Сезо нний тури зм це відвідування туристської місцевості у певну пору року Сезонний туризм поділяють на два підвиди одно

Сезо́нний тури́зм — це відвідування туристської місцевості у певну пору року. Сезонний туризм поділяють на два підвиди — односезонний і двосезонний.

Крим. Ялтинський пляж. 2009. **«Сезон пік»**

Професорський куточок. Алушта, АР Крим у період зниженої туристичної активності. **«Низький сезон»**

Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку.

Двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку. Розрізняють чотири сезони туристичної активності:

Сезон пік — період, найсприятливіший для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найкомфортнішими умовами для рекреації.
Високий сезон — період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найвищих тарифів на туристський продукт і послуги.
Низький сезон — сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.
Мертвий сезон — період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфортні погодні умови).

Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами. Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит. Вони мають такі особливості:

у Північній півкулі попит на туристсько-рекреаційні послуги інтенсивніший в третьому кварталі року, а також під час різдвяних і великодніх канікул;
сезонність попиту різна і залежить від виду туризму і території його освоєння. Так, лікувально-пізнавальний туризм схильний до сезонності меншою мірою, а курортний і гірськолижний — більшою мірою;
кожна дистинація може зовсім по-різному заповнюватися туристами протягом року. У зв'язку з цим попит на туристські послуги в окремому районі, країні, в масштабах всієї планети різний.

Особливо через фактор сезонності потерпають курортні готелі. Річ у тому, що в економіці підприємства є такі поняття, як постійні та змінні витрати. Так, платежі за ремонт устаткування належать до витрат змінних. А от, наприклад, зарплата штатних працівників — це витрати постійні. Також, незалежно від завантаження готелю, готельєр зобов'язаний (підтримувати громадські приміщення в чистоті), платити за обігрів всього будинку. З цієї причини багато курортних готелів в низький сезон закриваються. А вже з таких сезонних коливань випливає наступна проблема — це найм і збереження кваліфікованих працівників. У таких умовах і зацікавленість у праці організувати складно, тому що не працює основний метод стимулювання співробітників — кар'єрна драбина. З проблемою сезонності в туризмі в різних країнах борються по-різному. Так західна система поділу відпустки на дві частини — це якраз один з методів, завдяки якому намагаються диверсифікувати (розпорошити) навантаження на готельні площі рівномірно протягом року. Те ж саме відноситься і до дитячих канікул. Так, наприклад, у Великій Британії не має тримісячних шкільних канікул, тут на рівні Палати Лордів вирішувалося питання рівномірного розподілу відпочинку за сезонами (а точніше, відпочивальників).

Інший напрям — це розробка та просування нових видів , що не піддаються сезонним коливанням. Це, перш за все, розвиток і подієвого туризму, а також (соціального туризму) для цільових груп: пізнавального — для пенсіонерів та освітнього — для (молоді).

Важливо

Під час будь-якого туризму важливо перевірити вся необхідні документи:

наявність дійсного закордонного паспорта
наявність Візи (якщо потрібно)
туристичне страхування. Тому що досить багато країн не пускають туристів без наявності страхування
додаткові документи, які можуть знадобитися (довідка про певне захворювання, білети додому та інше)

Див. також

Джерела

Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта XXI століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) (серія)