Санчо I Гладкий Sancho I el Craso між 932 та 935 19 грудня 966 король Леону у 956 958 та 960 966 роках Санчо IНародився

Санчо I
Народився	між 932 та 935
Помер	19 грудня 966 ; замок Міньо; ·отруєно
Поховання	d
Країна	Леонське королівство
Діяльність	політик, король
Знання мов	іспанська
Титул	король
Посада	(Список правителів Леону)
Термін	956—958 та 960—966 роки
Попередник	(Ордоньйо III)
Наступник	Раміро III
Конфесія	католицтво
Рід	династія Астур-Леон
Батько	(Раміро II)
Мати	Уррака Памплонська
Брати, сестри	d, (Ордоньйо III) і d
У шлюбі з	Тереза Ансурес
Діти	1 син та 1 донька
	Медіафайли у Вікісховищі;

Санчо I Гладкий (*Sancho I el Craso, між 932 та 935 —19 грудня 966) — король Леону у 956—958 та 960—966 роках.

Життєпис

Походив з династії Астур-Леон. Син (Раміро II), короля Леону, та Урраки Памплонської. Про молоді роки мало відомостей. У 943 році брав участь у придушенні повстання графа Фернана Гонсалеса. Після перемоги над ним у 944 році призначається батьком намісником графства Кастилія (разом з Ассуром Фернандесом). У 947 році після замирення Раміро II з Фернаном Кастильським, Санчо повернувся до Леону.

Після сходження на трон брата (Ордоньйо III) у 951 році почав готувати змову проти нього. Зрештою Санчо повстав проти старшого брата, бажаючи відібрати у нього престол. Втім у 953 році зазнав поразки у битві при Сан-Естебан-де-Гормас. У 955 році в союзі з Фернаном Гонсалесом знову повстав проти Ордоньйо III, але в умовах наступу Кордовського халіфату вимушений був замиритися.

У 956 році супроводжував брата у поході проти мусульман. Після смерті брата того ж року оголошується новим королем Леону, Астурії та Галісії. Ставши королем, Санчо I посварився з колишнім союзником графом Фернаном Кастильским. Водночас у 957 році зазнав поразки від Кордовського халіфату. Фернан Гонсалес повалив Санчо I у 958 році і посадив на трон його кузена (Ордоньйо IV).

Санчо I втік до Наварри, де звернувся по допомогу своєї бабки Тоди. Разом з Тодою Санчо приїхав до Кордови і був урочисто прийнятий халіфом Абдаррахманом III. У 959 році з маврами було укладено договір, за яким вони надавали Санчо військо в обмін на 10 міст і замків. Наваррське військо напали на Кастилію зі сходу. З військом маврів Санчо I переміг Ордоньйо IV і Фернана Кастильського. Перший втік до маврів, а граф Кастилії вимушений був визнати владу Санчо I.

Повернувши собі трон, Санчо I у 961 році, скориставшись смертю Абдаррахмана III, відмовився виконувати договір з арабами і продовжив війну. Втім новий халіф аль-Хакам II відправив війська для підтримки Ордоньйо III. Тоді Санчо I заявив щодо готовності виконувати умови угоди. У 962 році після смерті Ордоньйо IV король знову відновився від виконання договору з халіфатом. Але вже у 963 році разом із союзними Наваррою й графством Барселоною зазнав поразки й був примушений до миру.

У той же час спалахнуло повстання феодалів в Галісії. У 966 році галісійський граф (Гонсало Менендес) отруїв Санчо I у замку Міньо. Поховано в пантеоні Сан-Ісидоро де Леон. Владу успадкував його син Раміро.

Родина

Дружина — Тереза, донька графа Ансура Фернандеса

Діти:

(Раміро) (961—984), король Леону у 966—984 роках
Уррака (д/н-997)

Джерела

Rodríguez Fernández, Justiniano (1987). Sancho I y Ordoño IV, reyes de León. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. .
Adeline Rucquoi. Histoire médiévale de la Péninsule ibérique Point Histoire H 180 éditions du Seuil Paris 1993 ().
Rafael Altamira, «Il califfato occidentale», in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 477—515
Ceballos-Escalera, Alfonso (2000). Reyes de León: Ordoño III (951—956), Sancho I(956—966), Ordoño IV (958—959), Ramiro III (966—985), Vermudo II (982—999). Burgos: La Olmeda. .

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санчо I (король Леону)