«Союз» (рос. «Союз») — назва родини радянських, тепер російських, багатомісних пілотованих космічних кораблів для доставки екіпажів і вантажів на орбітальні станції.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODNMemN3TDFOdmVYVjZYMVJOUVMwMlgzTndZV05sWTNKaFpuUXVhbkJuTHpJd01IQjRMVk52ZVhWNlgxUk5RUzAyWDNOd1lXTmxZM0poWm5RdWFuQm4uanBn.jpg)
Історія створення
Ракетно-космічний комплекс «Союз» почали проектувати 1962 року в ОКБ-1 як корабель для обльоту Місяця. У космос мала вирушити зв'язка з космічного корабля і розгінних блоків (вироби , і ). Згодом цей проект закрили на користь обльоту Місяця на кораблі, який виводила ракета-носій «Протон» (УР500К-Л1), а на базі почали робити 7К-ОК — багатоцільовий тримісний орбітальний корабель (ОК), призначений для відпрацювання операцій маневрування і стикування на навколоземній орбіті, для виконання різних експериментів, у тому числі з переходу космонавтів з корабля в корабель через відкритий космос.
Випробування 7К-ОК почалися 1966 року. Перші три безпілотні запуски: 7К-ОК № 2, відомий, як , 7К-ОК № 1 (старт якого відкладався, але призвів до спрацьовування системи аварійного рятування (САР) і вибуху ракети на стартовій споруді), 7К-ОК № 3 (Космос-140) виявилися невдалими і виявили серйозні недоліки в конструкції корабля. 4-ий запуск з (Володимиром Комаровим) (Союз-1) виявився трагічним — при посадці космонавт загинув. Тим не менше кораблі доробили і вже 1968го відбулося перше автоматичне стикування 2-х «Союзів», потім — пілотоване, а потім груповий політ трьох кораблів відразу і довготривалий політ.
Також готувався до польотів варіант корабля («Союз-Контакт») для відпрацювання систем стиковки кораблів-модулів 7К-ЛОК і ЛК місячного експедиційного комплексу Л3. У зв'язку з недоведенням місячно-посадкової програми Л3 до стадії пілотованих польотів, необхідність польотів Союзу-Контакту відпала.
1969 року почалося створення довгострокової орбітальної станції. Для доставки екіпажу в найкоротші терміни зробили корабель 7КТ-ОК (Т — транспортний). Він відрізнявся стикувальним вузлом з внутрішнім люком-лазом. Політ корабля автономно тривав до 3 діб, а в складі орбітальної станції — до 60 діб. Четвертий політ корабля цього типу (Союз-11) закінчився трагедією — через розгерметизацію на ділянці спуску загинули (Георгій Добровольський), Владислав Волков і Віктор Пацаєв оскільки були без скафандрів. Тому корабель переробили (змінили компонування спускового апарату (СА) для розміщення космонавтів у скафандрах). Через зростання маси систем життєзабезпечення новий варіант корабля 7К-Т став двомісним, позбувся сонячних батарей. Цей корабель став «робочою конячкою» радянської космонавтики 1970-их: 29 експедицій на станції «Салют» і «Алмаз». Його версія (7К-ТМ) (М — модифікований) використовувалася у спільному польоті з американським «Аполлоном» за програмою . Для повної точності опису програми «Союз» слід уточнити, що чотири кораблі «Союз», які офіційно стартували після аварії (Союз-11) мали у своїй конструкції сонячні батареї різних типів, однак це були інші версії корабля «Союз» ((7К-ТМ), 7К-Т-АФ, 7К-Т-МФ6), відповідно: ((Союз-16))/(Союз-19), ((Союз-13)), (Союз-22).
Наприкінці 1960-их почалося проектування корабля 7К-С для потреб Міністерства оборони СРСР. Він відрізнявся значно вдосконаленими системами (цифрова ЕОМ, нова система управління, об'єднана рушійна установка). Потім від військового використання відмовилися на користь перспективнішої серії кораблів ТКС і модифікація 7К-СТ, («Союз T») (Т — транспортний) літала до станцій Салют-6 і Салют-7. Вдосконаливши спусковий апарат вдалося знову збільшити екіпаж до трьох осіб у скафандрах. Крім того, в цій модифікації знову додано сонячні батареї.
Подальша еволюція систем корабля призвела до модифікації «Союз ТМ»: нова рушійна установка, покращена парашутна система, система зближення тощо. Перший політ здійснений 1986 року до станції «Мир», а останній 2002-го до МКС.
З 2002-го до 2012-го використовувався «Союз TMA» (А — антропометричний). Корабель доопрацювали для польотів на МКС, в ньому могли працювати космонавти, які не помістилися б у («Союз TM») за зростом. Для вишукування резервів пульт космонавтів замінили новим, з сучасною елементною базою, поліпшили парашутну систему, зменшили теплозахист. Останній запуск корабля цієї модифікації відбувся 14 листопада 2011-го ((Союз ТМА-22)).
У подальшому на кораблі нового типу («Союз TMA-М») планується замінити БЦОМ (вона буде легше на 68 кг) та деякі бортові системи комплексу управління для поліпшення інтеграції з бортовою системою управління МКС, а також розширення можливостей корабля в автономному польоті. Перший політ корабля цього типу з екіпажем на борту відбувся 7 жовтня 2010 року.
Розробником і виробником кораблів сімейства «Союз» з 1960-их і донині є Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С. П. Корольова. Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МВК) підприємства на 254-му майданчику космодрому Байконур.
Протягом ряду років космічні кораблі серії «Союз» виявились єдиним засобом виходу людства в космос.
- Космічний корабель Союз ТМА 8
- Космічний корабель Союз ТМА 20
- Космічний корабель Союз ТМА 7
Структура
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHpMek0yTDFOdmVYVjZMVlJOUVY5d1lYSjBjeTVxY0djdk1qSXdjSGd0VTI5NWRYb3RWRTFCWDNCaGNuUnpMbXB3Wnc9PS5qcGc=.jpg)
Кораблі серії складаються з трьох частин: приладно-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODVMemxoTDFOdmVYVjZYMVJOUVMweVgyRm1kR1Z5WDJ4aGJtUnBibWN1YW5Cbkx6SXlNSEI0TFZOdmVYVjZYMVJOUVMweVgyRm1kR1Z5WDJ4aGJtUnBibWN1YW5Cbi5qcGc=.jpg)
В спускному апараті знаходяться місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометри. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, ззовні — перекисні двигуни керування спуском, які керують орієнтацією СА під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати СА і знизити перевантаження. В СА крім космонавтів можна повернути на землю 100 кг вантажу («Союз-ТМА»). СА вкритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.
Модифікації
З моменту початку робіт над кораблем було створено 9 модифікацій корабля.
- Союз 7К-ОК
- (Союз 7К-ОКС)
- Союз 7K-T
- (Союз 7K-TM)
- (Союз T)
- (Союз TM)
- Союз TMA
- Союз ТМА-М
Крім того здійснювались роботи і над іншими проектами, які не реалізували в металі. До них зараховують (Союз 7К-ВІ) та інші.
Також на основі корабля створили вантажний корабель Прогрес.
Примітки
- . www.i-mash.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 21 січня 2018.
Посилання
- Союз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Союз (космічний корабель) |
- з текстовими поясненнями. (угор.)
- «Союз» в Большой советской энциклопедии[недоступне посилання з липня 2019]
- Союз(ракета) Французская Гвиана
- «Старт номер 100. Союз Титанів». Документальний фільм.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет