Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Субтропічні вічнозелені ліси Південного Китаю та В'єтнаму (ідентифікатор WWF: IM0149) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в Південному Китаї та Північному В'єтнамі.
 Гори Ехуанчжан поблизу міста Маомін (Гуандун) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | IM0149 |
| Межі | Субтропічні вічнозелені ліси Цзяннаню Субтропічні вічнозелені ліси Юньнанського плато Субтропічні ліси Північного Індокитаю (Прісноводні заболочені ліси дельти Червоної річки) Індокитайські мангри (Мусонні дощові ліси острова Хайнань) |
| Площа, км² | 221 314 |
| Країни | КНР, В'єтнам |
| Охороняється | 13 453 км² (6 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон субтропічних вічнозелених лісів Південного Китаю та В'єтнаму охоплює невисокі гори та горбисті рівнини [en], які простягаються від Північно-Східного В'єтнаму через південну частину Гуансі-Чжуанського автономного району до півдня провінції Гуандун. Крім того, екорегіон охоплює в'єтнамський архіпелаг [en], розташований в бухті (Халонг) на північному сході Тонкінської затоки, та значну частину китайського острова Хайнань, відділеного від півострова Лейчжоу Хайнанською протокою. Гористу внутрішню частину Хайнаню виділяють у окремий екорегіон (мусонних дощових лісів острова Хайнань). В [en], розташованих на північ від регіону, поширені субтропічні вічнозелені ліси Цзяннаню, а в горах Юньнань-Гуйчжоуського плато, розташованого на північний захід від регіону, поширені субтропічні вічнозелені ліси Юньнанського плато. На захід від регіону поширені субтропічні ліси Північного Індокитаю та (прісноводні заболочені ліси дельти Червоної річки).
Західна частина регіону входить до басейну Хонгхи, або Червоної річки, а східна частина — до басейну Чжуцзяну, або Перлинної річки. Чжуцзян, третя за довжиною річка Китаю, бере свій початок на [ru], тече на південний схід і впадає у Південнокитайське море, утворюючи велику дельту, в якій розташований архіпелаг Ваньшань. З геологічної точки зору основу регіону складають давні метаморфічні породи фундаменту та осадові породи, які сформувалися в пізньому палеозої та на початку тріасу. Ерозія вапнякових порід призвела до формування численних карстових форм рельєфу.
Територія екорегіону є однією з найбільш густонаселених у світі. В дельті Чжуцзяну розташовані такі міста, як Гуанчжоу, Шеньчжень і Гонконг, загальне населення яких становить близько 60 мільйонів осіб.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена), а на Хайнані — тропічний саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 1800 мм в басейні Хонгхи до 2850 мм на китайсько-в'єтнамському кордоні. Більшість опадів випадає влітку, в період мусонів. Взимку триває короткий сухий сезон. На півночі регіону сезонність більш виражена, літо спекотне і вологе, а зима прохолодна. Влітку та восени в регіоні часто трапляються тайфуни.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є субтропічні вічнозелені ліси, флора яких тісно пов'язана з флорою Південного і Центрального Китаю. Наразі в регіоні збереглося дуже мало первинних лісів: більшість з них були знищені або значно деградовані. В субтропічних лісах регіону переважають дерева з родин Букові (Fagaceae), Лаврові (Lauraceae) та Мелієві (Meliaceae), зокрема [sv] (Castanopsis chinensis), [en] (Schima superba), [sv] (Syzygium rehderianum), [sv] (Aidia canthioides), [pl] (Cryptocarya concinna), [en] (Cryptocarya chinensis), [sv] (Craibiodendron scleranthum), [sv] (Aporosa yunnanensis), [pl] (Ardisia quinquegona) та [sv] (Blastus cochinchinensis). Дерева в цих лісах зазвичай досягають висоти 30-35 м, але в лісах, що ростуть на вапнякових субстратах, дерева є відносно нижчими, і досягають висоти 15-20 м.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити індійського замбара (Rusa unicolor), (суматранського серау) (Capricornis sumatraensis), [en] (Moschus berezovskii), (китайського мунтжака) (Muntiacus reevesi), [en] (Muntiacus vaginalis), дику свиню (Sus scrofa), макаку-резуса (Macaca mulatta), (ассамського макаку) (Macaca assamensis), (ведмежого макаку) (Macaca arctoides), (китайського зайця) (Lepus sinensis), (східну смугасту білку) (Tamiops maritimus), (малайського їжатця) (Hystrix brachyura) та (китайського панголіна) (Manis pentadactyla). Серед хижих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити уссурійського єнота (Nyctereutes procyonoides), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), (бенгальського кота) (Prionailurus bengalensis) та дуже рідкісних (індокитайських леопардів) (Panthera pardus delacouri) і (димчастих пантер) (Neofelis nebulosa).
Серед майже ендемічних ссавців, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити (тонкінського лангура) (Trachypithecus francoisi), (тонкінського рінопітека) (Rhinopithecus avunculus) та (хайнанського зайця) (Lepus hainanus). Ендеміками екорегіону є (східні чорночубі гібони) (Nomascus nasutus), поширені на китайсько-в'єтнамському кордоні, [en] (Trachypithecus leucocephalus), поширені на південному заході Гуансі, та (золотоголові лангури) (Trachypithecus poliocephalus), ендеміки острова Катба. Останні є найрідкіснішими мавпами світу, а їх популяція становить лише близько 60 особин. Раніше в екорегіоні зустрічалися (індокитайські тигри) (Panthera tigris corbetti) та [en] (Cervus nippon pseudaxis), однак наразі вони в регіоні вимерли.
Орнітофауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям. Зокрема, лише в Гонконзі зареєстровано близько 600 видів птахів, або більше третини від загальної кількості птахів, зареєстрованих в Китаї. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити (звичайного фазана) (Phasianus colchicus), [en] (Francolinus pintadeanus), (сріблястого лофура) (Lophura nycthemera), банківську курку (Gallus gallus), рудокрилого коукала (Centropus sinensis), [en] (Psittacula roseata), [en] (Psittacula alexandri), (хайнанську сіпараю) (Aethopyga christinae), китайського окулярника (Zosterops simplex), (чорноголову вивільгу) (Oriolus chinensis), (китайського бюльбюля) (Pycnonotus sinensis), (індокитайського бюльбюля) (Pycnonotus aurigaster), (рудошию тимелію-криводзьоба) (Pomatorhinus ruficollis), (маскову чагарницю) (Pterorhinus perspicillatus), [en] (Turdus mandarinus) та (іржасту мунію) (Lonchura punctulata). Ендеміками екорегіону є (китайські тимелії-темнодзьоби) (Stachyris nonggangensis).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 13 453 км², або 6 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en] в Китаї, а також [en], [en] та [en] у В'єтнамі.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 21 грудня 2023.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет