Захар Карпович Слюсаренко (нар. 16 вересня 1907, Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія — 6 квітня 1987, Київ, Українська РСР, СРСР) —радянський військовик, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант бронетанкових військ Збройних Сил СРСР.
Захар Карпович Слюсаренко | |
---|---|
![]() | |
Народження | 16 вересня 1907 Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія |
Смерть | 6 квітня 1987 (79 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | ![]() |
Приналежність | ![]() |
Рід військ | ![]() |
Освіта | (Орлівське бронетанкове училище) (1934) |
Роки служби | 1932—1965 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | ![]() |
Війни / битви | |
Нагороди | |
|
Біографія
Народився 16 вересня 1907 року у місті Змієві (нині Харківської області України) в українській селянській родині.
Член ВКП(б) з 1929 року. Закінчив Вищу школу профруху і працював на скляному заводі.
У Червоній Армії з 1932 року.
У 1934 році закінчив Орловську бронетанкову школу.
Учасник радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року.
На фронтах німецько-радянської війни з серпня 1941 року. До 1942 року командував танковим батальйоном на Південно-Західному і Брянському фронтах, а потім, до лютого 1944 року — 168-ю танковою бригадою на Сталінградському і окремим танковим полком на Ленінградському фронтах.
З лютого 1944 року З. К. Слюсаренко — командир 56-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Гвардії полковник Слюсаренко вміло керував бригадою при форсуванні на початку серпня 1944 року річки Вісли, в боях за захоплення і розширення плацдарму на лівому її березі на південь від міста Сандомир.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року, за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Слюсаренко Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4650).
За успішні дії бригади в боях за Берлін, особисту мужність і самовідданість Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року гвардії полковник Слюсаренко Захар Карпович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
У 1949 році З. К. Слюсаренко закінчив Курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ, у 1957 році — Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова (Військової академії Генштабу). У 1960—1965 роках — заступник командувача Північною групою військ. У 1963 році йому присвоєно військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».
З 1965 року вийшов у запас. Жив у Києві. Помер 6 квітня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2WXk5ak1TOGxSREFsT1VNbFJEQWxRa1VsUkRBbFFqTWxSREFsUWpnbFJEQWxRa0lsUkRBbFFqQmZKVVF3SlRrM0pVUXdKVUl3SlVReEpUZzFKVVF3SlVJd0pVUXhKVGd3SlVRd0pVSXdYeVZFTUNWQk1TVkVNQ1ZDUWlWRU1TVTRSU1ZFTVNVNE1TVkVNQ1ZDTUNWRU1TVTRNQ1ZFTUNWQ05TVkVNQ1ZDUkNWRU1DVkNRU1ZFTUNWQ1JTNXFjR2N2TWpBd2NIZ3RKVVF3SlRsREpVUXdKVUpGSlVRd0pVSXpKVVF3SlVJNEpVUXdKVUpDSlVRd0pVSXdYeVZFTUNVNU55VkVNQ1ZDTUNWRU1TVTROU1ZFTUNWQ01DVkVNU1U0TUNWRU1DVkNNRjhsUkRBbFFURWxSREFsUWtJbFJERWxPRVVsUkRFbE9ERWxSREFsUWpBbFJERWxPREFsUkRBbFFqVWxSREFsUWtRbFJEQWxRa0VsUkRBbFFrVXVhbkJuLmpwZw==.jpg)
Твори
- Последний выстрел. М., 1974;
- Сыновний долг. Киев, 1981.
Нагороди
Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, Червоної Зірки, медалями, іноземними орденами.
За вагомі досягнення у пошуковій та краєзнавчій роботі Постановою Ради Міністрів УРСР №133 від 13 травня 1988 року Зміївській (Готвальдівська у 1976–1991 роках) середній загальноосвітній школі №1 було надано ім'я двічі Героя Радянського Союзу Захара Карповича Слюсаренка .
Бронзовий бюст встановлений на батьківщині — в місті Змієві.
Вшанування пам'яті
У місті Зміїв є вулиця та провулок Слюсаренка.
У місті Мерефа є вулиця Генерала Слюсаренка.
Джерела та література
- Першина Т. С. Слюсаренко Захар Карпович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 666. — .
Література
- Героїчні сторінки історії. Книга пам’яті Зміївщини. Вид. 3-є, доп. / Упор. і ред. І. Я. Кулініч. Зміїв, 2010. С. 50–51.
- Дважды Герои Советского Союза. М.: Воениздат, 1973.
- Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975
- Подвиги во имя Отчизны. 2-е изд., Харьков: Прапор, 1985.
- Полях Є. В. Зміївська біографічна енциклопедія / Авт.-укл. Є. В. Полях; наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко; Зміївське наукове краєзнавче товариство. Х.: Мачулін, 2020. Т. І. С. 556–561.
Примітки
- http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sliusarenko_Z
- . Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
- Про заклад // Офіційний сайт музейного комплексу Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет