Спину Гліб Олександрович

Гліб Олекса́ндрович Спи́ну (16 травня 1918– 16 серпня 2006) — радянський науковець, спеціаліст у галузі промислової роботизації.

Спину Гліб Олександрович
Народився	16 травня 1918(1918-05-16) Первомайськ
Помер	16 серпня 2006(2006-08-16) (88 років) Київ
Країна	СРСР→ Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Київський індустріальний інститут
Галузь	промислова роботизація
Заклад	Інститут фізики НАН України Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За оборону Кавказу» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Доктор технічних наук (1969), професор (1982).

Життєпис

Народився в місті Первомайськ Миколаївської області.

У 1941 році закінчив Київський індустріальний інститут, здобувши кваліфікацію «інженер-механік».

З початком німецько-радянської війни направлений на навчання до 3-го Ленінградського артилерійського училища, після закінчення якого у грудні 1941 року воював командиром взводу 476-го полку на Південному фронті. У лютому 1942 року був поранений, перебував на лікуванні в евакошпиталі м. Сочі (Краснодарський край). Після одужання, з червня 1942 по лютий 1945 року — викладач артилерії Тбіліського артилерійського училища. З лютого 1945 року — старший викладач 1-го Київського артилерійського училища. У серпні 1946 року капітан Г. О. Спину звільнений у запас.

Працював в Інституті фізики АН УРСР на посаді головного конструктора. У 1949—1951 роках він розробив принцип і створив перший в СРСР токарний верстат з програмним управлінням на основі магнітного запису.

У 1957 році захистив кандидатську дисертацію з теми «Автоматичне управління верстатами з допомогою магнітного запису».

З 1957 по 1969 роки обіймав посаду завідувача відділу Інституту автоматики Міністерства приладобудівної промисловості СРСР.

У 1969 році захистив докторську дисертацію з теми «Розробка і дослідження цифрових систем для автоматизації проектування і виготовлення деталей машинобудування».

З 1969 по 1982 роки — завідувач відділу Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Під його науковим керівництвом був створений перший в СРСР промисловий робот для контактного зварювання моделі ІЕС-960. У 1981 році отримав вчене звання «професор».

У 1979 році на пропозицію кафедри металоріжучих верстатів КПІ вперше в Україні створив і розпочав викладати курс «Промислові роботи», а з 1982 року почав роботу на посаді професора кафедри КПІ.

За роки своєї наукової діяльності опублікував понад 140 наукових праць, серед яких монографія «Промислові роботи для зварювання» (1977), цикл підручників з робототехні та ще вісім навчальних посібників і монографій.

Нагороди

Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996).

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), медаллю «За оборону Кавказу» та іншими медалями.

Посилання

• Универсальная библиотека, портал создателей электронных книг. (рос.)