Список прем'єр-міністрів Болгарії

Прем'єр-міністр Болгарії (болг. Министър-председател на България) — глава уряду Болгарії.

Прем'єр-міністр обирається та звільняється з посади рішенням Народних зборів. Збори також вносять зміни до складу уряду за поданням прем'єр-міністра.

Уряд Болгарії складається власне з прем'єр-міністра, віцепрем'єрів та міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає та звільняє від посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, окрім випадків, коли Народні збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств.

Князівство Болгарія (1878–1908)

Князівство Болгарія існувало з 1878 року (після здобуття автономії від Османської імперії) до проголошення незалежності 1908 року. Главою держави був князь. У 1878–1885 роках при владі була династія Баттенбергів, а потім представники Саксен-Кобург-Готської династії. 22 вересня 1908 року князь Фердинанд I Кобург проголосив себе царем.

Представництво за політичними партіями:

Консервативна партія

Ліберальна партія

Російські військовики

Народно-ліберальна партія

Народна партія

Ліберальна партія (Радославіст)

Безпартійні

Прогресивна ліберальна партія

Демократична партія

#	Фото	Прізвище	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1879—1908
1		(Тодор Бурмов) (1834–1906)	17 липня 1879	6 грудня 1879	(Консервативна партія)
2		єпископ Климент (1841–1906)	6 грудня 1879	7 квітня 1880	(Консервативна партія)
3		Драґан Цанков (1828–1911)	7 квітня 1880	10 грудня 1880	Ліберальна партія
4		Петко Каравелов (1843–1903)	10 грудня 1880	9 травня 1881	Ліберальна партія
5		Казимир Ернрот (1833–1913)	9 травня 1881	13 липня 1881	Російська імператорська армія
Вакант (13 липня 1881 — 5 липня 1882)
6		(Леонід Соболєв) (1844–1913)	5 липня 1882	19 вересня 1883	Російська імператорська армія
7		Драґан Цанков (1828–1911) (Вдруге)	19 вересня 1883	11 липня 1884	Ліберальна партія
8		Петко Каравелов (1843–1903) (Вдруге)	11 липня 1884	21 серпня 1886	Ліберальна партія
9		митрополит Климент (1841–1906) (Вдруге)	21 серпня 1886	24 серпня 1886	(Консервативна партія)
10		Петко Каравелов (1843–1903) (Втретє)	24 серпня 1886	28 серпня 1886	Ліберальна партія
11		Васил Радославов (1854–1929)	28 серпня 1886	10 липня 1887	Ліберальна партія
12		Константин Стоїлов (1853–1901)	10 липня 1887	1 вересня 1887	(Консервативна партія)
13		(Стефан Стамболов) (1854–1895)	1 вересня 1887	31 травня 1894	Народно-ліберальна партія
14		Константин Стоїлов (1853–1901) (Вдруге)	31 травня 1894	30 січня 1899	(Народна партія)
15		Димитр Греков (1847–1901)	30 січня 1899	13 жовтня 1899	Безпартійний
16		Тодор Іванчов (1858–1906)	13 жовтня 1899	25 січня 1901	Безпартійний
17		Рачо Петров (1861–1942)	25 січня 1901	5 березня 1901	Безпартійний
18		Петко Каравелов (1843–1903) (Вчетверте)	5 березня 1901	4 січня 1902	Демократична партія
19		Стоян Данев (1858–1949)	4 січня 1902	19 травня 1903	(Прогресивна ліберальна партія)
20		Рачо Петров (1861–1942) (Вдруге)	19 травня 1903	5 листопада 1906	Безпартійний
21		Димитр Петков (1858–1907)	5 листопада 1906	11 березня 1907	Народно-ліберальна партія
22		(Димитр Станчов) (1863–1940) (в. о.)	12 березня 1907	16 березня 1907	Безпартійний
23		Петр Гудев (1863–1932)	16 березня 1907	29 січня 1908	Народно-ліберальна партія
24		Александр Малинов (1867–1938)	29 січня 1908	5 жовтня 1908	Демократична партія

Третє Болгарське царство (1908–1946)

Третє Болгарське царство існувало у період від проголошення незалежності 1908 року до ліквідації монархії 1946 року. Відповідно до Тирновської конституції, держава була конституційною монархією, главою якої був цар. Також передбачалось колективне регентство у разі недієздатності царя. Такий прецедент стався за часів малолітства царя Симеона II.

Представництво за політичними партіями:

Демократична партія

Військовики

Народна партія

Ліберальна партія (Радославіст)

Прогресивна ліберальна партія

Землеробський народний союз

Демократична змова

Ланка

Безпартійні

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1908—1946
24		Александр Малинов (1867–1938)	5 жовтня 1908	29 березня 1911	Демократична партія
25		(Іван Гешов) (1849–1924)	29 березня 1911	14 червня 1913	(Народна партія)
26		Стоян Данев (1858–1949) (Вдруге)	14 червня 1913	17 липня 1913	(Прогресивна ліберальна партія)
27		Васил Радославов (1854–1929) (Вдруге)	17 липня 1913	21 червня 1918	Ліберальна партія
28		Александр Малинов (1867–1938) (Вдруге)	21 червня 1918	28 листопада 1918	Демократична партія
29		Теодор Теодоров (1859–1924)	28 листопада 1918	6 жовтня 1919	(Народна партія)
30		Александр Стамболійський (1879–1923)	6 жовтня 1919	9 червня 1923	Болгарський землеробський народний союз
31		Александр Цанков (1879–1959)	9 червня 1923	4 січня 1926	Демократична змова
32		Андрій Ляпчев (1866–1933)	4 січня 1926	29 червня 1931	Демократична змова
33		Александр Малинов (1867–1938) (Втретє)	29 червня 1931	12 жовтня 1931	Демократична партія
34		(Нікола Мушанов) (1872–1951)	12 жовтня 1931	19 травня 1934	Демократична партія
35		Кімон Георгієв (1882–1969)	19 травня 1934	22 січня 1935	Безпартійний
36		(Пенчо Златев) (1881–1948)	22 січня 1935	21 квітня 1935	Безпартійний
37		Андрей Тошев (1867–1944)	21 квітня 1935	23 листопада 1935	Безпартійний
38		(Георгій Кесеіванов) (1884–1960)	23 листопада 1935	16 лютого 1940	Безпартійний
39		Богдан Філов (1883–1945)	16 лютого 1940	9 вересня 1943	Безпартійний
-		(Петр Габровський) (1898–1947) (в. о.)	9 вересня 1943	14 вересня 1943	Безпартійний
40		Добри Божилов (1884–1945)	14 вересня 1943	1 червня 1944	Безпартійний
41		(Іван Багрянов) (1891–1945)	1 червня 1944	2 вересня 1944	Безпартійний
42		(Константин Муравієв) (1893–1965)	2 вересня 1944	9 вересня 1944	Болгарський землеробський народний союз
43		Кімон Георгієв (1882–1969) (Вдруге)	9 вересня 1944	23 листопада 1946	Звено

Народна Республіка Болгарія (1946–1990)

Народна Республіка Болгарія — офіційна назва Болгарської республіки у 1946–1990 роках, коли вона перебувала під владою Болгарської комуністичної партії (БКП). Тоді Болгарія була членом Варшавського блоку та РЕВ. Водночас у країні існувала посада президента, хоча фактично керував (генеральний секретар ЦК БКП). Голова Ради міністрів вважався третьою особою в країні.

Представництво за політичними партіями:

Комуністична партія

Соціалістична партія

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1946—1990
44		Георгій Димитров (1882–1949)	23 листопада 1946	2 липня 1949	Болгарська комуністична партія
45		Васил Коларов (1877–1950)	2 липня 1949	23 січня 1950	Болгарська комуністична партія
46		Вилко Червенков (1900–1980)	3 лютого 1950	17 квітня 1956	Болгарська комуністична партія
47		Антон Югов (1904–1991)	17 квітня 1956	19 листопада 1962	Болгарська комуністична партія
48		Тодор Живков (1911–1998)	19 листопада 1962	7 липня 1971	Болгарська комуністична партія
49		Станко Тодоров (1920–1996)	7 липня 1971	16 червня 1981	Болгарська комуністична партія
50		(Гриша Філіпов) (1919–1994)	16 червня 1981	21 березня 1986	Болгарська комуністична партія
51		Георгій Атанасов (нар. 1933)	21 березня 1986	3 лютого 1990	Болгарська комуністична партія
52		Андрій Луканов (1938–1996)	3 лютого 1990	7 грудня 1990	Болгарська соціалістична партія

Станко Тодоров займав пост голови Ради міністрів упродовж неповних десяти років поспіль. На теперішній час це є рекордом для посади голови уряду в Болгарії.

Республіка Болгарія (1990 — теперішній час)

Відповідно до чинної конституції, прем'єр-міністр є головою уряду Болгарії, призначається та звільняється з посади відповідним рішенням Народних зборів.

Представництво за політичними партіями:

Союз демократичних сил

Соціалістична партія

Національний рух за стабільність і підйом

Громадяни за європейський розвиток Болгарії

Безпартійні

Продовжуємо зміни

#	Фото	Ім'я	Початок повноважень	Завершення повноважень	Партія	Примітки
Голова Ради міністрів 1990—1991
53		(Димитр Попов) (нар. 1927)	7 грудня 1990	8 листопада 1991	Безпартійний
Прем'єр-міністр з 1991
54		(Філіп Димитров) (нар. 1955)	8 листопада 1991	30 грудня 1992	Союз демократичних сил
55		(Любен Беров) (1925–2006)	30 грудня 1992	17 жовтня 1994	Безпартійний
56		Ренета Інджова (нар. 1953) (в. о.)	17 жовтня 1994	25 січня 1995	Безпартійний
57		(Жан Виденов) (нар. 1959)	25 січня 1995	13 лютого 1997	Болгарська соціалістична партія
58		(Стефан Софіянський) (нар. 1951) (в. о.)	13 лютого 1997	21 травня 1997	Союз демократичних сил
59		(Іван Костов) (нар. 1949)	21 травня 1997	24 липня 2001	Союз демократичних сил
60		Симеон Саксен-Кобург-Готський (нар. 1937)	24 липня 2001	17 серпня 2005	Національний рух «Симеон II»
61		(Сергій Станішев) (нар. 1966)	17 серпня 2005	27 липня 2009	Болгарська соціалістична партія
62		Бойко Борисов (нар. 1959)	27 липня 2009	20 лютого 2013	ГЕРБ
63		Марін Райков (нар. 1960) (в.о.)	13 березня 2013	29 травня 2013	Безпартійний
64		(Пламен Орешарські) (нар. 1960)	29 травня 2013	6 серпня 2014	Безпартійний
65		(Георгі Блізнашкі) (нар. 1956)	6 серпня 2014	6 листопада 2014	Безпартійний
66		Бойко Борисов (нар. 1959)	6 листопада 2014	27 січня 2017	ГЕРБ
67		(Огнян Герджиков) (нар. 1946)	27 січня 2017	4 травня 2017	Безпартійний
68		Бойко Борисов (нар. 1959)	4 травня 2017	12 травня 2021	ГЄРБ
69		(Стефан Янев) (нар. 1960)	12 травня 2021	13 грудня 2021	Безпартійний
70		Кирил Петков (нар. 1980)	13 грудня 2021	2 серпня 2022	(Продовжуємо зміни)
71		(Гилиб Донев) (нар. 1967)	2 серпня 2022	6 червня 2023	Безпартійний
72		(Николай Денков) (нар. 1962)	6 червня 2023		(Продовжуємо зміни)

Нині Ренета Інджова — єдина жінка, яка колись очолювала уряд Болгарії.

Примітки

1. Конституція Болгарії. Ст. 84
2. Конституція Болгарії. Ст. 108
3. Бурмов Тодор (російською) . rulex.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
4. Todor Burmov (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
5. Васил Друмев (болг.). slovo.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
6. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907.
7. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1920.
8. Стилиян Чилингиров. ДРАГАН ЦАНКОВ (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
9. Марія Узунова. ДРАГАН ЦАНКОВ - НЕСПОКОЕН ДУХ НА ГРАНИЦАТА НА ДВЕ ЕПОХИ (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
10. ВРЕ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
11. Петко Каравелов (болг.). Koprivshtitza.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
12. Ehrnrooth, Johan Casimir (фін.). Biografiakeskus. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
13. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907. — С. 43.
14. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
15. Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — София : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — .
16. Vasil Radoslavov (англійською) . Who's Who in First World War. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
17. Василь Радославов (російською) . hrono.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
18. Biografie. — Nordisk Familjebok, 1918. — С. 95.
19. Георги Кокеров. СЪЗДАТЕЛ НА БЪЛГАРСКАТА ДЪРЖАВНОСТ (болг.). tripod.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
20. . Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2019.
21. Д-р Димитър Панайотов Греков (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
22. Греков Димитр (російською) . ЭСБЕ. Процитовано 25 вересня 2012.
23. Todor Ivanchov (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
24. П. Пѣевъ. Генералъ отъ пехотата Рачо Петровъ. — София, 1939.
25. Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — Софія : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — .
26. Stoyan Danev (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
27. Борислав Гърдев. ПАМЕТ ЗА ДИМИТЪР ПЕТКОВ (болг.). liternet.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
28. Prime ministers // Bulgaria (англійською) . Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
29. Борислав Гърдев. ДОКТОР ПЕТЪР ГУДЕВ - ПОЛИТИК И ДЪРЖАВНИК. — Варна : LiterNet, 2002. — .
30. Ivan Geshov (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
31. Teodor Teodorov (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
32. John McClaughry. (1997). (англійською) . cooperativeindividualism.org. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 25 вересня 2012.
33. Giacomo Brucciani. (2003). Alexandăr Stambolijski (італійською) . esamizdat.it. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
34. Andrey Lyapchev (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
35. Nikola Mushanov, Bulgaria (1872-1951) (англійською) . liberal-international.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
36. . Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019.
37. Кимон Георгиев – опит за портрет (болг.). bg-history.info. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
38. Борислав Гърдев. (15 березня 2009). За Георги Кьосеиванов 125 години след рождението му (болг.). Сп. «Палитра». Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
39. Борислав Гърдев. Богдан Филов - противоречивият. argumenti.net (болг.). АРГУМЕНТИ. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
40. Dobri Bozhilov (англійською) . Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
41. Bagrianov, Ivan Ivanov (французькою) . Seconde-Guerre.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
42. Біографія Георгія Димитрова (російською) . БСЭ. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
43. . Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019.
44. Vasil Kolarov (французькою) . Marxistischen Internetarchiv. Процитовано 25 вересня 2012.
45. Chervenkov, Vulko (англійською) . rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
46. . Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019.
47. . Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019.
48. Stanko Todorov, 76, Ex-Premier of Bulgaria (англійською) . The New York Times. 20 грудня 1996. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
49. Lukanov, Andrey (англійською) . rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
50. Dimitrov, Filip (англійською) . rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
51. PHILIP DIMITROV DIMITROV (англійською) . National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
52. Ренета Инджова (болг.). omda.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
53. Жан Виденов (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
54. Стефан Софиянски (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
55. STEFAN ANTOHOV SOFIANSKI (англійською) . National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
56. IVAN KOSTOV (англійською) . Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
57. Иван Костов (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
58. Simeon II (англійською) . rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
59. Simeon Sakskoburggotski (ісп.). Fundación CIDOB. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
60. Stanishev, Sergey (англійською) . rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
61. СЕРГЕЙ ДМИТРИЕВИЧ СТАНИШЕВ (болг.). Министерски Съвет на Република България. 2005 Септември 09. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
62. Автобіографія Бойко Борисова (болг.). sofia.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
63. Andrew Stevens. From City Mayor of Sofia to Prime Minister of Bulgaria (англійською) . citymayors.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
64. Bulgaria: Naming of Prime Minister Ends Stalemate (англ.). The New York Times. 29 травня 2013. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 9 вересня 2013.
65. Кінець політичної кризи: В Болгарії з'явився прем'єр та уряд. Deutsche Welle (українською) . 13 грудня 2021. Процитовано 6 серпня 2022.
66. У Болгарії призначили дату четвертих за 2 роки парламентських виборів. РБК-Україна (українською) . 1 серпня 2022. Процитовано 6 серпня 2022.
67. У Болгарії затвердили ротаційний уряд на наступні дев’ять місяців. Європейська правда (українською) . 6 червня 2023. Процитовано 10 червня 2023.

Посилання

• (російською) . presidents.h1.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2011. Процитовано 25 вересня 2012.

Цей список належить до української Вікіпедії.