Сива́ш (крим. Sıvaş, тур. Sivaş) або Гниле́ Мо́ре (крим. Çürük Deñiz) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.
![]() | |
Сиваш із космосу | |
![]() | |
46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д.Координати: 46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д. | |
Частина від | Азовське море |
---|---|
Море | Азовське море |
Прибережні країни | |
Регіон | Автономна Республіка Крим, Херсонська область |
Довжина | 200 км |
Ширина | 35 км |
Площа | 2560 |
Середня глибина | 0,5–1 м |
Максимальна глибина | 3 м |
Вливаються | |
Солоність | 22-87 ‰ |
ідентифікатори і посилання | |
GeoNames | 688923 |
У проєкті OpenStreetMap | r5925937 ·R |
![]() Сиваш Сиваш (Україна) ![]() Сиваш Сиваш (Автономна Республіка Крим) | |
|
Назва
Назва озера Сиваш походить від тюркського слова *sıvaş — «прилипати, липнути», *sivaşiluk — «прилипливість», що пов'язане з багнистими берегами затоки, вкритими товстим шаром мулу. За Мурзаєвими, термін «сиваш» означає западину, затоку, лагуну. Іноді слово сиваш перекладають як «грязь». Найдавніший відомий опис озера знаходиться у творах початку I століття до н. е. античного географа й історика Страбона. Згадується воно й у працях давньоримського природознавця I століття Плінія Старшого під назвою Бук. Українська назва Гниле море походить від неприємного запаху сірководню, що виділяється з його поверхні внаслідок гниття органічних решток на його дні в безкисневому середовищі.
Загальні відомості
По Сивашу від Перекопського перешийка до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України. Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток.
Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2—35 км. Пересічна площа — нестала, 2400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води Сивашу сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки натрію, магнію. Сульфат магнію — важлива хімічна сировина.
Живиться водами Азовського моря, у Сиваш впадають річки Салгир, Чуруксу тощо, які влітку найчастіше пересихають. Взимку Сиваш замерзає, температура води у теплий період коливається від +20 до +32 °C.
Береги Сивашу переважно низькі, пологі, багнисті, влітку покриваються шаром солей. З'єднується з Азовським морем Генічеською протокою і Арабатською протокою. Від Чорного моря відокремлений вузьким Перекопським перешийком. Чонгарський півострів розділяє затоку на східну і західну частини. Дно Сивашу вкрите потужним шаром мулу завтовшки місцями до 10—15 м. Солоність від 22 ‰ (на півночі) до 87 ‰ (на півдні).
У розсолах Сивашу є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі. Загальні запаси солей Сивашу — близько 200 млн т.
Характерною ознакою даного озера є його маленька глибина. У середньому вона становить близько одного метра. Максимальний показник — не перевищує трьох метрів.
- Захід сонця над водами Сивашу
- Урвистий берег Сивашу
- Центральний Сиваш
-
Історія
- Чумацький промисел на Сиваші (малюнок з праці Габрієля де Кастельно (1827))
- Похід радянських солдат через Сиваш (1943)
Економіка
На базі мінеральних багатств Сивашу споруджено заводи: Кримський содовий завод.
, (Кримський двоокису титану) з виробництвом фосфорних добрив таТопонім
- (Сиваш) — село у Генічеському районі Херсонської області.
Див. також
Примітки
- Радлов В. В. та 1893-1911, с. 673.
- Янко М. Т., 1998, с. 318.
- Мурзаев Э. М., 1984, с. 202.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Джерела
- Янко М. Т. Топонімічний словник України : Словник-довідник / Гол. ред. О. К. Гурська. — К. : Знання, 1998. — 432 с. — .
- Э. М. Мурзаев. Словарь народных географических терминов. — М., 1984. (рос.)
- (рос.) В. В. Радлов. Опыт словаря тюркских наречий. — СПб., 1893—1911. (рос.)
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Географічна енциклопедія України (у 3-х томах). — Київ, 1993.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сиваш |
- Азово-Сиваський національний природний парк на сайті «Україна Інкогніта»
- Сиваш на wikimapia.org
- (рос.)
- Сиваш — національний заповідник (рос.)
![]() | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет