Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Соловцов Микола Євгенович (нар. 1 січня 1949, Зайсан, Східноказахстанська область, Казахська РСР, СРСР) — радянський та російський воєначальник, Командувач ракетними військами стратегічного призначення Російської Федерації (27.04.2001 — 03.08.2009), генерал-полковник (1995), доктор військових наук (2001), професор (1999), член-кореспондент Російської академії ракетних й артилерійських наук (2004), лауреат премії Уряду РФ в галузі науки і техніки (2004).
| Соловцов Микола Євгенович | |
|---|---|
| рос. Соловцов Николай Евгеньевич | |
 | |
| Народження | 1 січня 1949 (75 років) Зайсан (місто) |
| Країна |  Росія |
| Звання | генерал-полковник і генерал-полковник[d] |
| Нагороди |                         |
Біографія
Закінчив Ростовське вище військове командно-інженерне училище імені головного маршала артилерії М. І. Нєдєліна (1966—1971), Військову академію імені Ф. Е. Дзержинського (1974—1977); академічні курси цієї академії (1984), Військову академію Генерального штабу Збройних Сил імені К. Є. Ворошилова (1991, екстерном).
Після закінчення училища служив інженером, потім командиром групи пуску ракетного полку (Алейськ). Після закінчення академії служив начальником штабу ракетного полку (Ужур), начальником штабу ракетного полку (1980, Пашино), командиром гвардійського ракетного полку (1980—1983), начальником штабу 39-ї ракетної Глухівської дивізії (1983—1984), командиром 35-ї ракетної дивізії (12.1984-01.1989, Барнаул).
Будучи головою Державної комісії, безпосередньо здійснював контроль якості будівництва бойових ракетних комплексів «Тополь» та прийом їх в експлуатацію. Перші ракетні полки, озброєні рухомим ракетним комплексом «Тополь» із 1985 року приступили до несення бойового чергування.
У січні 1989 року — листопаді 1992 року — перший заступник командувача 31-ю ракетною армією (Оренбург).
Із листопада 1992 року по червнь 1994 року — командувач 53-ю ракетною армією (Чита).
Із червня 1994 року по серпнь 1997 року — перший заступник головнокомандувача ракетними військами стратегічного призначення.
У серпні 1997 — квітні 2001 року — начальник Військової академії імені Ф. Е. Дзержинського (у липні 1998 року перейменована у Військову академію РВСП імені Петра Великого).
Із 27.04.2001 року по 03.08.2009 рік — командувач ракетними військами стратегічного призначення, голова Військової ради РВСП.
Під його безпосереднім керівництвом у РВСП були прийняті на озброєння нові ракетні комплекси, а також продовжені терміни експлуатації ракет, що вже стоять на бойовому чергуванні. Військово-економічна робота з продовження термінів експлуатації ракетних комплексів дозволила зберегти угруповання на рівні договірних відносин і вивільнити величезні фінансові та інші ресурси для їх використання в інших областях військового будівництва.
Доктор військових наук (2001), професор (1999), член-кореспондент Російської академії ракетних й артилерійських наук (2004), лауреат премії Уряду РФ в галузі науки і техніки (2004). Має понад 40 наукових робіт, що використовуються в навчальному і виховному процесі у ВНЗ і військах. Під його редакцією до 50-річчя РВСП вперше створена «Енциклопедія Ракетних військ стратегічного призначення». Удостоєний премії Уряду РФ за створення ракетно-космічної системи на базі стратегічних ракет РС-20 для запуску космічних апаратів (програма «Дніпро»). Вніс значний внесок у розробку концептуальних документів із військової безпеки РФ, в теорію і практику подальшого розвитку РВСП, обгрунтування їх ролі та місця в стратегічному ядерному стримуванні.
Із серпня 2009 року у відставці.
Звання
- Військові звання капітана, підполковника та полковника присвоєні достроково.
- Генерал-майор (1988)
- Генерал-лейтенант (1993)
- Генерал-полковник (1995)
- Почесний громадянин ЗАТО Первомайський Кіровської області
Нагороди
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2004)
- Орден «За військові заслуги» (1996)
- Орден «Знак Пошани» (1980)
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (1990)
- інші медалі
Праці
- Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения (ВЭС РВСН). / Гл. ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. Москва; Министерство обороны Российской Федерации, Большая Российская энциклопедия; 1999. — 634 с. — 8500 экз. — .
Література
- Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения / Министерство обороны РФ; Гл. ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 прим. — .. — С.493.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Solovcov Solovcov Mikola Yevgenovich nar 1 sichnya 1949 Zajsan Shidnokazahstanska oblast Kazahska RSR SRSR radyanskij ta rosijskij voyenachalnik Komanduvach raketnimi vijskami strategichnogo priznachennya Rosijskoyi Federaciyi 27 04 2001 03 08 2009 general polkovnik 1995 doktor vijskovih nauk 2001 profesor 1999 chlen korespondent Rosijskoyi akademiyi raketnih j artilerijskih nauk 2004 laureat premiyi Uryadu RF v galuzi nauki i tehniki 2004 Solovcov Mikola Yevgenovichros Solovcov Nikolaj EvgenevichNarodzhennya1 sichnya 1949 1949 01 01 75 rokiv Zajsan misto Krayina RosiyaZvannyageneral polkovnik i general polkovnik d NagorodiBiografiyaZakinchiv Rostovske vishe vijskove komandno inzhenerne uchilishe imeni golovnogo marshala artileriyi M I Nyedyelina 1966 1971 Vijskovu akademiyu imeni F E Dzerzhinskogo 1974 1977 akademichni kursi ciyeyi akademiyi 1984 Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil imeni K Ye Voroshilova 1991 eksternom Pislya zakinchennya uchilisha sluzhiv inzhenerom potim komandirom grupi pusku raketnogo polku Alejsk Pislya zakinchennya akademiyi sluzhiv nachalnikom shtabu raketnogo polku Uzhur nachalnikom shtabu raketnogo polku 1980 Pashino komandirom gvardijskogo raketnogo polku 1980 1983 nachalnikom shtabu 39 yi raketnoyi Gluhivskoyi diviziyi 1983 1984 komandirom 35 yi raketnoyi diviziyi 12 1984 01 1989 Barnaul Buduchi golovoyu Derzhavnoyi komisiyi bezposeredno zdijsnyuvav kontrol yakosti budivnictva bojovih raketnih kompleksiv Topol ta prijom yih v ekspluataciyu Pershi raketni polki ozbroyeni ruhomim raketnim kompleksom Topol iz 1985 roku pristupili do nesennya bojovogo cherguvannya U sichni 1989 roku listopadi 1992 roku pershij zastupnik komanduvacha 31 yu raketnoyu armiyeyu Orenburg Iz listopada 1992 roku po chervn 1994 roku komanduvach 53 yu raketnoyu armiyeyu Chita Iz chervnya 1994 roku po serpn 1997 roku pershij zastupnik golovnokomanduvacha raketnimi vijskami strategichnogo priznachennya U serpni 1997 kvitni 2001 roku nachalnik Vijskovoyi akademiyi imeni F E Dzerzhinskogo u lipni 1998 roku perejmenovana u Vijskovu akademiyu RVSP imeni Petra Velikogo Iz 27 04 2001 roku po 03 08 2009 rik komanduvach raketnimi vijskami strategichnogo priznachennya golova Vijskovoyi radi RVSP Pid jogo bezposerednim kerivnictvom u RVSP buli prijnyati na ozbroyennya novi raketni kompleksi a takozh prodovzheni termini ekspluataciyi raket sho vzhe stoyat na bojovomu cherguvanni Vijskovo ekonomichna robota z prodovzhennya terminiv ekspluataciyi raketnih kompleksiv dozvolila zberegti ugrupovannya na rivni dogovirnih vidnosin i vivilniti velichezni finansovi ta inshi resursi dlya yih vikoristannya v inshih oblastyah vijskovogo budivnictva Doktor vijskovih nauk 2001 profesor 1999 chlen korespondent Rosijskoyi akademiyi raketnih j artilerijskih nauk 2004 laureat premiyi Uryadu RF v galuzi nauki i tehniki 2004 Maye ponad 40 naukovih robit sho vikoristovuyutsya v navchalnomu i vihovnomu procesi u VNZ i vijskah Pid jogo redakciyeyu do 50 richchya RVSP vpershe stvorena Enciklopediya Raketnih vijsk strategichnogo priznachennya Udostoyenij premiyi Uryadu RF za stvorennya raketno kosmichnoyi sistemi na bazi strategichnih raket RS 20 dlya zapusku kosmichnih aparativ programa Dnipro Vnis znachnij vnesok u rozrobku konceptualnih dokumentiv iz vijskovoyi bezpeki RF v teoriyu i praktiku podalshogo rozvitku RVSP obgruntuvannya yih roli ta miscya v strategichnomu yadernomu strimuvanni Iz serpnya 2009 roku u vidstavci ZvannyaVijskovi zvannya kapitana pidpolkovnika ta polkovnika prisvoyeni dostrokovo General major 1988 General lejtenant 1993 General polkovnik 1995 Pochesnij gromadyanin ZATO Pervomajskij Kirovskoyi oblastiNagorodiOrden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV stupenya 2004 Orden Za vijskovi zaslugi 1996 Orden Znak Poshani 1980 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR III stupenya 1990 inshi medaliPraciVoennyj enciklopedicheskij slovar raketnyh vojsk strategicheskogo naznacheniya VES RVSN Gl red I D Sergeev V N Yakovlev N E Solovcov Moskva Ministerstvo oborony Rossijskoj Federacii Bolshaya Rossijskaya enciklopediya 1999 634 s 8500 ekz ISBN 5 85270 315 X LiteraturaVoennyj enciklopedicheskij slovar raketnyh vojsk strategicheskogo naznacheniya Ministerstvo oborony RF Gl red I D Sergeev V N Yakovlev N E Solovcov M Bolshaya Rossijskaya enciklopediya 1999 632 s 8500 prim ISBN 5 85270 315 X S 493