Стражник

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Стра́жник — назва посад у Речі Посполитій (XVI—XVIII ст.) і Російській імперії (XIX—XX ст.).

Річ Посполита

Стражник — військова посада (уряд) у Речі Посполитій. Існувало декілька ступенів стражників:

Стражник великий (лат. praefectus excubiarum seu vigiliarum) був урядом штабу генерального, який ділився для Польщі і Литви на стражника великого коронного і стражника великого литовського. По значимості поступався лише урядам гетьмана коронного і польного. При командуванню військом королем він відповідав за безпеку на марші, командував передньою сторожею, виставляв охорону, (чатових) навколо табору. При командуванні військом великим гетьманом ці функції виконував польний гетьман. Стражників великих з середини XVII ст. призначав король за поданням великого гетьмана. До XVIII ст. це був титулярний уряд, з 1768 їх ввели до переліку достойників держави.

Стражник польний — військовий уряд, що виник на межі XV—XVI ст. на півдні України для командування сторожевими постами у прикордонних теренах з Степом. Його виконував переважно один з командувачів оборони поточної. Уряд вважався четвертим по значимості після урядів гетьманів великого і польного, стражника великого. Ділився на уряди (стражника польного коронного) і стражника польного литовського. Через необхідність забезпечення оборони від татар уряд не приваблював вихідців з родин магнатів і його виконували переважно вихідці середньої шляхти, отримуючи немалу платню.

Стражники воєводські і повітові були найнижчими урядовцями у Великому князівстві Литовському. Вони повинні були забезпечувати збір посполитого рушення шляхти свого воєводства чи повіту. У ієрархії земських урядів вони займали 22 місце з 26.

Російська імперія

Стражник — розмовна назва нижніх чинів у спеціальних різновидах сторожі, в Російській імперії. Стражник — також загальна назва осіб, які охороняли когось або щось.

1. засічний;
2. земський (від 1866 року);
3. карантинний (від 1832 року);
4. конвойний;
5. корчемний (з XVIII століття);
6. митний (від 1819 року);
7. поліцейський (1903-1917)
8. прикордонний (від 1893 року);
9. сільський (від 1903 року);
10. тюремний

Примітки

1. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XII (1894): Жилы — Земпах. — С. 325.
2. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XIIa (1894): Земпер — Имидокислоты. — С. 499.
3. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XIV (1895): Калака — Кардам. — С. 449—450.
4. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XVa (1895): Коала — Конкордия. — С. 918
5. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XVI (1895): Конкорд — Коялович. — С. 358—359.
6. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XXIV (1898): Повелительное наклонение — Полярные координаты. — С. 37—38; доп. Том II (1906): Кошбух — Прусик. — С. 425—426.
7. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Т. XXXIV (1901): Трумп — Углеродистый кальций. — С. 352—366.

Література

• Zbigniew Góralski, Urzędy i godności w dawnej Polsce, Warszawa 1983, стор. 175—176 (поль.)
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Посилання

• Енциклопедія старопольська
• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона