Соловей Розбійник — герой руського епосу. У билинах лісовий розбійник або чудовисько часів Київської Русі, що нападає на подорожніх і вбиває їх смертоносним свистом. Переможений богатирем Іллею Муромцем, який відвіз його на показ до Києва, а потім стратив. Також — Соловей Будимирович.
Соловей Розбійник | |
---|---|
Походження | Русь (Україна) |
Частина від | d і d |
Медіафайли у Вікісховищі |
Писемні згадки
Найстаріша писемна згадка про Солов'я Розбійника датована XVI століттям. Вона міститься у листі київського шляхтича Філона Кміти, оршанського старости, до Остафія Воловича, троцького каштеляна, від 5 серпня 1574 року. У листі Кміта називає Солов'я Будимировичем, й згадує поряд із Іллею Муромцем (Муравлянином), як героїв-силачів:
- «Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленина і Солов'я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба!»
Західний і східний варіанти легенди
Соловей Розбійник у деяких варіантах легенди є помічником Іллі Муромця в його богатирських ділах і міг бути його побратимом. В українській казці про Іллю, опублікованій Порфирієм Мартиновичем, Соловей допомагає йому «нечисту силу звоювать». В одному біломорському варіанті Ілля в дорозі до Києва за поміччю Соловея визволяє з неволі «город Кряков». Можливо, сталося це в часи Західних походів Володимира Святославича, а може пізніше — за Ярослава Мудрого чи Мстислава Хороброго. Тож Соловей Будимирович та Ілля Моровлянин могли повертатися до Києва, як герої, саме з західних походів.
Згідно з легендою, записаною Едвардом Руліковським, Соловей Розбійник звив собі гніздо на дванадцяти дубах в пущі, де нині село Соловіївка, біля Брусилова (тепер — Житомирська область), а жінка й діти його мешкали в селі Грузькому (тепер — Фастівський район Київської обл.). Вбивши Солов'я, Ілля поклав його в труну і їхав через Грузьку.
А на дитинці Соловіївої хати застав його жінку і дочку, яка до матері мовила: “Ось, мамо, тато йде!”. “На тобі тата!”, — крикнув Ілля, вкинувши труп у ворота, і поїхав далі.
Згідно з легендами, що оповідали селяни Зазим'я, Княжичів, Броварів, Русанова, Соловей був слов'янським вождем, який у ХII столітті володів на Лівобережжі під Києвом Броварським лісом, через котрий пролягав шлях з Києва на схід до Остра і Чернігова. Соловей контролював переправи на Дніпрі і Десні. Головний терем-фортеця Солов'я розміщувався із краю Броварського лісу, де зараз село Зазим'я. Тут жила його сім'я, діти. У Броварському лісі, біля лісових озер Стиглого, Ковпитського, в зазимському Добрянському яру, в селі Княжичах, на Орловщині Соловей мав свої укріплення, пункти-фортеці, звідки нападав на охрещених княжих дружинників і християнське духівництво. Солов'я київські охрещені князі прозвали Розбійником. Вони наслали на Солов'я Іллю Муромця — воїна з міста Морівська, що на Чернігівщині. В тому двобої Ілля Муромець переміг Солов'я, але й сам зазнав тяжких поранень — списом у ділянку серця та мечем у руку. Пораненого Іллю Муромця з Броварського лісу забрали ченці Києво-Печерської Лаври. Тут він від ран і помер.
Могила ж Солов'я лишилась у Броварському лісі над старим «розбійним» шляхом у 36 кварталі. Його тіло поховали в дубовій колоді-домовині. Над могилою насипали курган. Після смерті Солов'я його терем-фортецю було спалено разом з дітьми-Солов'ятами, дружинами і челяддю. Палац Солов'я був пограбований на користь Києво-Печерської лаври і київських князів. Пізніше, у ХII столітті, на місці терему Солов'я зять Володимира Мономаха острозький князь Всеволод Городецький заснував своє зимне дохідне господарство — Зазим'я.
Епос про двобій Іллі Муромця та Солов'я Розбійника занесли на північну Русь переселенці з Києва, які колонізували угро-фінів. Тож він дійшов до наших днів і в угро-суздальській переробці.
У культурі
- Ілля Муромець і Соловей Розбійник — мультфільм, Росія 2007.
Література
- Suncharion, Книга «Ніч Сварога»
- Ягіч, «Die christlich-mythologische Schicht in der russischen Volksepik» («Arch. fürsl. Phil.», вип. I);
- Вс. Міллер, «Екскурси» і «Нариси»;
- Халанський, «Южно-славянские сказания о Кралевиче Марке»;
- Буслаєв, «Критичні зауваження на книгу Ор. Міллера» («Ж. M. H. Пр.», частина CLIX).
Посилання
- Соловій Розбійник // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 889.
- Ілля Муромець і Соловей-розбійник (Українська билина) [ 28 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українські билини: Історико-літературне видання східнослов'янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
- Билина про Іллю Муромця і Солов'я-розбійника / Повний текст з примітками, ред. Василишин Д. В.
Примітки
- Лист 19. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого. 05.08.1574. [ 11.07.2015, у Wayback Machine.] // Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці / Уклад., уступ. артыкулы, каментарыі А.Ф. Коршунаў. — Мінск, 1975.
- Михайло Грушевський. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. — К., 1994. — Т. 4. — Кн. 1. — С. 151—176
- Легенди і перекази рідного краю: Про Іллю, Солов’я та Змія у Києві // Макарівські вісті. – 2011. – 25 лютого. – № 9(10653). – С. 5.
- Микола Барбон. Знайдено могилу Солов'я-«розбійника» // (Незборима нація). — 1998. — Чч. 23 — 24 (154—155). — Грудень. — С. 4.
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет