacionalnij park gori Nemrut ta Nacionalnij park Shejtan Dagarli PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 serpnya 2023 Posilannya Eastern Anatolian deciduous forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Eastern Anatolian Deciduous Forests One Earth